Рішення

від 16.07.2018 по справі 911/964/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 911/964/18

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 911/964/18

за позовом Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Бровари-Єко , м. Бровари

про стягнення 15 532,64 грн.

Обставини справи:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області (вх. № 994/18 від 11.05.2018) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бровари-Єко (надалі - відповідач) про стягнення 15 532,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору № КБР-10/03/17 від 01.03.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 8 100,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 278,64 грн., 3% річних у розмірі 74,00 грн., штраф у розмірі 480,00 грн. та суму дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 6 600,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

З огляду на наведене, оскільки у справі № 911/964/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи норми п. 4 ч. 4 ст. 247 ГПК України , суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, у позові позивач просив суд розглядати спір за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін позивачем подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та встановлено строк для подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 21.05.2018 направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2017 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (позивач), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бровари-Єко ( користувач , відповідач,) укладено договір № КБР-10/03/17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а позивач надає відповідачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Відповідач, в свою чергу зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточий рахунок УЛАСП (позивача) відповідно до умов цього договору та Закону.

Відповідач, відповідно до пункту 3.3. Договору, зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щоквартальний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку кварталу за який здійснюється платіж.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, назвою та адресою закладу є наступна: кафе-бар авторської кухні Кушавель на Княжем за адресою: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 21.

Згідно п.п. 1.1 та 1.2 Додатку № 2 до Договору розмір щомісячного платежу має складати 900,00 грн. за кожен заклад відповідача, зазначений у відповідних додатках до Договору, загальний розмір щоквартального платежу з дня набуття чинності Договору становить 2 700,00 грн.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що якщо відповідач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший, ніж 4 місяці, то відповідач повинен сплатити позивачу штраф, що складає 10% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки позивач набуває право на дострокове отримання винагороди за Строк в повному обсязі.

Строк дії Договору визначено в п. 6.1 Договору, де зазначено, що Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.03.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

У п. 6.2 Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу.

Оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення договору у визначеному договором порядку, договір від 01.03.2017 № КБР-10/03/17 продовжено на тих самих умовах і на той самий строк. Він є чинним протягом спірного періоду та станом на час розгляду даного спору. Доказів протилежного сторони суду не надали.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Судом встановлено, що позивач є організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011.

За змістом ст. 1 Закону України Про акторське право і суміжні права , організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною 3 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до ч.ч. 4 і 5 ст. 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 ст. 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно ч. 5 ст. 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов'язання з оплати роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору № КБР-10/03/17 від 01.03.2017 за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 8 100,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 278,64 грн., 3% річних у розмірі 74,00 грн., штраф у розмірі 480,00 грн. та суму дострокової сплати винагороди у розмірі 6 600,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідач, відповідно до п. 3.3 Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку кварталу, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 1.2 Додатку № 2 до Договору загальний розмір щоквартальної винагороди з дня набуття чинності Договором становить 2 700,00 грн.

Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з жовтня 2017 року по червень 2018 року, заборгованість за який складає 8 100,00 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди у строк, встановлений п. 3.3. Договору (не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку кварталу за який здійснюється платіж) в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525 , 526 ЦК України .

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором за період з жовтня 2017 року по червень 2018 року у розмірі 8 100,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не була спростована, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати 278,64 грн. та 3% річних 74,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він розрахований за кожен період з урахуванням строків оплати за Договором відповідно до п. 3.3, у зв'язку з чим є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 74,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 278,64 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 480,00 грн. штрафу, в зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором та 6 600,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України ).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України ).

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у разі прострочення відповідачем платежу стосовно одного місяця на строк, більший, ніж 4 місяці, відповідач повинен сплатити позивачу штраф, що складає 10% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки позивач набуває право на дострокове отримання винагороди за Строк в повному обсязі.

Відповідно до розділ 2 Договору Визначення термінів строк - це строк використання творів, на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку Договору, зазначеному у п. 6.1 цього Договору, а у випадку коли строк зазначений у п. 6.1 закінчився, але цей Договір залишився чинним - строк визначений на підставі п. 6.2 цього Договору.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щоквартальних платежів з жовтня 2017 року по березень 2018 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору та розділу 2 щодо визначення поняття Строк , про який йде мова у п. 3.6, вимоги позивача про стягнення 480,00 грн. штрафу та 6 600,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) (достроково за період з липня 2018 року по лютий 2019 року) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76 , 77 , 78 , 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74 , 76-80 , 129 , 236 , 237 , 238 , 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бровари-Єко (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Шолом-Алейхема, 93, ідентифікаційний код 37721720) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1016, ідентифікаційний код 37396233) 8 100 (вісім тисяч сто) грн. 00 коп. основної заборгованості, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 74 (сімдесят чотири) грн. 00 коп. 3% річних, 480 (чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 6 600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. дострокової винагороди (роялті) та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписаний 16.07.2018.

Суддя О.О. Христенко