Рішення

від 20.06.2018 по справі 910/17505/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2018Справа № 910/17505/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М ., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (02105, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАВЛА УСЕНКА, будинок 8; код ЄДРПОУ 21496904)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІРОН" (02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА САГАЙДАКА, будинок 114А, офіс 209; код ЄДРПОУ 37744968)

про стягнення 233 270,79 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Завидняк В.І. - за довіреністю;

від відповідача: Пограничний Л.С. - за довіреністю; Петрушевська О.В. - за довіреністю.

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротеп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІРОН" про стягнення 233 270,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання за Договором №16-05/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 16.05.2016 року в частині оплати вартості наданих послуг позивачем в сумі 226 000,00 грн. з перевезення вантажу.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 226 000,00 грн. - плати за надані послуги з перевезення вантажу, 6491,78 грн. - пені, 779,01 грн. - 3% річних, 3 499,06 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 року розгляд справи відкладено на 14.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року розгляд справи відкладено на 28.11.2017 року.

28.11.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року призначено у справі № 910/17505/17 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМОЛЕНСЬКА, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096) (далі по тексту - КНДІСЕ), на вирішення судового експерта винено наступні питання:

- Чи виконано рукописні підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" ОСОБА_4 на договорах-заявках на перевезення вантажів саме ОСОБА_4 чи іншою особою?;

- Чи виконано рукописний підпис на Договорі перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №16-05/16 від 16.05.2016 року самим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" ОСОБА_4 чи іншою особою та чи скріплено такий Договір саме печаткою ТО В "Свірон"?.

Відповідно до зазначеної ухвали оплату витрат по проведенню судової експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІРОН" (02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТЕПАНА САГАЙДАКА, будинок 114А, офіс 209; код ЄДРПОУ 37744968), а також, серед іншого, зупинено провадження у справі до закінчення проведення судової експертизи.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, оскільки провадження у справі №910/17505/17 було порушене до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи за правилами, які діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.

12.02.2018 року через відділ діловодства суду від КНДІСЕ надійшов лист "Про необхідність оплати висновку експертизи" №2338ч2340/18-32 від 02.02.2018 року.

22.02.2018 року через відділ діловодства суду від КНДІСЕ надійшов лист "Про направлення клопотання експертів" №2338ч2340/18-32 від 20.02.2018 року з доданими до нього клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи №2338ч2340/18-32 та матеріалами справи №910/17505/17. У клопотанні, серед іншого, судові експерти Сухомлин Я.С. та Чепак В.М. вказують, що наявні в матеріалах справи надані досліджувані документи є електрофотокопіями, у зв'язку з чим просять суд надати оригінали досліджуваних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 року постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, поновлено провадження у справі 910/17505/17, призначено підготовче засідання на 28.02.2018 року та задоволено клопотання судових експертів.

На виконання вимог клопотання судових експертів в судовому засіданні 28.02.2018 року відібрано експериментальні зразки підпису ОСОБА_4, які необхідні для проведення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року встановлено строк для надання документів, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2018 року на виконання вимог клопотання судових експертів; постановлено направити матеріали справи №910/17505/17 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення судово-почеркознавчої експертизи №2338-2340/18-32, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року; провадження у справі №910/17505/17 зупинено на час проведення експертизи по справі.

12.04.2018 року через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшли матеріали справи № 910/17505/17 разом з повідомленням судових експертів Сухомлин Я.С.. Чепак В.М. та Красюка І.П. про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи №2338-2340/18-32.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 року поновлено провадження у справі 910/17505/17; підготовче засідання у справі призначено на 08.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 року розгляд справи відкладено на 23.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 року підготовче провадження у справі 910/17505/17 закрито; розгляд справи по суті призначено на 20.06.2018 року.

В судовому засіданні 20.06.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з та просив суд їх задовольнити, представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 20.06.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 16.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротеп (далі по тексту - позивач, перевізник, ТОВ Агротеп ) та Товариством з обмеженою відповідальністю СВІРОН (далі по тексту - відповідач, замовник, ТОВ СВІРОН ) укладено Договір №16-05/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п.1.1., 1.2.) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений їй Замовником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену Сторонами плату. Перевезення вантажів виконуються у відповідності з умовами Цивільного та Господарського кодексів України та іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Кожне окреме перевезення здійснюється на підставі Заявки, яка є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.1. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору найменування та кількість вантажу, умови його перевезення, час і місце надання автотранспорту та інша необхідна інформація узгоджується Сторонами шляхом підписання Заявки.

Згідно з п.2.3. Договору сторони домовились, що Заявка може бути надана Перевізнику шляхом факсимільного зв'язку, електронної пошти тощо. Заявка вважається прийнятою до виконання після її підписання Сторонами.

У відповідності до п.3.6. Договору перевізник зобов'язаний після здійснення перевезень надавати Замовнику відповідні товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та акти виконаних робіт.

Вартість послуг Перевізника, згідно даного Договору, визначається кожного разу окремо та вказується в Заявці на відповідне перевезення (п.5.1. Договору).

Згідно з п.5.2. Договору замовник повинен сплатити Перевізнику плату за послуги з перевезення вантажу протягом 10 календарних днів з моменту отримання Замовником документів необхідних для оплати перевезення (рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, податкова накладна).

На виконання умов Договору позивачем прийнято до виконання заявки-договори на перевозку вантажу в кількості 26 штук (том 1, аркуші паперу 13-38), та виставлено відповідні рахунки на оплату послуг на суму 226 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він виконав перед позивачем прийняті на себе зобов'язання за Договором №16-05/16 від 16 травня 2016 року та Заявками-договорами які було сформовано в період з 11.05.2017 року по 14.08.2017 року на перевезення вантажу автомобг транспортом, однак відповідач не оплатив вартість послуг та має перед позивачем заборгованість в сумі 226 000,00 грн.

Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості послуг перевезення вантажу за Договором №16-05/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 16.05.2016 року та заявками-договорами, які було сформовано в період з 11.05.2017 року по 14.08 .2017 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд звертає увагу на те, що в силу приписів ст.ст. 6, 626, 627, 628, 638 ЦК України договір є вчиненим з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, визначених в т.ч. на розсуд сторін.

За своєю юридичною природою Договір №16-05/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 16.05.2016 року є договором перевезення вантажу.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, для виникнення зобов'язань з перевезення вантажу має бути укладений між сторонами договір перевезення в письмовій формі, однак в відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Договір №16-05/16 від 16.05.2016 року, на який посилається Позивач в своєму позові, Відповідач ніколи не підписував та не скріплював печаткою Товариства. На думку відповідача, як то висвітлено в відзиві на позовній заяві, позивачем до суду подано підроблений Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 16-05/16 від 16.05.2016 року, в якому відсутній дійсний підпис директора Відповідача та печатка Товариства.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року призначено у справі № 910/17505/17 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення судового експерта винесено наступні питання:

- Чи виконано рукописні підписи від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" ОСОБА_4 на договорах-заявках на перевезення вантажів саме ОСОБА_4 чи іншою особою?;

- Чи виконано рукописний підпис на Договорі перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №16-05/16 від 16.05.2016 року самим директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірон" ОСОБА_4 чи іншою особою та чи скріплено такий Договір саме печаткою ТО В "Свірон"?.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено на адресу суду повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи від 03.04.2018 №2338-2340/18-32, обґрунтовуючи це тим, що експерту не надано оригінали досліджуваних документів які перелічені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 (далі по тексту - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 3.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, у Договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення схоронності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і таке інше), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що договір є засобом регулювання кола відносин виключно в межах погодженого його сторонами предмету та інших умов, зокрема, щодо строків, порядку, оплати, місця виконання зобов'язання тощо.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

За таких обставин, для виникнення у Відповідача обов'язку з оплати вартості надання послуг з перевезення вантажу, необхідним є наявність між Відповідачем, як Замовником, та Позивачем, як Перевізником, договірних відносин щодо здійснення такого міжнародного перевезення шляхом досягнення згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо порядку оплати послуг перевезення, тобто укладення договору перевезення, замовником послуг за яким є саме Відповідач.

В свою чергу, виходячи з положень ст. 909 Цивільного кодексу України, складання транспортної накладної може підтверджувати лише факт укладення договору перевезення вантажу із замовником (вантажовідправником чи вантажоодержувачем) при прийманні перевізником вантажу на відправлення та підтверджувати факт виконання зобов'язання з перевезення, однак сама по собі транспортна накладна не є договором в розумінні ст. 626 ЦК України, оскільки з неї не вбачається досягнення згоди між перевізником та конкретним замовником (яким може бути як вантажоотримувач, так і вантажовідправник) щодо всіх істотних умов, які є обов'язковими для договору перевезення.

Факту існування договірних відносин щодо замовлення перевезення вантажу транспортна накладна не підтверджує, так як не містить домовленості (погоджених істотних умов) між позивачем та відповідачем щодо їх прав та обов'язків, спрямованих на виникнення між ними правовідносин з перевезення вантажу.

Відповідно до п. 3.6. Договору після здійснення перевезень надавати Замовнику відповідні товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та акти виконаних робіт . При цьому у відповідності до п. 4.6. Договору замовник зобов'язаний підписати та відправити Перевізнику Акт виконаних робіт протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання від Перевізника або надати обгрунтовану відповідь у разі відмови підписати акт. Однак суду не надано позивачем жодного доказу надсилання та отримання відповідачем акту виконаних робіт за Договором, а отже в разі неотримання актів виконаних робіт відповідач не мав можливості надати вмотивовану відмову чи підписати їх та визнати послуги такими, які були надані.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного акту виконаних робіт, як то передбачено п. 3.6. Договору.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи заперечення відповідача щодо укладення оскаржуваного договору та відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували існування оспорюваного договору, то суд приходить до висновку про недоведеність факту укладення між сторонами Договору №16-05/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 16.05.2016 року.

Оскільки матеріали справи не містять доказів реального існування оспорюваного договору між позивачем та відповідачем, та доказів надання послуг за спірним договором, то у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення 233 270,79 грн. (з яких: 226 000,00 грн. - плати за надані послуги з перевезення вантажу, 6491,78 грн. - пені, 779,01 грн. - 3% річних).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, та в позові про стягнення 233 270,79 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256, 255 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 16.07.2018 року.