Рішення

від 11.07.2018 по справі 914/956/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2018р. Справа №914/956/18

Господарський суд Львівської області у складі суддя Чорній Л.З., при секретарі М. Фарина, розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю "Профнастил-Захід , м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар , м. Городок Львівської області

про стягнення 3 920,87 грн.

Представники сторін:

від позивача: Думич Н.Б.-адвокат

від відповідача: не з'явився

Судом роз'яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Профнастил-Захід , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар , м. Городок Львівської області про стягнення 3 920,87 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року відкрито провадження у справі №914/956/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 20.06.18 р. Ухвалою суду від 20.06.18 р. розгляд справи відкладено на 11.07.18 р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обгрунтовані тим , що між сторонами існують договірні відносини по постачанню товару. На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 24 801,50 грн. згідно видаткової накладної №364 від 24 липня 2017 року

У зв'язку тим, що відповідачем частково оплачено одержаний товар, заборгованість відповідача перед позивачем склала 3 543,07 грн. Крім цього, за неналежне виконання вимог щодо оплати товару позивачем нараховано відповідачу 67,25 грн. 3% річних та 310,55 грн. інфляційних втрат. Разом сума заборгованості склала 3 920,87 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки.

Відповідач згідно поданого відзиву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що строк дії договору поставки припинив свою дію.

Заяви і клопотання сторін .

12.06.18 р. відповідачем подано відзив на позов за вх.№21448/18 відповідно до якого останній просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

20.06.18 р. позивачем подано відповідь на відзив №22868/18.

Обставини справи.

04.08.2015р. між ТзОВ Яблуневий дар (покупець, відповідач) та ТзОВ Профнастил-Захід (постачальник, позивач) укладено договір поставки №_110/РТ/2015_ (надалі- договір поставки), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

В п.1.2 договору поставки від 04.08.2015р. передбачено, що найменування, одиниця вимірювання, ціна і кількість товару, що постачається, зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.7.1 договору поставки цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання cторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2015р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

П.7.2 договору поставки передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору за два тижні до закінчення строку його чинності він вважається продовженим на ще 1 рік на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

24.07.2017р. позивач на підставі видаткової накладної №364 від 24.07.2017р. поставив відповідачу товар: профілі сталеві листові Н-60 0,7,1015 бежевий в клькості 109.2 м.кв на суму 24 801.50 грн.

Зазначений товар прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис та печатка на видатковій накладній №364 від 24.07.2017р.

Однак свій обов'язок щодо сплати вартості поставленого йому товару відповідач порушив, оскільки оплатив таку вартість товару в розмірі 24 801,50 грн. лише частково в сумі 21 258,43 грн. у зв'язку з чим в ТзОВ Яблуневий дар виникла заборгованість перед ТзОВ Профнастил-Захід на суму 3 543,07 грн.

Крім цього, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 67,25 грн. 3% річних за період з 25.08.17 р. по 12.04.18 р. та 310,55 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2017 р. по січень 2018 р.

Згідно поданого суду відзиву відповідач зазначив, що термін дії договору поставки №110/РТ/2015 від 04.08.2015 року закінчився 31.12.2016 року, тому його умови не можуть застосовуватись до відносин між позивачем та відповідачем, що склались за період 2017 року. Відтак, на думку відповідача, сторонами не було письмово погоджено строку оплати товару, поставленого за видатковою накладною №364 від 24.07.2017 року. Що стосується інфляційних втрат та 3% річних, то зазначає, що оскільки між сторонами склались позадоговірні відносини, то строк оплати поставленого товару не настав.

Оцінка суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на підставі видаткової накладної №364 від 24.07.17 р., копію якої долучено позивачем до матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 24 801,50 грн.

Натомість відповідач за отриманий товар розрахувався частково в результаті чого заборгованість за поставлений товар склала 3 543,07 грн.

Що стосується посилання позивача, як на підставу виникнення зобов'язань між сторонами згідно договору поставки №_110/РТ/2015_, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору за два тижні до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на ще 1 рік на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

З наведеного вбачається, що, як вірно зазначив відповідач, термін дії договору поставки № 110/РТ/2015 від 04.08.2015 року закінчився 31.12.2016 р., тому його умови не можуть застосовуватись до відносин між позивачем та

відповідачем, що склались за період 2017 року.

Однак, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем здійснено поставку, а відповідачем отримано товар на підставі видаткової накладної №364 від 24.07.17 р. Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існували позадоговірні відносини по поставці товару, які регулюються ст. 692 ЦК України.

Відповідно до вказаної статті покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, ст.692 ЦК України, зокрема ч.1, чітко встановлено строк виконання відповідачем, як покупцем, свого зобов'язання щодо оплати за поставлений йому товар- після його прийняття .

Тому, оскільки позивачем поставлено товар на підставі видаткової накладної №364 24.07.2017р., то, відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України, зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу повної вартості ( 24 801,50 грн.) поставленого товару повинно було бути виконано не пізніше наступного дня - 25.07.2017р.

Вищезазначеним спростовуються заперечення відповідача щодо ненастання станом на час подання позивачем позову до суду строку виконання відповідачем свого зобов'язання по сплаті 3 543,07 грн. боргу.

Також оскільки відповідач у визначений строк (25.07.2017р.) не сплатив 3 543,07 грн. боргу, то з 26.07.2017р. настав строк просточення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування інфляційних та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховано інфляційні та 3% річних за період 25.08.2017р. - 12.04.2018р., тобто навіть менший період з врахуванням початку періоду прострочення, що не суперечить вимогам цивільного та господарського законодавства.

Враховуючи вказане, нараховані позивачем 3% річних в сумі 67,25 грн. та інфляційні втрати в сумі 310,55 грн. є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду документально підтверджено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 3 920,87 грн. з яких 3 543,07 грн. складає основна сума боргу, 67,25 грн. 3% річних та 310,55 грн. інфляційні втрати.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 3 920,87 грн. заборгованості за отриманий товар.

СУДОВІ ВИТРАТИ .

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення судовий збір покладається на відповідача.

Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст. 3, 12,13, 74,76,77,86,180,191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274А; код ЄДРПОУ 32475074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Профнастил-Захід (49000, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 23/А-2; поштова адреса : 79017, м. Львів, вул. Водогінна,2/223; код ЄДРПОУ 39778339) 3 543,07 грн. боргу, 67,25 грн. 3% річних, 320,55 грн. інфляційних втрат та 1762,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.07.2018 р.

Суддя Чорній Л.З.