Рішення

від 12.07.2018 по справі 826/3555/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 липня 2018 року справа №826/3555/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Куренівського тролейбусного ремонтно - експлуатаційного депо (далі по тексту - позивач, КП "Київпастранс") доГоловного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Київській області) про 1) визнання протиправними та скасування припису Головного управління Держпраці у Київській області від 21 лютого 2017 року №26-151/151-109; 2) визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 28 лютого 2017 року №109 про накладення адміністративного стягнення на філію Комунального підприємства "Київпастранс" Куренівське тролейбусного ремонтно - експлуатаційне депо В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними припис та постанову відповідача, у зв'язку із помилковим висновком про порушення вимог частини п'ятої статті 80, статті 43 та статті 175 Кодексу законів про працю України, мотивуючи позовні вимоги наступним: чинне законодавство України не містить норми, якою встановлено обов'язок працівника використовувати відпустку щорічно, а також не передбачено терміну давності після якого працівник може втратити право на використання відпустки за минулі роки; відсутня також заборона надання в майбутньому щорічної відпустки, не використаної у поточному році, тому якщо працівник не скористався правом на щорічні відпустки протягом кількох попередніх років, він має право використати всі дні цих відпусток; на момент застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, інформація про те, що вона є членом профспілкової організації була відсутня; можливість роботи у нічний час залежить від волевиявлення жінки, а тому з боку роботодавця відсутні порушення законодавства, якщо жінка добровільно погоджується працювати у нічний час за встановленим графіком.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3555/17; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач надав до суду письмове заперечення проти позову, в якому вказує, що оскаржувані припис та постанову про накладення штрафу прийнято правомірно, ГУ Держпраці діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

В судовому засіданні 25 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386/2011 (далі по тексту - Положення №386) Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 7 Положення №386 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура проведення відповідачем перевірок встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року №390 (далі по тексту - Порядок №390).

Відповідно до пункту 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Матеріали справи підтверджують, що ГУ Держпраці у Київській області проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про працю КП "Київпастранс".

За результатами перевірки встановлено наступні порушення: частини п'ятої статті 80 Кодексу законів про працю України - ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці, при огляді особових карток форми П-2 виявлено що з 2013 року ОСОБА_1 (звільнена 26 грудня 2016 року) не надано чергову відпустку повної тривалості; ОСОБА_2 (звільнений 03 лютого 2017 року) не надано чергову щорічну відпустку повної тривалості з 2014 року; в порушення вимог статті 175 Кодексу законів про працю України щодо не допущення залучення жінок до робіт у нічний час, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід, посадовими особами позивача залучалися жінки - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до роботи у нічний час; в порушення вимог статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з ОСОБА_1 згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України проведено без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

21 лютого 2017 року за результатами проведеної перевірки дотримання законодавства про працю ГУ Держпраці у Київській області винесено припис №26-151/151-109, відповідно до якого приписано усунути виявлені порушення вимог частини п'ятої статті 80, статті 43 та статті 175 Кодексу законів про працю України.

Постановою ГУ Держпраці у Київській області від 28 лютого 2017 року №109 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на КП "Київпастранс", на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, накладено штраф у розмірі 3 200,00 грн.

Згідно частин першої та другої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, в межах спірних правовідносин необхідно встановити факт порушення КП "Київпастранс" вимог трудового законодавства, встановлених під час перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 працювала водієм тролейбуса КП "Київпастранс" з 19 травня 2006 року по 26 грудня 2016 року; ОСОБА_2 працював водієм тролейбуса КП "Київпастранс" з 26 вересня 2014 року по 03 лютого 2017 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щороку включались в графік відпусток на підприємстві та мали право на основну відпустку тривалістю 24 календарних дні та додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів.

ОСОБА_2 в 2015 році перебував у відпустці 21 календарний день, в 2016 році - 30 календарних днів; 03 лютого 2017 року при звільненні ОСОБА_2 з роботи йому виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

ОСОБА_1 починаючи з 2013 року до моменту звільнення перебувала у відпустці: в 2013 році - 27 календарних днів, в 2014 - 35 календарних днів, в 2016 - 31 календарний день; 26 грудня 2016 року при звільненні ОСОБА_1 з роботи їй виплачено компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про відпустки" щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про відпустки" черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог чинного законодавства позивачем включено працівників до графіку щорічних відпусток, чим надано їм право на відпустку.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що використання права на відпустку залежить від волі працівника, оскільки відсутній правовий механізм примусового направлення працівників у відпустку.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про не надання позивачем відпусток за заявами працівників.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог частини 5 статті 80 Кодексу законів про працю України

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 43 Кодексу законів про працю України, щодо розірвання трудового договору з ОСОБА_1 без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 43 Кодексу про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5 , 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Положеннями частини першої статті 43 1 Кодексу про працю України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається зокрема у випадку звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Як встановлено судом, наказом від 26 грудня 2016 року №206, ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу про працю України.

Згідно довідки профспілкового комітету Куренівського тролейбусного ремонтно - експлуатаційного депо, ОСОБА_1 вибула з членів профспілки з квітня 2016 року за власним бажанням.

Доказів на спростування зазначеного, відповідачем до суду не надано, тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент звільнення була членом первинної профспілкової організації.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 не була членом жодної профспілкової організації, яка діє на підприємстві позивача, суд приходить до висновку, що при її звільненні попередня згода виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації не потребується, що спростовує висновки ГУ Держпраці у Київській області про порушення позивачем вимог статті 43 Кодексу про працю України.

Щодо висновків про порушення позивачем вимог статті 175 Кодексу законів про працю України, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 175 Кодексу законів про працю України залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 54 Кодексу законів про працю України передбачено, що нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Враховуючи, що Перелік галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час Кабінетом Міністрів України не затверджено, суд вважає, що позивач не наділений повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо віднесення його діяльності до галузі народного господарства, в якій залучення жінок до робіт у нічний час, викликається особливою необхідністю, як тимчасовий захід та встановлювати терміни застосування такої праці.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 працювали водіями тролейбуса Куренівського депо, за підсумковим обліком робочого часу згідно графіків роботи (змінності).

Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження того, що залучення позивачем жінок до роботи у нічний час викликано особливою необхідністю, як тимчасовий захід та не носить систематичний характер в матеріалах справи відсутні, а тому суд приходить до висновку про порушення позивачем вимог статті 175 Кодексу законів про працю України.

Як встановлено судом вище, штраф на КП "Київпастранс" накладено на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, а саме за порушення інших вимог трудового законодавства, тобто за будь-яке порушення вимог трудового законодавства.

Оскільки суд підтвердження порушення позивачем вимог статті 175 Кодексу законів про працю України, штрафні санкції відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України застосовані до КП "Київпастранс" правомірно, а тому оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.

Разом з тим, що стосується позовних вимог про скасування припису від 21 лютого 2017 року №26-151/151-109 суд зазначає, що згідно з цим приписом позивача зобов'язано вжити заходів щодо виконання вимог частини п'ятої статті 80, статті 43 та статті 175 Кодексу законів про працю України.

Тому, з огляду на викладене вище, оскаржуваний припис підлягає скасуванню в частині вжиття заходів щодо виконання вимог частини п'ятої статті 80 та статті 43 Кодексу законів про працю України, що є підставою для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови та частково правомірність оскаржуваного припису постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов КП "Київпастранс" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Куренівського тролейбусного ремонтно - експлуатаційного депо (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 16; ідентифікаційний код 23390156) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10; ідентифікаційний код 39794214) від 21 лютого 2017 року №26-151/151-109 в частині вжиття заходів щодо виконання вимог частини п'ятої статті 80 та статті 43 Кодексу законів про працю України.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Куренівського тролейбусного ремонтно - експлуатаційного депо понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко