Рішення

від 12.07.2018 по справі 923/557/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Справа № 923/557/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. за участі секретаря Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Новокаховської філії, Херсонська область, м. Нова Каховка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕШ БРІЗ", Київська область

про стягнення 29056 грн. 29 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Позняков С.І., юрисконсульт, довіреність № 300 від 30.05.2018

від відповідача: не прибув

Сутність справи: Позивач (Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" в особі Новокаховської філії, м. Київ, код ЄДРПОУ 04737111) звернувся з позовом в якому просить господарський суд стягнути з відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш Бріз", Київська область, м. Вишневе, код ЄДРПОУ 40457374) 29056 грн. 29 коп., у тому числі: 20800 грн. основного боргу, який складає вартість недопоставленого товару в рахунок проведеної позивачем попередньої оплати згідно укладеного між сторонами договору поставки № 956 від 27.10.2016; 4098 грн. інфляційних втрат та 911 грн. 21 коп. річних за ставкою 3 % за прострочення боржником грошового зобов'язання, 3247 грн. 08 коп. передбаченої умовами договору № 956 пені, нарахованої від вартості недопоставленого товару.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення повної та своєчасної поставки передбаченої умовами договору кількості товару.

Відповідач, в установленому законом порядку повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується витягом з реєстру рекомендованих відправлень канцелярії господарського суду від 19.06.18 № 33, в судове засідання для участі в розгляді справи не прибув, із заявою про відкладення розгляду не звернувся.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд здійснює розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 956 від 27.10.2016, відповідач (постачальник) зобов'язався відвантажити позивачу (покупець) паливні брикети із твердих порід деревини, а позивач - здійснити оплату товару у порядку, встановленому умовами договору. (а.с. 15-21).

У пунктах 3.2, 3.3, 4.1 та 4.2 договору № 956 сторони передбачили, що загальна сума підлягаючого поставці товару складає 56000 грн. (у т.ч. ПДВ). Ціни на товар, кількість та асортимент товару, що буде закупатися, визначаються у специфікаціях до договору.

Розрахунки за договором покупець здійснює по факту поставки товару, що буде постачатися за ціною, встановленою у специфікаціях. Покупець здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару, що оформлюється видатковою накладною. загальний строк оплати покупцем товару не може бути більше 10-ти календарних днів з дня отримання покупцем товару.

Строк дії договору - до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. (п. 11.1 договору № 956).

Згідно специфікації на постачання товару до договору № 956, відповідач (постачальник) зобов'язався відвантажити позивачу (покупець) у строк до 31.12.2016 товар в кількості 35 тн. на суму 56000 грн. (з ПДВ). (а.с. 21).

Відповідно до виставленого відповідачем на оплату товару рахунку-фактури № 8 від 31.10.2016 № 8 на суму 56000 грн., позивач здійснив оплату підлягаючої відповідно до договору № 956 та специфікації до нього у 2016 році кількості товару в сумі 56000 грн., що підтверджується наданою в матеріали справи копією платіжного доручення № 159 від 23.11.2016, що свідчить про виконання ним договірних зобов'язань щодо оплати підлягаючого поставці товару. (а.с. 44, 45).

Крім того, у п. 5.3 договору № 956 сторони передбачили, що поставка товару здійснюється силами постачальника за рахунок покупця на адресу місць знаходження відокремлених структурних підрозділів (філій) покупця, вказаних ним у додатку № 1. Оплата за транспортування здійснюється покупцем на підставі наданих постачальником рахунків, підтверджуючих транспортування.

Згідно товарно-транспортних накладних № 65 та № 66 від 28.11.2016р., видаткової накладної № 15 від 28.11.2016 відповідач поставив, а позивач прийняв товар в кількості 22 тн на загальну суму35200 грн. (а.с. 38-43).

Виставлені відповідачем для оплати транспортних послуг по перевезенню товару на склад покупця рахунки-фактури № 18 від 28.11.2016 та № 26/01/01 від 26.01.2017 на суми, відповідно, на 16500 грн. та 12600 грн., позивач оплатив платіжними дорученнями від 03.08.2017 № 3204 та № 3205. (а.с. 46-47).

Згідно складеного між сторонами акту здачі-прийняття робіт № 15 постачальник підтвердив факт поставки 22 тн. товару на суму 35200 грн., а покупець - факт його прийняття. (а.с. 39).

Відтак наданими у справу належними та допустимими доказами підтверджено та доведено факт відвантаження відповідачем 22 тн. товару на суму 35200 грн. (у т.ч. ПДВ).

Поряд з цим, відповідач взяв на себе зобов'язання у строк до 31.12.2016 відвантажити позивачу 35 тн. товару на суму 56000 грн., вартість якого повністю оплачена покупцем згідно платіжного доручення № 159 від 23.11.2016.

Отже, відповідач, в порушення умов договору поставки № 956, не поставив позивачу 13 тн. товару (35 тн - 22 тн) на суму 20800 грн. (56000 - 35200).

У пункті 7.2.1 договору № 956 сторони передбачили відповідальність за порушення договірних зобов'язань, яка полягає в обов'язку постачальника у випадку несвоєчасної поставки товару на вимогу покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду прострочення зобов'язання за кожен день прострочення від вартості недопоставленого товару.

Зважаючи на невиконання договірних зобов'язань в частині поставки 13 тн. товару на суму 20800 грн., за період прострочки поставки товару з 15.11.2017 по 15.05.2018 позивач (покупець) нарахував відповідачу (постачальник) 3247 грн. 08 коп. пені, застосовуючи подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла протягом зазначеного періоду, розмір якої становить 3247 грн. 08 коп.

З посиланням на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення боржником грошового зобов'язання, позивач також перерахував борг, що становить вартість недопоставленого товару, із застосуванням встановленого індексу інфляції, а також нарахував річні за ставкою 3 %.

Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку розмір інфляційних втрат складає 4098 грн. , річних - 911 грн. 21 коп.

Нараховані пеню, інфляційні втрати та річні позивач просить стягнути з відповідача поряд із сумою основного боргу - 20800 грн., який становить вартість оплаченого, але не відвантаженого товару.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд визнав позов таким, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення 20800 грн. основного боргу та 3247 грн. 08 коп. пені, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини, згідно припису ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З наданих у справу належних доказів встановлено, що відповідно до умов договору № 956, зокрема, його пунктів 1.1, 1.2, 3.2, 5.1, специфікації на постачання товару до договору, відповідач зобов'язався поставити позивачу у строк до 31.12.2016 паливні брикети із твердих порід деревини в кількості 35 тн. загальною вартістю 56000 грн.

Позивач платіжним дорученням № 159 від 23.11.2016 перерахував відповідачу 56000 грн. вартості підлягаючого поставці товару, що свідчить про виконання ним договірних зобов'язань щодо оплати товару.

Відповідач зобов'язання по поставці товару виконав частково - відвантаживши 28.11.2016 товар в кількості 22 тн. на суму 35200 грн.

Зобов'язання по поставці 13 тн товару (35 тн. - 22 тн.) відповідач не виконав.

Вартість недопоставленого, але оплаченого позивачем товару складає 20800 грн. (56000 - 35200).

Доказів виконання зобов'язань по відвантаженню 13 тн. товару, або перерахування позивачу його вартості, що складає 20800 грн., відповідач суду не надав.

У пункті 7.2.1 договору № 956 сторони передбачили обов'язок постачальника у разі несвоєчасної передачі товару, сплатити на вимогу покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду прострочення зобов'язання, від вартості непереданого товару за кожен день прострочки.

З урахуванням прострочення відповідачем зобов'язання щодо поставки передбаченої умовами договору кількості товару та досягнутої у п. 7.2.1 договору № 956 домовленості щодо сплати пені за прострочку поставки товару, позов в частині стягнення 20800 грн. основного боргу і 3247 грн. 08 коп. пені суд визнав обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 4098 грн. інфляційних втрат та 911 грн. 21 коп. річних відсутні з огляду на необґрунтованість цих вимог і їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідач порушив зобов'язання в частині поставки обумовленої договором № 956 кількості товару.

З вимогою щодо повернення вартості недопоставленого товару (ч. 2 ст. 530 ЦК України) позивач до відповідача не звертався.

Відтак, між сторонами не був встановлений строк повернення вартості недопоставленого товару, отже відсутні й підстави для застосування майнової відповідальності у вигляді сплати річних та інфляційних втрат за прострочення боржником грошового зобов'язання.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 1458 грн. 24 коп. пропорційно задоволеним вимогам покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Бріз", 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, 92, оф. 8, код ЄДРПОУ 40457374, р/р 26008052643733 в КБ "Приват Банк", МФО 320649 на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", 02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111, р/р 26007013835001 в ПАТ "РВС Банк", код банку 339072 в особі Новокаховської філії, 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Фабрична, 2а, код ЄДРПОУ 0473656 20800 (двадцять тисяч вісімсот) грн. основного боргу, 3247 (три тисячі двісті сорок сім) грн. 08 коп. пені та 1458 (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) грн. 24 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 16.07.2018.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: ks.arbitr.gov.ua/sud5024.

Суддя Н.О. Задорожна