Рішення

від 11.07.2018 по справі 922/1153/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 922/1153/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Літвінова С.В.

при секретарі судового засідання Липі Т.О.

за участю представників:

від позивача: Назаревська А.О. по довіреності

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, 11, Харків, 61037) до відповідача: Приватна виробнича фірма "Граніт" (вул. Дзержинського, 158, Тарутине, Тарутинський район, Одеська область, 68500) про стягнення 20949,04 грн.;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватна виробнича фірма "Граніт", в якому просить господарський суд: про стягнення 20949,04 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання договірних зобов'язань по договору №15707 від 01.01.2016року за період з лютого по березень 2016року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2018року матеріали справи №922/1153/18 передані за територіальною підсудністю Господарському суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018року матеріали справи №922/1153/18 передані на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.05.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "20" червня 2018 р. о 14:30.

Ухвалою суду від 20.06.2018року по справі оголошено перерву до "11" липня 2018 р. о 15:10 з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання з'явився позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, але в суді засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 11.07.2018р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" згідно п.1.1 Статуту засновано відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про підприємства в України", "Про підприємництво", "Про власність" та інших законодавчих актів України КП "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.03 р. XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, державних, кооперативних, суспільних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії при найменших витратах, одержання прибутку для розвитку підприємства, забезпечення інтересів його працівників та задоволення їх економічних і соціальних потреб.

Як зазначає позивач, систематичні неплатежи з боку споживачів за надану теплову енергію призвели до неефективного використання паливно-енергетичних ресурсів. У зв'язку з чим КП "Харківські теплові мережі" не може належним чином виконувати зобов'язань з оплати за газ і електроенергію, з оплати податків та обов'язкових платежів у бюджет.

КП "Харківські теплові мережі" на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2016р.-2017р. та договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №15707 від 01.01.2016 року здійснювало постачання теплової енергії до приміщень відповідача Приватно-Виробничої фірми ''ГРАНІТ", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Стартова, 11, на підставі чого відповідачу були направлені рахунки за спожиту теплову енергію.

Відповідно до умов договору, КП "Харківські теплові мережі" бере на себе зобов'язання постачати відповідачеві (Споживачеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. договору, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розділом 6 договору.

Відповідно до п. 6.4. договору відповідач сплачує попередню оплату. Відповідач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує позивачу вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількість теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію відповідач здійснює до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом включення та відключення опалення: в будинку по вул. Стартовій, 11 в м. Харкові. Вищезазначені акти на включення та відключення опалення підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та повноваженим представником відповідача.

Нарахування вартості спожитої теплової енергії по приміщеннях, які оснащені будинковими приладами обліку, здійснювалося відповідачу на підставі показників приладів обліку пропорційно площі його приміщень.

КП Харківські теплові мережі свої зобов'язання виконало в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору за лютий, березень 2016р. здійснило відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направило на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період. Борг за неналежне виконання договірних зобов'язань складає 20 949 грн. 04коп.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси КП Харківські теплові мережі , позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 20949,04грн. - основний борг та судові витрати в розмірі 1762грн..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтю 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено існування боргу відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 20949,04 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до відповідача: Приватна виробнича фірма "Граніт" про стягнення 20949,04 грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватної виробничої фірми "Граніт" (вул. Дзержинського, 158, Тарутине, Тарутинський район, Одеська область, 68500, код ЄДРПОУ 24541574) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, 11, Харків, 61037, код ЄДРПОУ 39463332) 20949 (двадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять ) грн. 04коп.- основного боргу та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві)грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 16 липня 2018 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов