Рішення

від 16.07.2018 по справі 923/570/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000, тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

---

Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И                              16 липня 2018 року, м. Херсон, справа №  923/570/18 Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., за участю секретаря судового засідання Бєлової О.С., розглянувши справу      за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Херсонської філії ПАТ "Укртелеком" до Управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області   про стягнення 27600,90 грн,                                                      у с т а н о в и в: Дії, аргументи та докази позивача 19.06.2018 Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Херсонської філії ПАТ “Укртелеком” звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації, про стягнення 27600,90 грн витрат, які ним понесені у зв'язку з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у 2016 році. В якості обґрунтування власної позиції, позивач вказав, що протягом 2016 року надавав телекомунікаційні послуги жителям Великолепетиського району, в тому числі громадянам, які мають пільги (тобто знижки вартості послуг) по сплаті таких послуг, складав відповідні щомісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат за січень-грудень 2016 року та надавав їх відповідачу для здійснення компенсації вартості наданих пільг на загальну суму 27600,90 грн, зокрема по місяцям: у січні на суму 2423,67 грн, у лютому – 2724,95 грн, у березні – 2502,60 грн, у квітні – 2511,68 грн, у травні – 2460,65 грн, у червні – 1995,35 грн, у липні – 1325,75 грн, у серпні – 3153,59 грн, у вересні – 2175,21 грн, у жовтні – 2073,51 грн, у листопаді – 2086,76 грн, у грудні – 2167,18 грн. Проте, відповідач не здійснив відповідну виплату отриманих громадянами пільг, чим порушив, на думку позивача, положення пункту 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації», статей 87, 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими встановлено, що видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України. Позивач також зазначив, що позов спрямований саме до Управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області, як особи, яка у відповідності до положень пункту 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення. У відповіді на відзив позивач додатково вказав, що: 1)  посилання відповідача на нерозповсюдження дії договору на період до моменту його укладення спростовується пунктом 8.1. договору, в якому, навпаки, передбачена така можливість; 2) звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань через відсутність бюджетного фінансування не узгоджується з рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та Європейського Суду з прав людини, а саме у справах «Кечко проти України», «Терем ЛТД, Чечеткін  та Оліус проти України» та «Бакалов проти України», за якими органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази: - договір про відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян № 651200-221/16 від 04.04.2016, укладений між сторонами, - розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за кожний місяць надання послуг, тобто січень – грудень 2016 року, - акти звіряння розрахунків між цехом телекомунікаційних послуг № 10 ХФ ПАТ "Укртелеком" та Управлінням праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області за кожний місяць надання послуг, тобто січень – грудень 2016 року, - супровідні листи про направлення щомісячних розрахунків на відшкодування витрат та актів звіряння розрахунків, - розрахунок заборгованості за період з січня по грудень 2016 року на загальну суму 27600,90 грн, - претензію щодо сплати заборгованості від 26.01.2018. Дії, аргументи та докази відповідача Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав та у поданому до суду у встановлений строк відзиві на позов послався на наступні аргументи. Так, на його думку, у задоволенні позову суд повинен відмовити виходячи з того, що: по-перше, позивач вийшов за межі договірних відносин, оскільки заявив вимоги за період до укладення договору № 651200-221/16 від 04.04.2016, тобто з 01.01.2018 по 03.04.2018 включно, що є неправомірним у сумі 7651,22 грн; по-друге, управління не повинне нести відповідальність за рішення держави про відмову у фінансуванні пільг за надані послуги зв'язку у 2016 році, оскільки у Державному бюджеті України на 2016 рік не було передбачене фінансування пільг на такі послуги через відповідну субвенцію із державного бюджету, а тому управління не мало як законних підстав для виплати, так і безпосередньо самих коштів; по-третє, зобов'язання за вказаним договором на підставі його пункту 7.1. та статті 607 ЦК України є припиненими через неможливість їх виконання, яка пов'язана із відсутністю бюджетного фінансування на виконання умов договору. Процесуальні дії та рішення суду Ухвалою суду від 21.06.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (до 16.07.2018) надати відзив на позов, а позивачу у той же строк – відповідь на відзив. У свою чергу, відповідач надав відзив на позов, а позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався. Статтею 248 ГПК України встановлено, що «суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі». Суд дотримався даного правового положення та розглянув справу у межах вказаного строку, виходячи з наведеної дати відкриття провадження у справі. При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду. Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань. Обставини, які установлені судом 04.04.2016 між Управлінням праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» укладений договір про відшкодування витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян № 651200-221/16, за умовами якого позивач надає телекомунікаційні послуги громадянам Великолепетиського району за місцем їх проживання, які мають право на пільги відповідно до чинного законодавства, а відповідач фінансує протягом поточного року витрати по наданню таких послуг. В межах договору сторонами погоджено обов'язок позивача надавати відповідачу до 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, акти звірки розрахунків за надані послуги, а також розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, за формою, затвердженою наказом Мінпраці України від 04.10.2017 № 535 (пункт 3.1. договору). Суд зосереджує увагу також на положеннях пункту 8.1. договору, за якими за домовленістю сторін договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016, але при цьому умови договору застосовуються до відносин, які виникли і до його укладення – з 01.01.2016. Відповідно до щомісячних розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2016 рік, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» протягом 2016 року надавало телекомунікаційні послуги населенню Великолепетиського району Херсонської області, в тому числі пільговим категоріям громадян, у зв'язку з чим ним обраховані витрати, які понесені у зв'язку з  оплатою пільговими абонентами за надані послуги зі знижкою у сумі 27600,90 грн, у тому числі: у січні на суму 2423,67 грн, у лютому – 2724,95 грн, у березні – 2502,60 грн, у квітні – 2511,68 грн, у травні – 2460,65 грн, у червні – 1995,35 грн, у липні – 1325,75 грн, у серпні – 3153,59 грн, у вересні – 2175,21 грн, у жовтні – 2073,51 грн, у листопаді – 2086,76 грн, у грудні – 2167,18 грн. Безпосередньо сам факт надання послуг зв'язку, в тому числі пільговим категоріям населення, є достовірною обставиною у справі, оскільки вона не оспорюються сторонами та добровільно ними визнається, а тому не потребує додаткового доказування, що слідує з положень частини 1 статті 35 ГПК України, за яким «обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання». Вказані Розрахунки позивачем надані відповідачу, що підтверджується супровідними листами № 6510-02.17, № 6510-03.17, № 6510-04.17, № 6510-05.17, № 6510-06.17, № 6510-07.17, № 6510-08.17, № 6510-09.17, № 6510-10.17, № 6510-11.17, № 6510-12.17, № 6510-01.17. Поряд з цим, з названих листів вбачається, що позивач разом із Розрахунками надавав відповідачу акти звірок взаємних розрахунків відповідно за кожний місяць надання послуг, проте той їх підписання проігнорував. Судом також установлено, що відповідач витрати на надання пільг зв'язку громадянам Великолепетиського району позивачу не сплатив, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, заборгованість складає 27600,90 грн, у тому числі по місяцям 2016 року: за січень – 2423,67 грн, лютий – 2724,95 грн, березень – 2502,60 грн, квітень – 2511,68 грн, травень – 2460,65 грн, червень – 1995,35 грн, липень – 1325,75 грн, серпень – 3153,59 грн, вересень – 2175,21 грн, жовтень – 2073,51 грн, листопад – 2086,76 грн, грудень – 2167,18 грн. Вказаний розрахунок судом перевірений на предмет правильності визначення загальної суми наданих послуг та він є правильним. Підводячи підсумок наведених обставин, суд зазначає, що вказаними доказами позивач підтвердив та довів факти надання послуг зв'язку пільговим категоріям громадян Великолепетиського району, суму таких витрат, яка становить 27600,90 грн, та несплату цієї суми відповідачем. Оцінка суду Порядок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян врегульований положеннями пункту 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації». Зокрема, за правовою нормою «телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України». У свою чергу, діючими на час надання пільг законами, якими встановлені відповідні пільги, є наступні Закони України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства», «Про соціальний і правовий  захист військовослужбовців та членів їх сімей». У відповідності до пункту 9 статті 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист населення віднесені до видатків Державного бюджету, а згідно з пунктами 1 та 2 статті 97 того ж Кодексу такі видатки «є субвенціями з державного бюджету, порядок та умови надання яких визначаються Кабінетом Міністрів України». Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету». За змістом цього Порядку: - «головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги» (пункт 2); - «головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з вимокання державних програм соціального захисту населення є керівники самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення» (пункт 3); - «отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів; головні розпорядники коштів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг» (пункт 8). Отже, Управління праці та соціального захисту населення Великолепетиської районної державної адміністрації є виконавчим органом, до компетенції якого відноситься обов'язок щодо прийняття від позивача, як підприємства, яке надає послуги зв'язку окремим категоріям громадян, розрахунків на компенсації та на відшкодування витрат за надані пільги, звірки з їх інформацією, що міститься в реєстрі, та обов'язки щодо здійснення їх компенсації. У відповідності до частини 3 статті 19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами). ПАТ “Укртелеком” не є учасником бюджетного процесу, а правовідносини між позивачем та відповідачем свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Так, відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, згідно статті 11 ЦК України    цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 631 ЦК України встановлено, що «строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2). Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3)». За таких обставин, суд приходить висновку, що між сторонами у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 існували зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг зв'язку громадянам Великолепетиського району, на підставі як законодавчих положень, так і договірних відносин, а тому заперечення відповідача щодо нерозповсюдження умов договору на час до моменту його укладення не є обґрунтованими. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором» (ч. 2). За змістом частини 1  статті 625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В силу статті 614 того ж Кодексу, «особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання». Тобто, чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування наданих пільг від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.   У відповідності до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а згідно з частиною 2 статті 218 ГК України та  статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності. За змістом пункту 4 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 у справі   № 1-29/2007 від 09.07.2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36,частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98,101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) «закон  про Державний   бюджет  України  як  правовий  акт,  чітко  зумовлений поняттям бюджету як плану формування  та  використання  фінансових ресурсів,  має особливий предмет регулювання,  відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів  та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних законів України,  а також  встановлюватися  інше   (додаткове)   правове   регулювання відносин,  що  є  предметом інших законів України.  Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу). Метою і особливістю закону про  Державний  бюджет  України  є забезпечення  належних  умов для реалізації положень інших законів України,  які передбачають фінансові  зобов'язання  держави  перед громадянами,  спрямовані  на їх соціальний захист,  у тому числі й надання пільг,  компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про   Державний  бюджет  України  мають  бути  дотримані  принципи соціальної,  правової  держави,  верховенства  права,  забезпечена соціальна  стабільність,  а також збережені пільги,  компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній  життєвий  рівень  (стаття  48  Конституції  України). Оскільки предмет закону про Державний  бюджет  України  чітко визначений у   Конституції   України,  Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати  обсяг прав  і обов'язків,  пільг,  компенсацій і гарантій,  передбачених іншими законами України». Суд наголошує, що у відповідності до частини 4 статті 11 ГПК України «суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1960 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права». Зокрема, за пунктом 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005  зроблений висновок, що «суд  погоджується,  що  асигнування  для виплати державою боргів з державного бюджету  можуть  викликати  певну  затримку у виконанні рішень судів. Тим не менше,  Суд вважає,  що,  неспромігшись протягом  двох  років  передбачити  такі  асигнування, держава порушила  свої  зобов'язання  за  п.  1  ст.  6  Конвенції.   Більше  того,  як  випливає  з  матеріалів  справи, державою  не  було  вжито  заходів  для виправлення ситуації у цій справі».       Аналогічний висновок зроблений Європейським судом з прав людини у справі "Бакалов проти України". Так, у пункті 40 рішення Суду від 30.11.2004, зазначено, що «відсутність  бюджетного  фінансування   не   є   виправданням   за бездіяльність», а тому ним зроблений висновок, що такий випадок «є порушення пункту 1 Першого протоколу». Викладені правові приписи та названі судом джерела права свідчать про обов'язок держави в особі відповідного управління соціального захисту населення  (у даному випадку відповідача) компенсувати надавачу телекомунікаційних послуг вартість понесених витрат на надання соціальних пільг відповідному населенню району, виконавши взяте на себе за законом зобов'язання, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі і державних органів у питанні належного фінансування тих витрат, які обумовлені наданням законодавчими актами держави певній категорії населення країни пільг. Зроблений висновок спростовує наведений відповідачем аргумент відносно відсутності державного фінансування та пов'язаної з цим неможливості виконання зобов'язання за статтею 607 ЦК України, оскільки цією статтею, дійсно, встановлено підставу для припинення зобов'язання, якою є неможливість виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, але у даному випадку відсутня сама неможливість виконання зобов'язання, оскільки його виконання можливе шляхом належного фінансування наданих державою пільг населенню. Висновки суду з предмету судового розгляду На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем 27600,90 грн у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем,  суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Розподіл судових витрат Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 2508 від 26.04.2018 у сумі 1762 грн, які у відповідності до приписів статті 129 ГПК України  підлягають стягненню з відповідача. На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,                                                                   у х в а л и в : 1. Позовні вимоги задовольнити. 2. Стягнути  з  Управління  соціального  захисту населення Велеколепетиської районної державної адміністрації (75300 Херсонська область, смт. Велика Лепетиха, вул. Соборна, буд. 6, ідентифікаційний код 03198149) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 41; ідентифікаційний код 01188661) – 27600,90 грн основної заборгованості та 1762 грн компенсації по сплаті судового збору. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.                                          Суддя                                               М.К. Закурін