Рішення

від 16.07.2018 по справі 910/4799/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2018Справа № 910/4799/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн"

до Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами

про стягнення 152 201,07 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" до Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами про стягнення 152201,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 170720 від 20.07.2017 зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 152201,07 грн, в тому числі суму основного боргу у розмірі 122501,73 грн, курсову різницю у розмірі 17153,02 грн, пеню у розмірі 12546,32 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 07.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/4799/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103046156670 отримав ухвалу суду від 07.05.2018 про відкриття провадження у справі 10.05.2018 проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 07.05.2018 про відкриття провадження у справі № 910/4799/18.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" (продавець) та Державним видавництвом "Преса України" Державного управління справами (покупець) укладено договір № 170720 згідно п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю ТОВАР (поліграфічну хімію) згідно з його замовленнями в термін, кількості, за відпускною ціною, та на умовах, вказаних в даному Договорі, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується отримати ТОВАР та оплатити його на умовах даного договору. Вказаний вище ТОВАР Продавець зобов'язується передати Покупцю в узгодженій кількості і асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти даний ТОВАР і сплатити за нього в порядку і терміни, встановлені сторонами цього Договору.

Загальна сума Договору складається з сумарної вартості кількості ТОВАРІВ по всіх Видаткових Накладних, які є невід'ємними частинами даного договору. (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.1-3.3 договору оплата ціни ТОВАРУ, купівля-продаж якого є предметом цього Договору підлягає здійсненню впродовж 30 календарних днів з моменту відвантаження ТОВАРУ. Всі витрати по перерахуванню грошових коштів по договору несе Покупець. Днем платежу вважається день зарахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Пунктами 4.1, 4.3 договору продавець організовує доставку ТОВАРУ, що поставляється за Договором, за адресою, вказаною Покупцем. Датою передачі ТОВАРУ вважати дату, вказану у відповідній накладній.

Відповідно до п. 10.1 договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, дія договору автоматично подовжується на наступний рік, якщо жодна зі сторін не виказала бажання розірвати даний договір.

До матеріалів справи долучено рахунки-фактури: № 0000000522 від 20.07.2017 на суму 54943,20 грн; № 0000000534 від 24.07.2017 на суму 12033,80 грн; № 0000000571 від 07.08.2017 на суму 46998,90 грн; № 0000000598 від 18.08.2017 на суму 4090,61 грн; № 0000000614 від 23.08.2017 на суму 57099,17 грн; № 0000000712 від 27.09.2017 на суму 4279,25 грн. Загальна сума виставлених рахунків становить 179444,93 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи видаткові накладні на підтвердження факту поставки товару відповідачу: № 0000000521 від 20.07.2017 на суму 54943,20 грн; № 0000000533 від 25.07.2017 на суму 12033,80 грн; № 0000000572 від 07.08.2017 на суму 46998,90 грн; № 0000000600 від 18.08.2017 на суму 4090,61 грн; № 0000000615 від 28.08.2017 на суму 57099,17 грн; № 0000000694 від 27.09.2017 на суму 4279,25 грн. Загальна сума поставленого товару згідно видаткових накладних становить 179444,93 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох контрагентів. З боку відповідача видаткові накладні підписані Хоменко В.В. на підставі довіреностей.

До матеріалів справи долучено довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 1461 від 20.07.2017; № 1490 від 25.07.2017; № 1584 від 07.08.2017; № 1690 від 18.08.2017; № 1735 від 23.08.2017; № 1942 від 27.09.2017, видані на ім'я Хоменко В.В.

Отже позивачем доведено поставку відповідачу товару на загальну суму 179444,93 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, отриманий товар був частково оплачений у сумі 56943,20 грн, в зв'язку з чим сума заборгованості за поставлений товар становить 122501,73 грн.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

До позову долучено роздруковані листи електронної пошти позивача від 12.10.2017, 19.10.2017, 06.11.2017, 28.11.2017 на ім'я Хоменко В.В. з проханням оплатити заборгованість.

Також позивач надав роздрукований лист з електронної пошти "Претензія про сплату боргу" від 28.11.2017 № 01/171128 в якому позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором № 170720 від 20.07.2017, у розмірі 143852,42 грн. Позивач пропонував сплатити заборгованість протягом 10 банківських днів.

Відповідач направив позивачу листа № 103-75-к від 09.02.2018 у відповідь на претензію, в якому визнав існування заборгованості у розмірі 174534,38 грн станом на 07.02.2018 та гарантував сплату боргу з розстроченням платежу до 30.09.2018.

Позивач направив відповідачу електронного листа від 16.02.2018, в якому погодився з пропозицією позивача та просив закріпити її протокольно підписавши скан-копію протоколу. Протокол погодження не долучений до матеріалів справи.

До матеріалів справи не додано доказів того, що сторони погодили інший порядок чи строк розрахунків за поставлений позивачем товар, ніж той що визначений у договорі № 170720 від 20.07.2017.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений на суму 122501,73 грн., відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача курсову різницю у розмірі 17153,02 грн станом на 02.02.2018.

У випадку зміни курсу національної валюти по відношенню до курсу EURO, згідно міжбанківського курсу, з моменту підписання договору і до моменту повної оплати сумарної вартості кількості ТОВАРІВ по всіх Видаткових Накладних перераховується за наступною формулою: S2= S1,x(K2/K1). де: S1- загальна ціна договору на момент його укладання, згідно п.2.1; S2- загальна ціна договору на день платежу; K1 - курс національної валюти по відношенню до курсу EUR, згідно міжбанківського курсу на момент підписання Договору становить 29.92 грн./EUR; K2 - курс національної валюти по відношенню до курсу EUR. згідно міжбанківського курсу на день платежу (п. 2.2 договору).

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок курсової різниці, в якому визначав дату міжбанківського курсу євро до гривні станом на дату поставки товару, зафіксовану у видаткових накладних.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму курсової різниці у сумі 17153,02 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 12546,32 грн з врахуванням виникнення заборгованості по кожній видатковій накладній по 02.02.2018.

У разі несвоєчасної оплата згідно п 3.1 цього Договору, Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час заборгованості, від недоперерахованої суми за кожний день затримки (п. 6.4 договору).

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені визнаються судом обґрунтованими.

Згідно перерахунку суду сума пені (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума пені підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 12546,32 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та інших заявах по суті справи та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів та відзиву.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (03047, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50, ідентифікаційний код 05905668) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бьотхер Юкрейн" (04050, м. Київ, вулиця Мельникова, будинок 12, ідентифікаційний код 35391940) заборгованість у розмірі 152201 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті одна) грн. 73 коп. курсову різницю у розмірі 17153 (сімнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 02 коп., пеню у розмірі 12546 (дванадцять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 32 коп., а також 2283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 02 коп. судового збору.

3 Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко