Рішення

від 12.07.2018 по справі 924/246/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2018 р. Cправа № 924/246/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЙЧХОФ (вул. Шевченка, 317, Київський район, м. Харків, 6103)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР (вул. Максима Шимка, буд. 56 В, м. Вінниця, 21034) в особі Подільської філії ТОВ ТО-НАР (вул. Пілотська, буд. 14, м. Хмельницький, 29010)

про стягнення 13412,50 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача не з'явився;

відповідача не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ДОЙЧХОФ звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Подільської філії ТОВ ТО-НАР заборгованості за поставлений товар за договором поставки № ДХ-019 від 01.11.2016р в загальному розмірі 13 412,50 грн., з яких:8 997,20 грн. - основний борг; 974,52 грн. - інфляційне збільшення заборгованості; 221,08 грн. - 3% річних; 2050,11 грн. - пеня; 269,91 грн. - штраф 3%; 899,72 грн. - штраф 10%.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.04.2018р позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.04.2018р встановлено, що позивачем виправлено недоліки позовної заяви, на які вказано судом в ухвалі від 03.04.2018р. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЙЧХОФ передано за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 15.05.2018р за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 924/246/18 з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 12.06.2018р.

Судове засідання у визначену судом дату (21.06.2018р.) не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікуванні.

Ухвалою суду від 22.06.2018р судове засідання призначено на 12.07.2018р .

Представники сторін в засідання суду не з'явились. Причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду повідомлені належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями за вх.№5688 від 09.07.2018р., № 5600 від 05.07.2018р, № 5731 від 10.07.2018р.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 12.07.2018 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ДХ-019 від 01.11.2016р в частині оплати поставленого товару.

Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на погашення боргу перед позивачем в повному обсязі. Наголошує на недотриманні позивачем положень ст. 61 Конституції України, а саме притягнення до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення у вигляді стягнення штрафу та пені.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що 01.11.2016р між Товариством з обмеженою відповідальністю ДОЙЧХОФ (за договором Продавець) та Подільською філією ТОВ ТО-НАР (за договором Покупець) укладено договір поставки № ДХ-019. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця напій алкогольний - пиво (надалі Товар) в кількості та асортименті, відповідно до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною дійсного Договору, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити його.

Кількість та асортимент Товару узгоджується Продавцем та Покупцем у відповідності до попередньої заявки, яка надається у термін не менш ніж за 10 календарних днів до дати здійснення поставки партії Товару для якої здійснюється замовлення. (п. 1.2. Договору)

Ціна одиниці Товару та/або партії Товару, що поставляється за цим Договором, встановлюється Продавцем і повідомляється Покупцеві у видатковій накладній, що передається Покупцю разом з партією Товару, що постачається. (п. 2.1. Договору)

Розрахунок за поставлений Товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесенням грошових коштів до каси Продавця у розмірі 100% від вартості поставленого Товару. Оплата за Товар, що був поставлений, здійснюється Покупцем протягом двадцяти одного календарного дня з моменту передачі Товару. (п. 2.2. Договору)

Якість Товару має відповідати встановленим для даного виду Товару стандартам і технічним умовам і підтверджується посвідченням якості виробника. Тара і упаковка мають відповідати встановленим нормам ДСТУ та ТУ. Продавець дає гарантію якості продукції і упаковки. (п.п. 3.1., 3.2. Договору)

Продавець самостійно здійснює доставку Товару Покупцю за адресою: м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 4. (п. 4.1. Договору)

Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю - згідно з накладною. (п. 4.4. Договору)

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. (п. 10.1. Договору)

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього Договору і закінчується 31 грудня 2017 року. (п. 10.2. Договору)

На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором Позивач за видатковими накладними № 526 від 02.06.2017р., № 527 від 02.06.2017р, № 547 від 09.06.2017р, № 570 від 16.06.2017р, № 604 від 23.06.2017р, № 653 від 09.07.2017р, № 681 від 14.07.2017р поставив відповідачу Товар на загальну суму 42 148,80 грн. (а.с. 26-31, 33)

Відповідачем, на момент звернення з позовом до суду, проведено оплату товару на суму 33 151,60 грн. (а.с. 35-63), чим порушено зобов'язання за Договором.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 8997,20 грн , що й стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами Договору поставки № 617 від 05.04.2017 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 8 997,20 грн заборгованості за отриманий товар.

Разом з тим, 30.05.2018р. до суду надійшла заява позивача № б/н від 22.05.2018р. про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначає, що після звернення з позовною заявою до суду, відповідач частково сплатив борг в сумі 8997,20 грн., та просить стягнути з відповідача 974,52 грн. - інфляційне збільшення заборгованості; 221,08 грн. - 3% річних; 2050,11 грн. - пеня; 269,91 грн. - штраф 3%; 899,72 грн. - штраф 10%.

Судом розглянуто зазначену заяву, за результатами розгляду якої винесено ухвалу від 12.07.2018р про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8 997,20 грн.

Предметом спору у справі є стягнення з відповідача 974,52 грн. - інфляційного збільшення заборгованості; 221,08 грн. - 3% річних; 2050,11 грн. - пені; 269,91 грн. - штрафу 3%; 899,72 грн. - штрафу 10%.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. Договору, на підставі якого позивачем нараховано пеню, Сторони погодили, що у разі не сплати поставленого Товару Покупцем в зазначений за даною угодою термін та самостійної сплати заборгованості за Товар що був поставлений але не оплачений у строк, Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виплати, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з дня, наступного за розрахунковим, за умовами цього Договору до дня погашення існуючої заборгованості.

За розрахунком позивача сума пені за період з 31.07.2017р по 20.03.2018р становить 2050,11 грн.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою комп'ютерної програми Ліга Закон , суд дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги в заявленому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума інфляційного збільшення заборгованості за період з 31.07.2017р по 20.03.2018р становить 974,52 грн, трьох відсотків річних - 221,08 грн.

Перевіривши розрахунок позивача за допомогою комп'ютерної програми Ліга Закон , суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційного збільшення заборгованості в заявленому розмірі. При цьому, при перевірці розрахунку трьох відсотків річних судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки за розрахунком суду, розмір трьох відсотків річних становить 220,77 грн. (розрахунок додається)

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 269,91 грн. - штрафу 3%, 899,72 грн - штрафу 10% суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штраф є самостійною санкцією у вигляді неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.1. Договору Сторони погодили, що у разі не сплати поставленого Товару Покупцем в зазначений за даною угодою термін та самостійної сплати заборгованості за Товар що був поставлений але не оплачений у строк, Покупець виплачує Продавцю штраф у розмірі 3% від вартості несплаченого Товару

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі, якщо Продавець звернувся за захистом своїх інтересів щодо стягнення існуючої заборгованості до суду, Покупець виплачує штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого Товару.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем нараховано 221,08 грн штрафу за не сплату поставленого Товару у визначений Договором термін, та 899,72 грн штрафу за звернення до суду про стягнення заборгованості, що фактично є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки відповідачем прострочено зобов'язання по оплаті поставленого Товару, що потягло за собою звернення позивача з даним позовом до суду, і штраф, визначений п. 7.2. Договору охоплює термін порушення зобов'язання, відповідальність за яке передбачено п. 7.1. Договору.

Відтак, одночасне стягнення штрафу передбаченого п. 7.1. та п. 7.2. Договору, є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення .

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 221,08 грн. - штрафу 3%.

При цьому, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 899,72 грн. штрафу 10%, за розрахунком позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості, трьох відсотків річних, пені та штрафу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Доводи наведені у відзиві відповідача не спростовують правомірності та обґрунтованості заявленого позову з огляду на наступне.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постанові від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 12.07.2018р закрито провадження у справі в частині стягнення 8 997,20 грн. основного боргу, з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача.

За змістом п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача в розмірі 1 726,50 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТО-НАР (вул. Максима Шимка, буд. 56В, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 40572085) в особі Подільської філії ТОВ ТО-НАР (вул. Пілотська, буд. 14, м. Хмельницький, 29010, ідентифікаційний код 40703104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДОЙЧХОФ (вул. Шевченка, буд 317, Київський район, м. Харків, 61033, код ЄДРПОУ 38633945) 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 52 коп. - суми інфляційного збільшення заборгованості; 220 (двісті двадцять) грн. 77 коп. - три відсотки річних; 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн. 11 коп. - пені; 899 (вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. - штрафу 10% та 1 726 (одну тисячу сімсот двадцять шість) грн. 50 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 269,91 грн штрафу 3% та 0,31 грн. три відсотки річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Шевченка, 317, Київський район, м. Харків, 6103)

3- ТОВ "ТО-НАР" (вул. Максима Шимка, буд. 56 В, м. Вінниця, 21034)

4 - Подільська філія ТОВ "ТО-НАР" (вул. Пілотська, буд. 14, м. Хмельницький, 29010)