Рішення

від 21.06.2007 по справі 8/7-07 (10/34-07(8/373-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/7-07 (10/34-07(8/373-06))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.07р.

Справа № 8/7-07 (10/34-07(8/373-06))

За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів» (м. Дніпродзержинськ)

до                    1)Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську

                   2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "РОТО" (м. Дніпродзержинськ)

          3)Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

про                    визнання недійсними договорів, визнання права та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Чередко К.Є. –представник (дов. № 23-07 від 23.05.07 р.)

                              Лещенко Д.С. –представник (дов. б/№ від 27.01.07 р.)

від відповідача1:          Осіння Т.А. - гол. держ. под. інспектор (дов. № 6725/10/100 від 07.03.07 р.)

від відповідача2:          не з'явився

від відповідача3:          не з'явився

Суть спору:

Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсними:

Ш          договору купівлі-продажу будівлі котельної заводу (А-1, інв. № 012041, із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, 1-ж), укладеного 12.08.03 р. між відповідачами 1 та 2 шляхом проведення цільового аукціону № 1 на Товарній біржі "Катеринославська";

Ш          договору купівлі-продажу будівлі компресорної станції (інв. № 011009, загальною площею 365,40 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський, 1-к), укладеного 12.08.03 р. між відповідачами 1 та 2 шляхом проведення цільового аукціону № 2 на Товарній біржі "Катеринославська".

Ш          договору ВАО № 258223, реєстровий № 1-2453 купівлі-продажу будівлі компресорної станції (інв. № 011009, загальною площею 365,40 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський, 1-к), підписаного 03.09.03 р. між позивачем та відповідачем2;

Ш          договору ВАО № 258229, реєстровий № 1-2457 купівлі-продажу будівлі котельної (А-1, інв. № 012041, із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-ж), підписаного 03.09.03 р. між позивачем та відповідачем2;

а також визнання за позивачем права володіння, користування і розпорядження на:

Ш          будівлю котельної заводу (А-1, інв. № 012041, із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, 1-ж);

Ш          будівлю компресорної станції (інв. № 011009 загальною площею 365,40 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-к) та зобов'язання відповідача2 звільнити вищевказані приміщення котельної та компресорної станції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказані договори були укладені з порушенням вимог чинного законодавства України.

Відповідач1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що усі вимоги законодавства при проведенні цільових аукціонів були дотримані.

Відповідач2 відзив на позов не надав.

Ухвалою господарського суду від 20.04.07 р. до участі у справі у якості відповідача3 було залучено Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області.

Відповідач3 зазначив, що позовна заява не містить вимог щодо нього.

В судове засідання 20.06.07 р. представники відповідачів 2 та 3 не з'явились.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю, оскільки останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та відповідача1, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

12.08.03 р. Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинськ (далі-відповідач1) шляхом проведення цільового аукціону в примусовому порядку здійснила продаж майна позивача, а саме:

Ш          приміщення котельної заводу А-1 (інв. № 012041) із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-ж;

Ш          приміщення компресорної станції (інв. № 011009) загальною площею 365,40 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-к, що підтверджується протоколами №№ 1 та 2 проведення цільових аукціонів.

Вказані цільові аукціони з продажу майна позивача були організовані та проведені за замовленням відповідача-1 Товарною біржею «Катеринославська». Від імені відповідача1 в ролі продавця на аукціонах діяло, з посиланням на заявки-доручення від 29.07.03 р. № 31 та № 32, ДП ТОВ «Скорпіон-К»в особі його Дніпропетровської філії.

Покупцем майна позивача на аукціонах стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "РОТО" (далі-відповідач2).

На підставі вищевказаних протоколів проведення цільових аукціонів №№ 1 та 2 між позивачем та відповідачем2 були укладені 03.09.03 р. два договори купівлі-продажу:

Ш          ВАО № 258223 щодо будівлі компресорної станції (реєстровий № 1-2453);

Ш          ВАО № 258229 щодо приміщення котельної заводу (реєстровий № 1-2455);

Вищевказане майно було передане позивачем відповідачу2 за дввостороннім актом прийому-передачі майна.

Станом на теперішній час відповідач2 здійснює фактичне володіння, користування і розпорядження вказаним майном.

Вказане майно разом з іншим було передане для здійснення виробничої діяльності на баланс Державного підприємства "Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів" його засновником - Міністерством енергетики та електрифікації України.

Згідно ст. 37 Закону України «Про власність», майно закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується ти розпоряджається значеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Отже, вказане майно було передано ДП "БЗКДУіТ" саме на цьому праві.

На підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 06.07.94 р. №171 ДП "БЗКДУіТ" було реорганізоване шляхом корпоратизації у Відкрите акціонерне товариство "БЗКДУіТ' (далі-позивач).

Згідно статуту позивача, затвердженого Міністерством енергетики та електрифікації та зареєстрованого розпорядженням Виконкому Дніпродзержинської міськради № 543-р від 23.09.94 року (далі-Статут), правонаступником ДП "БЗКДУіТ" є позивач.

Таким чином, до позивача в порядку правонаступництва перейшли права і обов'язки ДП "БЗКДУіТ", в т.ч. і право господарського відання щодо вказаного майна.

Відповідно до п. 3.11. вказаного Статуту позивача, в період до прийняття рішення про продаж акцій товариства, що є у державній власності (в подальшому вигляді - приватизації майна товариства) при вирішенні питань щодо відчуження майна, що становить основні фонди товариства, останнє користується нормами, встановленими для державних підприємств.

Згідно ст. 1 Закону Україну «Про приватизацію дсржавного майна», в редакції, яка діяла на момент затвердження Статуту позивача, приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відповідно до змісту статей 11, 15, 18 вказаного Закону, приватизація державного майна здійснюється, зокрема шляхом продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців.

Наказом Фонду Державного майна України від 25.04.95 р. № 145-ДПК було видано дозвіл на приватизацію майна позивача шляхом продажу акцій, розпочалася приватизація майна позивача, яка здійснювалася шляхом продажу його акцій до січня 2006 року.

Викладене підтверджується наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області від 27.01.06 р. № 12/04-01-ЗВП, згідно якому процес приватизації позивача був визнаний завершеним, а майно підприємства перейщло у власність позивача.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону Україну «Про приватизацію державного майна», продаж акцій часток, паїв), що належать державі провадиться з урахуванням законодавства та установчих документів цих підприємств.

За ч. 3 ст. 6 Закону України «Про власність», власник засобів виробництва та іншого майна мас право створити у встановленому законом порядку підприємство, організацію, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту (положення).

Згідно п. 1.3.2. Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 04.02.93 р. № 56 і чинного на час створення позивача, якщо у плані приватизації передбачається перетворення держаного підприємства у відкрите акціонерне товариство, приватизація майна таких підприємств здійснюється шляхом продажу часток, паїв. акції.

Таким чином, на час відчуження відповідачем1 на цільових аукціонах 12.08.03 р. спірного майна позивача приватизація майна останнього тривала і завершена не була.

Зокрема, за державою в особі Фонду державного майна України на дату проведення аукціонів (12.03.03 р.) і на дату підписання договорів купівлі-продажу (03.09.03 р.) зберігалася частина акцій статутного фонду позивача у розмірі 15%, що підтверджується довідками реєстратора.

При викладених обставинах до завершення приватизації позивача, тобто - до остаточного виконання плану розміщення його акцій, які перебували у державній власності (в тому числі і на час укладення спірних угод), майно позивача продовжувало перебувати у державній власності та в господарському віданні позивача з обмеженнями щодо правового режиму цього майна, передбаченими законодавством України про приватизацію.

На обґрунтованість вказаного висновку вказує і наступне:

Як передбачено в ч. 3 ст. 145 ГК України, правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного підприємства відповідно до закону.

У ст. 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Таким чином, до завершення приватизаії не можна вважати, що майно перестало бути державним і власність на нього була набута позивачем.

Разом з тим, в супереч наведеним нормам Закону, в протоколах № 1 і № 2 цільових аукціонів від 12.08.03 року та в договорах купівлі-продажу від 03.09.03 р. зазначено, що позивач є власником і приміщення котельні, і будівлі компресорної станції, що на той час не відповідало дійсності.

Підставою для вказаного помилкового висновку став наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України № 12/65-ЗВП від 15.07.99 р.

Але вказаний наказ був скасований наказом Регіонального відділення Фонду державного майна № 12/03-ПАК від 02.03.01 року, і на час проведення аукціонів вже не діяв.

Згідно ст. 21, 25 Закону України «Про власність», акціонерне товариство є суб'єктом права колективної власності. Об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

За ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність

Пунктом 3.5. Статуту позивача також визначено, що товариство є власником майна, переданого засновником та учасниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, станом на момент продажу майна не було жодного документа, який би свідчив про здійснення передачі вказаного майна засновником позивачу у власність.

З урахуванням ст. 1 Закону Україну «Про приватизацію державного майна», відчуження державного майна можна вважати здійсненим, а майно таким, що змінило свій правовий режим та перейшло від держави у власність товариства, тільки з моменту завершення його приватизації, тобто - з 27.01.06 р. До вказаногомоменту майно продовжувало перебувати у державній власності з обмеженнями щодо правового режиму майна, передбаченими законодавством України про приватизацію.

Зокрема, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», в редакції, яка діяла на момент продажу майна, встановлені наступні обмеження на вчинення певних юридично значимих дій щодо майна державних підприємств, щодо яких прийняте рішення про приватизацію: 1) передання функцій з управління майном цього підприємства органам приватизації, 2) стосовно цього підприємства припиняється чинність частин третьої, п'ятої, шостої статті 10, частин першої, третьої статті 12, частини другої статті 24, частини третьої статті 25 Закону України "Про підприємства в Україні" (який діяв на момент продажу майна) в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

Таким чином, за змістом вказаної вище норми, дії, пов'язані з відчуженням майна державного підприємства, стосовно якого прийняте рішення про приватизацію, можуть здійснюватися лише для забезпечення його ефективного функціонування та виключно з дозволу державних органів приватизації, без виключення щодо особи, яка буде здійснювати відповідні дії.

Згідно підпункту 10.1.3. п. 10.1. ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції, яка діяла на момент продажу майна, платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 11 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затверджених постановою КМ України від 15.04.02 р. № 538, платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) не пізніше ніж на 30 календарний день з моменту отримання ним другої податкової вимоги самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Як вбачається з акту опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу, від 02.07.03 р.( т.1, а.с. 75), на порушення вимог вищенаведених норм законодавства цей акт не був погоджений у встановленому порядку з органом, уповноваженим управляти його майном –Фондом державного майна України.

Крім того, за підпунктом "б" п. 7.3.1. ст. 7.3. Закону № 2181, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення: активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків, у тому числі, але не виключно: майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), а також ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також активи інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;

Тобто –вказаний перелікне є вичерпним і включає в себе інші види активів, які належать на правах власності іншим особам, в даному випадку –державі.

До того ж, відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

В той же час, ані Закон № 2181, ані Закон України "Про Державну податкову службу" не передбачають повноваження податкових інспекцій самостійно відчужувати майно платників податків.

Згідно підпункту 12.3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду від 12.05.95 р. № 02-05/451 "Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби", з урахуванням приписів статті 41, частини другої статті 124 Конституції України, пункту 5 статті 48 Закону України "Про власність" та пункту 1.7 статті 1 Закону справи за позовами органів державної податкової служби до платників податків про стягнення несплаченої у передбачені Законом строки узгодженої суми податкового зобов'язання підлягають розглядові господарськими судами на загальних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач1 здійснив продаж спірного майна самостійно, без звернення до суду.

При викладених обставинах господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного:

Оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.04 р., до набрання чинності новим ЦК України, до них слід застосовувати норми ЦК УРСР, що діяв у той час.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Враховуючи, що матеріалами справи встановлено факт невідповідності вимогам чинного законодавства оспорюваних угод щодо продажу майна позивача, викладене є підставою для задоволення позову в цій частині, а вказані угоди повинні бути визнані недійсними з моменту їх укладення.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки права та обов'язки сторін, пов'язані з недійсністю спірних угод, виникли після набрання чинності новим ЦК України, господарський суд застосовує до цих спірних правовідносин норми вказаного кодексу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не заявленно в позові про застосування до спірних угод наслідків їх недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України, а обрано інші способи захисту його цивільних прав, передбачені вказаним кодексом, господарський суд, враховуючи принцип свободи сторони у виборі способу захисту своїх прав, вважає за необхідне захистити порушені права позивача тими способами, які заявлені позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, відповідач2 не набув права власності на майно, придбане ним на аукціонах, оскільки це право залишилось за позивачем.

Викладене є підставою для задоволення позову щодо визнання права власності позивача на вказане майно.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про власність", ст. 387 ЦК України, власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

За ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача2 повернути позивачу придбане на аукціоні майно.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли внаслідок неправомірних дій відповідачів 1 та 2, судові витрати слід покласти на вказаних відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В позові до відповідача3 слід відмовити, оскільки вимог до останнього за уточненими позовними вимогами позивачем не заявлено.

Керуючись Законами України "Про приватизацію державного майна", "Про власність","Про Державну податкову службу", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 48 ЦК УРСР, ст.ст. 5, 16, 216, 387, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську та Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "РОТО" (м. Дніпродзержинськ) задовольнити.

Визнати недійсними з моменту укладення:

Ш          договір купівлі-продажу будівлі котельної заводу (А-1, інв. № 012041, із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, 1-ж), укладений 12.08.03 р. між Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "Рото" шляхом проведення цільового аукціону № 1 на Товарній біржі "Катеринославська";

Ш          договір купівлі-продажу будівлі компресорної станції (інв. № 011009, загальною площею 365,40 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський, 1-к), укладений 12.08.03 р. між Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "Рото" шляхом проведення цільового аукціону № 2 на Товарній біржі "Катеринославська".

Ш          договір ВАО № 258223, реєстровий № 1-2453 купівлі-продажу будівлі компресорної станції (інв. № 011009, загальною площею 365,40 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провулок 3-й Баглійський, 1-к), підписаний 03.09.03 р. між Відкритим акціонерним товариством «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "Рото";

Ш          договір ВАО № 258229, реєстровий № 1-2457 купівлі-продажу будівлі котельної (А-1, інв. № 012041, із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-ж), підписаний 03.09.03 р. між Відкритим акціонерним товариством «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "Рото".

Визнати за Відкритим акціонерним товариством "Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів" права володіння, користування і розпорядження на:

Ш          будівлю котельної заводу (А-1, інв. № 012041, із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, 1-ж);

Ш          будівлю компресорної станції (інв. № 011009 загальною площею 365,40 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-к).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "РОТО" (51909, 3-й Баглійський провулок, 1-к, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.; п/р № 26000050200381 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 32540855) протягом 10-ти календарних днів з моменту набрання чиннності цим рішенням звільнити:

Ш          будівлю котельної заводу (А-1, інв. № 012041, із залізобетонних плит, загальною площею 1015,10 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, пров. 3-й Баглійський, 1-ж);

Ш          будівлю компресорної станції (інв. № 011009 загальною площею 365,40 кв.м., розташовану за адресою: м. Дніпродзержинськ, провул. 3-й Баглійський, 1-к).

Стягнути з Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську (51931, вул. Медична, 9, м. Дніпродзержинськ, п/р № 35214001001137 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 20288776) на користь Відкритого акціонерного товариства «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів» (51909, м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 1; п/р № 26008303170300 у відділенні ПІБ м. Дніпродзержинськ, МФО 305501, код 00109398) –42,50 грн. витрат на держмито, 12,31 грн. судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський метизний завод "РОТО" (51909, 3-й Баглійський провулок, 1-к, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.; п/р № 26000050200381 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, код 32540855) на користь Відкритого акціонерного товариства «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»(51909, м. Дніпродзержинськ, 3-й Баглійський провулок, 1; п/р № 26008303170300 у відділенні ПІБ м. Дніпродзержинськ, МФО 305501, код 00109398) –365,00 грн. витрат на держмито, 105,69 грн. судових витрат.

Видати накази.

В позові до Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) відмовити.

Повернути Відкритому акціонерному товариству «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів»(м. Дніпродзержинськ) з державного бюджету 170,00 грн. державного мита, помилково сплаченого у розмірі, що перевищує встановлений чинним законодавством, за квитанціями№ 43227 від25.05.06 р. та № 50691 від 03.08.06 р., видавши довідки.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін