Рішення

від 26.04.2018 по справі 905/2498/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.2018р. Справа №905/2498/17

за позовом: Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради, м.Бахмут, код ЄДРПОУ 03364731

до відповідача: Громадської організації Бахмут Український , м.Бахмут, код ЄДРПОУ 39441282

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства Бахмутська житлова управляюча компанія , м.Бахмут, код ЄДРПОУ 34215406

про звільнення незаконно займаного нежитлового приміщення шляхом виселення

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Зіпір В.С. - вик. обов. кер.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради, м.Бахмут звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Громадської організації Бахмут Український , м.Бахмут про повернення шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 245 кв. м, розташованого по вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті, що перебуває на балансі Комунального підприємства Бахмутська житлова управляюча компанія та знаходиться в незаконному користуванні Громадської організації Бахмут Український .

Ухвалою від 03.11.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на використання відповідачем приміщення загальною площею 245 кв. м по вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті без належних правових підстав.

Згідно з ухвалою від 06.12.2017р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Комунальне підприємство Бахмутська житлова управляюча компанія .

Третя особа у поясненнях №01-0076/16 від 17.01.2018р. позовні вимоги підтримала та підтвердила відсутність обставин існування законних підстав використання відповідачем спірного приміщення.

Відповідно до ухвали від 27.12.2017р., у зв'язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позовну заяву без номеру та дати, який надійшов до господарського суду 30.01.2018р., та судових засіданнях проти задоволення позову заперечував та зазначав, що діяльність Громадської організації Бахмут Український спрямована на організацію волонтерської допомоги громадянам України, які приймають участь в антитерористичній операції на сході країни, їх сім'ям та внутрішньо переміщеним особам, внаслідок чого така діяльність є неприбутковою. За наведених обставин, відповідач посилався на неможливість укладання договору оренди спірного приміщення на запропонованих місцевою владою умовах, тобто, зі сплатою орендної плати на рівні 534 грн на місяць. Окрім того, відповідач вказував на безпідставне зволікання органів місцевого самоврядування у розгляді питання оформлення права користування приміщенням по вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті шляхом укладання з відповідачем договору позички.

Вказаний відзив надійшов до суду 30.01.2018р. з порушенням встановленого Господарським процесуальним кодексом України та ухвалою від 27.12.2017р. строку. Проте, приймаючи до уваги приписи ст.119 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, такий відзив приймається судом до уваги.

У відповіді на відзив №01-0228-08 від 09.02.2018р. Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради наполягало на тому, що приміщення загальною площею 245 кв. м по вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті використовується відповідачем без належних правових підстав. Стосовно тверджень відповідача про зволікання розгляду питання передання спірного приміщення у користування за договором позики, позивач зазначив, що наведене питання було розглянуто Виконавчим комітетом Бахмутської міської ради, внаслідок чого надано відповідь про те, що займане відповідачем приміщення не входить до переліку нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, які можуть бути передані у тимчасове безоплатне користування.

Згідно з запереченнями б/н від 21.02.2018р. на відповідь на відзив відповідач надав пояснення щодо відсутності вини Громадської організації Бахмут Український у тому, що остання не отримувала поштову кореспонденцію, яка надсилалась судом та позивачем, а також наполягав на безпідставності позовних вимог Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради. Окрім того, відповідач зазначав про відсутність порушення прав позивача з огляду на відсутність доказів перебування приміщення по вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті в комунальній власності.

У відповіді б/н від 21.02.2018р. на пояснення третьої особи відповідач зазначав, що ним фактично використовуються приміщення площею 17,05 кв. м, 29,07 кв. м та 29,4 кв. м. Також, за твердженням відповідача, Комунальне підприємство Бахмутська житлова управляюча компанія ніколи не зверталось до Громадської організації Бахмут Український з повідомленнями про незаконне користування приміщенням.

Позивач та третя особа у жодне судове засідання не з'явились.

У поясненнях №01-1891-08 від 21.11.2017р., заявах №01-2019-08 від 13.12.2017р., №01-2107-09 від 22.12.2017р., №01-0015-08 від 03.01.2018р., відповіді на відзив №01-0228-08 від 09.02.2018р. Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради розгляд справи просило здійснити без участі власного представника.

Третя особа мотивів нез'явлення у судові засідання не зазначала.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників позивача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання (ч.4 ст.133 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст.143 Основного Закону України).

За змістом ч.1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Норма ч.3 ст.136 Господарського кодексу України передбачає, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

За приписами ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Рішенням №580 від 26.12.2012р. Артемівської міської ради затверджено в новій редакції Положення про оренду майна комунальної власності територіальної громади м.Артемівська.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 вказаного Положення об'єктами оренди комунального майна є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств та їх структурних підрозділів; нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди); окреме індивідуально визначене майно, що знаходиться на балансі комунального підприємства, організації, установи. Орендодавцем від імені територіальної громади м.Артемівська щодо оренди комунального майна є Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради.

Згідно з п.2.1 Положення про оренду майна комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, затвердженого рішенням №6/76-1357 від 23.12.2015р. Артемівської міської ради, об'єктами оренди комунального майна є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств та їх структурних підрозділів; нерухоме майно (нежитлові приміщення, будівлі, споруди); окреме індивідуально визначене майно, що знаходиться в оперативному управлінні або господарському віданні комунальних підприємств, організацій, установ; інше майно, не заборонене до оренди діючим законодавством. Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду. Орендодавцем комунального майна від імені територіальної громади м.Артемівська щодо оренди комунального майна є Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради.

Рішенням №6/37-668 від 27.03.2013р. Артемівської міської ради затверджено перелік нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, до якого віднесено, в тому числі, житловий будинок по вул.Чайковського, 23.

На підставі рішення №6/82-1443 від 23.03.2016р. Артемівської міської ради останню перейменовано у Бахмутську міську раду.

У наступному, рішеннями №6/83-1480 від 27.04.2016р., №6/90-1636 від 31.08.2016р. Бахмутської міської ради перейменовано Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради в Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради, Комунальне підприємство Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг у Комунальне підприємство Бахмутська житлова управляюча компанія .

За приписами п.3.3 Положення про Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради (у новій редакції), затвердженого рішенням №6/104-1965 від 22.08.2017р. Бахмутської міської ради, до завдань позивача віднесено здійснення управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади м.Бахмут. Виконання в межах, визначених Бахмутською міською радою, повноважень щодо володіння, користування та розпорядження майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Бахмут.

За змістом п.4.3.7 цього Положення Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради виступає за дорученням міського голови та Бахмутської міської ради орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та окремо визначеного майно, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Бахмут, організовує проведення конкурсів (аукціонів) на право оренди нерухомого майна.

Управління у межах своєї компетенції має право укладати у встановленому порядку договори, одержувати майнові і немайнові права, приймати участь у судових справах, предмет розгляду яких відноситься до сфер діяльності управління (п.7.1.2 Положення про Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради (у новій редакції).

З огляду на наведене, за висновками суду, Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради є належним позивачем по справі, діє від імені та в інтересах територіальної громади, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, наділено повноваженнями щодо передання об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, передачу в оренду, тощо.

За твердженнями позивача, нежитлове приміщення загальною площею 245 кв. м, розташоване по вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті, що перебуває на балансі Комунального підприємства Бахмутська житлова управляюча компанія , безпідставно використовує відповідач.

Згідно з наказом №11п/1 від 29.01.2015р. Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради було вирішено передати в оренду нежитлове приміщення загальною площею 245 кв. м, розташоване по вул.Чайковського, 23 у м.Артемівську Громадській організації Бахмут Український для розміщення Громадської організації Бахмут Український . Для укладання договору оренди Громадській організації Бахмут Український протягом місяця з дня прийняття наказу про передачу комунального майна в оренду наказано надати до Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради незалежну оцінку об'єкта оренди.

Відповідач наказ №11п/1 від 29.01.2015р. Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради не виконав, протягом місяця з дня прийняття вказаного розпорядчого документу незалежну оцінку об'єкта оренди до Управління муніципального розвитку Артемівської міської ради не надав.

Договір оренди нежитлового приміщення по вул.Чайковського, 23 у м.Артемівську (м.Бахмуті) сторонами укладений не був.

У відзиві на позовну заяву без номеру та дати, який надійшов до господарського суду 30.01.2018р., та судових засіданнях відповідач зазначав, що діяльність Громадської організації Бахмут Український спрямована на організацію волонтерської допомоги громадянам України, які приймають участь в антитерористичній операції на сході країни, їх сім'ям та внутрішньо переміщеним особам, внаслідок чого така діяльність є неприбутковою. За наведених обставин, відповідач посилався на неможливість укладання договору оренди спірного приміщення на запропонованих місцевою владою умовах, тобто, зі сплатою орендної плати на рівні 534 грн на місяць.

При цьому, факт користування нежитловим приміщенням по вул.Чайковського, 23 у м.Артемівську (м.Бахмуті) відповідачем не заперечується.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами велось листування з приводу правового оформлення користування спірним майном. Під час розгляду справи представниками відповідача також зазначалось, що між сторонами тривають переговори з приводу врегулювання питання використання Громадською організацією Бахмут Український нежитлового приміщення по вул.Чайковського, 23 у м.Артемівську.

Проте, на час розгляду справи по суті належних та допустимих доказів існування правових підстав для користування спірним майном (зокрема, укладання договору оренди майна, позички тощо) до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, вимоги Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради до Громадської організації Бахмут Український про повернення шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 245 кв. м, розташованого по вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті, що перебуває на балансі Комунального підприємства Бахмутська житлова управляюча компанія , є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, суд зазначає про наступне:

В силу норм ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Основного закону України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Примусове виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Таку позицію наведено у висновках Верховного Суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.

Одночасно, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов'язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.

У даному випадку, суд зауважує, що під виселенням слід розуміти звільнення приміщення, зазначеного у відповідному документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, тощо та у забороні даній особі користуватись приміщенням.

Норми ст.20 Господарського кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, коли особа займає приміщення без належних правових підстав, вимога власника майна або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є обґрунтованою та законною.

При цьому, суд зауважує, що фактично визначення позивачем у прохальній частині позовної заяви такого формулювання як виселення відповідача свідчить про те, що заявником вказано які саме дії слід вчинити для захисту його законних прав та інтересів.

За висновками суду, заявлена Управлінням муніципального розвитку Бахмутської міської ради вимога відповідає такому способу захисту, як зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1600 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, судовий збір у залишковій частині (2452,64 грн) підлягає поверненню Управлінню муніципального розвитку Бахмутської міської ради.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги.

Зобов'язати Громадську організацію Бахмут Український (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Торгова, б.6, офіс 309, код ЄДРПОУ 39441282) повернути Управлінню муніципального розвитку Бахмутської міської ради (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 44, код ЄДРПОУ 03364731) шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 245 кв. м, розташованого за адресою: вул.Чайковського, 23 у м.Бахмуті, що перебуває на балансі Комунального підприємства Бахмутська житлова управляюча компанія .

Стягнути з Громадської організації Бахмут Український (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Торгова, б.6, офіс 309, код ЄДРПОУ 39441282) на користь Управління муніципального розвитку Бахмутської міської ради (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Миру, 44, код ЄДРПОУ 03364731) судовий збір в сумі 1600 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 26.04.2018р.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця