Рішення

від 03.07.2018 по справі 910/6070/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2018Справа № 910/6070/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом театрально-видовищного закладу культури Київський національний академічний театр оперети

до громадської організації Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів

про стягнення 123 267,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Листопадська О.Є. - представник (довіреність № 060/19/01-001-18 від 02.01.2018),

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2018 року театрально-видовищний заклад культури Київський національний академічний театр оперети (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до громадської організації Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів (далі - відповідач) про стягнення 123 267,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов'язку оплатити послуги з користування обладнанням, надані позивачем за договором суборенди обладнання № 03/0/17 від 28.04.2017.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 123 267,51 грн., з яких: 80 000,00 грн. - основний борг, 19 399,46 грн. - пеня, 13 064,52 грн. - штраф, 2 097,53 грн. - 3% річних, 8 706,00 грн. - інфляційна складова боргу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/6070/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.06.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2018 повідомлено відповідача - громадську організацію Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів про наступне судове засідання, призначене на 03.07.2018.

У судовому засіданні 03.07.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.07.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

28.04.2017 між театрально-видовищним закладом культури Київський національний академічний театр оперети (орендар) та громадською організацією Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів (суборендар) був укладений договір суборенди обладнання № 03/0/17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування дерев'яні будиночки для розміщення виставки майстрів народних промислів, майстер-класів, фудкортів (об'єктів торгівлі) (далі - обладнання). Суборендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору орендар передає суборендарю обладнання у кількості 12 шт. терміном з 30.04.2017 по 14.05.2017.

Початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, зазначеного у протоколі до цього договору, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати передачі обладнання за актом прийому-передачі (п. 4.2 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що орендна плата нараховується в розмірі, встановленому орендарем за добу оренди одиниці обладнання, а саме: 500,00 грн. за добу. Загальна вартість орендної плати за 15 днів становить 90 000,00 грн. Орендна плата за обладнання нараховується з урахуванням податку на додану вартість за ставкою 20% за один місяць за одну одиницю обладнання.

На виконання умов укладеного сторонами договору 30.04.2017 позивач передав у користування відповідача обумовлене обладнання, а 15.05.2017 відповідач повернув позивачу з оренди вказане обладнання, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі обладнання, засвідченими підписами представників обох сторін.

Крім того, сторонами був підписаний акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2017, яким відповідач підтвердив, що протягом періоду з 30.04.2017 по 14.05.2017 позивач надав йому послуги суборенди на суму 90 000,00 грн.

Проте в порушення прийнятих на себе зобов'язань, відповідач сплатив орендну плату за користування обладнанням частково, а саме в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 569 від 05.05.2017.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги користування обладнанням протягом періоду з 30.04.2017 по 14.05.2017 за договором суборенди обладнання № 03/0/17 від 28.04.2017 становить 80 000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, які кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільний кодекс України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Положеннями ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України на орендаря покладений, зокрема, обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 399,46 грн. та штраф у сумі 13 064,52 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що суборендар вносить орендну плату в такому порядку: 10% вартості оренди обладнання до 28.04.2017 (включно), решту 90% вартості оренди обладнання суборендар сплачує протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач плату за користування обладнанням оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 9.1.1 договору передбачено, що за кожен день прострочки внесення орендної плати відповідно до строків оплати, визначених цим договором, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої грошової суми за кожен день прострочення.

Крім того, у випадку, якщо прострочення по оплаті орендної плати перевищує 15 календарних днів, суборендар додатково сплачує штраф у розмірі 30% від місячної орендної плати (п. 9.1.3 договору).

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що з урахуванням умов укладеного сторонами договору його розмір становить 27 000,00 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі визначеному позивачем - 13 064,52 грн.

З розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що пеня нарахована ним за період з 18.05.2017 по 01.05.2018. При цьому, позивач посилається на п. 9.1.1 договору та зазначає, що умовами вказаного пункту передбачено нарахування пені протягом строку більш тривалого, ніж визначено приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, з урахуванням умов укладеного сторонами договору та наведених роз'яснень Вищого господарського суду України правомірним буде нарахування пені потягом періоду з 18.05.2017 по 18.11.2017.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 18.05.2017 по 18.11.2017, суд встановив, що її розмір становить 10 255,34 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені є правомірною та обґрунтованою, проте підлягає задоволенню розмірі визначеному судом - 10 255,34 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 097,53 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 8 706,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд встановив, що розмір 3% річних становить 2 294,79 грн., тобто є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, а розмір інфляційної складової боргу становить 8 617,30 грн., тобто є меншим, ніж заявлено до стягнення позивачем. Таким чином, вказані позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, підлягають задоволенню в таких розмірах: 3% річних в розмірі, визначеному позивачем, що становить 2 097,53 грн., інфляційна складова боргу в розмірі, визначеному судом, що становить 8 617,30 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 80 000,00 грн., штрафу в розмірі 13 064,52 грн., пені в розмірі 10 255,34 грн. (у стягненні частини пені в розмірі 9 144,12 грн. судом відмовлено), 3% річних в розмірі 2 097,53 грн. та інфляційна складова боргу в розмірі 8 617,30 грн. (у стягненні частини інфляційної складової боргу в розмірі 88,70 грн. судом відмовлено).

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з громадської організації Всеукраїнське об'єднання хендмейдерів (02094, м. Київ, вул. Миколи Лебедєва, буд. 6, офіс 30, ідентифікаційний код 40662990) на користь театрально-видовищного закладу культури Київський національний академічний театр оперети (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 53/3, ідентифікаційний код 02224593) основний борг у розмірі 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.), штраф у розмірі 13 064,52 грн. (тринадцять тисяч шістдесят чотири грн. 52 коп.), пеню в розмірі 10 255,34 грн. (десять тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн. 34 коп.), 3% річних в розмірі 2 097,53 грн. (дві тисячі дев'яносто сім грн. 53 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 8 617,30 грн. (вісім тисяч шістсот сімнадцять грн. 30 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 710,52 грн. (одна тисяча сімсот десять грн. 52 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 16.07.2018.

Суддя О.Г. Удалова