Рішення

від 16.07.2018 по справі 910/5584/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 16.07.2018Справа №  910/5584/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом      приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до                      товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" про                    стягнення  22 406,93 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного торвариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" про  стягнення  22 406,93 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №399 на постачання електричної енергії (о/р 3309399) від 24.11.1999 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного). Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Малозначними справами є справи, незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (пункт 2 частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Харківське шосе, буд. 156, м. Київ, 02091. Станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103047119573, згідно якого ухвала суду від 10.05.2018 була вручена представнику відповідача за довіреністю 18.05.2018. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. 24.11.1999 між Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРОНА» (далі — Відповідач) було укладено договір на постачання електричної енергії № 399 (далі - Договір). Додатковою угодою від 24.11.2010 Договір № 399 від 24.11.1999 викладено в новій редакції. На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» шляхом виділу з нього приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі - Позивач) (Код ЄДРПОУ 41946011). Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Згідно п. 2.3. Статуту приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частиною 13 розділу XVIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії». Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО». Відповідно до п. 1. Договору, Позивач постачає Відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі. Згідно п.1 Додатку 2 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 19 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Відповідно до п. 2.2. Додатку 2 до Договору Відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. За наявності фінансової можливості Відповідач здійснює попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії. Згідно Додатку 2 до Договору оплата рахунків за активну електричну енергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної енергії та інших платежів згідно з умовами договору здійснюється на підставі рахунків, наданих Позивачем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою електронного Сервісу. П. 5 Додатку 2 до Договору передбачено, що обсяги електричної енергії, які підлягають оплаті,  визначаються за показниками розрахункових засобів обліку електричної енергії про її фактичне споживання. Позивач в обґрунтування позовних вимог та на виконання вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України надав суду копії звітів про спожиту активну електричну енергію за спірний період, рахунки-розшифровки за спірний період, акти приймання-передачі товарної продукції за спірний період, а також довідку про надходження коштів в погашенім боргу за спожиту електричну енергію, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії та оригінали яких знаходяться у матеріалах справи. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Ч.1 Ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до   ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та положень  Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав. Позивач взяті на себе зобов'язання виконав. Однак Відповідачем систематично порушуються договірні зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.10.2016 по 01.11.2017 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію, яка станом на 27.04.2018 становить 14 627,35 грн., що підтверджується актами про використану електричну енергію, рахунками-розшифровками, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період, а також довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію. Вищенаведене свідчить про порушення Відповідачем цивільного законодавства України та законодавства про енергетику. Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 14   627,35 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять. Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором на постачання електричної енергії № 399 від 24.11.1999 р. за період з 01.10.2016 по 01.11.2017 у розмірі 14   627,35 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та визнана відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 14   627,35 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційна складова боргу в розмірі 4   010,18 грн. та три відсотки річних в розмірі 902,10 грн. Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові. Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат. Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме інфляційна складова боргу в розмірі 4   010,18 грн. та три відсотки річних в розмірі 902,10 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у розмірі 2   867,30 грн. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Згідно пп. 4.2.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення платежів, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством. Суд відзначає, що згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, погоджується з наданими розрахунками та приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 2   867,30 грн. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" про стягнення 22   406,93 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 236 – 238, 240, 252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верона" (Харківське шосе, буд. 156, м. Київ, 02091; ідентифікаційний код 25286138) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (вул. Новокостянтинівська, буд. 20, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код 41946011) основний борг у розмірі 14 627 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 35 коп., 3 % річних у розмірі 902 (дев'ятсот дві) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 010 (чотири тисячі десять) грн. 18 коп., пеню у розмірі 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                        Суддя                                                                                                               С.М. Мудрий