Постанова

від 11.07.2018 по справі 802/75/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/75/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

11 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Ватаманюка Р.В. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2;

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.;

представника відповідача: Морозової Н.М.;

представника відповідача: Слісаренка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальності "СЕН-ВІ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивач - TOB "СЕН-ВІ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що TOB "СЕН-ВІ" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 15.06.2007 року та перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

10.11.2017 року фахівцями TOB "СЕН-ВІ" самостійно виявлено відхилення щодо оподаткування дивідендів та сплачено податок відповідно до платіжного доручення №419 від 10.11.2017 року в розмірі 49540 грн.

З 13.11.2017 по 24.11.2017 року відповідач проводив документальну планову виїзну перевірку TOB "СЕН-ВІ2 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 30.09.2017 року та військового збору за період з 03.08.2014 по 30.09.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 по 30.09.2017 року.

За результатами перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки №2821/1306/34983285 від 01.12.2017 року та встановлено порушення TOB "СЕН-ВІ":

1) п.176.2 "б" ст.176 Податкового Кодексу України, а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4-й квартал 2015р., за 3-й та 4-й квартали 2016 року, за 1-й та 3-й квартали 2017 року подано з недостовірними відомостями, зокрема не вірно відображені суми податку на доходи фізичних осіб з пасивних доходів (дивідендів)

2) пп. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167; пп. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПК України, підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 30.09.2017 року, з нарахованих пасивних доходів (дивідендів), на загальну суму 49540,0 грн., у тому числі: за грудень 2015 року на суму 28350,0 грн., за серпень 2016 року на суму 8840,0 грн., за жовтень 2016 року на суму 5330,0 грн., за грудень 2016 року на суму 7020,0 грн.

11.12.2017 року TOB "СЕН-ВІ" подало до ГУ ДФС у Вінницькій області заперечення щодо висновків до акту перевірки №2821/1306/34983285 від 01.12.2017 року, в якому зазначено про самостійне виявлення TOB "СЕН-ВІ2 до початку перевірки порушень та здійснено їх усунення, також повідомлено про наявність помилок в акті.

19.12.2017 року в результаті розгляду заперечення поданого позивачем, відповідач висновки, викладені в акті від 01.12.2017 року №2821/1306/34983285 планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "СЕН-ВІ", код за ЄДРПОУ 34983285, з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2014 по 30.09.2017 року, та військового збору за період з 03.08.2014 по 30.09.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2017 року, залишив без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі акту перевірки від 01.12.2017 року №2821/1306/34983285 ГУ ДФС у Вінницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 року №0098841306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів в розмірі 61028,96грн., а саме: 49540 грн. - сума збільшення податкового зобов'язання та 11488,96 грн. - сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1статті 129 Податкового кодексу України.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт №2821/1306/34983285 від 01.12.2017 року, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються пасивні доходи.

Відповідно до п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Підпунктом 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що термін пасивні доходи для цілей розділу IV ПКУ означає, зокрема, доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Відповідно до пп. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Відповідно до пп. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 ПКУ, доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

У період з 01.10.2014 року по 31.12.14 року відповідно до п. 167.2. ст. 167 ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом (в редакції ПКУ від 01.09.2014 року);

У період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року відповідно до пп.167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового Кодексу України ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

-"20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування;

У період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року відповідно до пп.167.5.1 п. 167.5 ст. 167 ПКУ ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

-"18 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування;

У період з 01.01.2017 по 30.09.2017 року згідно з п.п. 167.5.4 п.167.5 ст. 167 ПКУ з 01.01.2017 доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у п. 167.1 ст. 167 ПКУ, тобто 9 відсотків.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно положень розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.01.2015 року №4 (далі - Порядок) передбачено, що результати перерахунку, зокрема по нарахованих доходах у вигляді дивідендів, відображаються у податковому розрахунку за формою № 1 ДФ того періоду, в якому було проведено перерахунок сум податку. Уточнюючий податковий розрахунок за формою № 1 ДФ у цьому випадку не подається.

Відповідно до п.2.1 розділу II Порядку податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Стаття 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколів загальних зборів учасників та наказів по підприємству TOB "СЕН-ВІ" "Про виплату дивідендів": №15/1 від 15.12.2014, № 21 від 07.12.2015, №13 01.08.2016, №18 від 04.10.2016, №23 від 02.12.2016, №3 від 02.02.2017, №6 від 02.07.2017, №10 від 27.09.2017 року були виплачені дивіденди засновнику підприємства ОСОБА_6 якій володіє 100% розміром частки статутного фонду підприємства.

TOB "СЕН-ВІ2, що є суб'єктом спрощеної системи оподаткування здійснені податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) застосовуючи наступні ставки по податку на доходи фізичних осіб, щодо оподаткування дивідендів - за 4-й квартал 2015р. за ставкою 5% замість 20%, що призвело до заниження в розмірі 28350,0 грн., за 3-й та 4-й квартали 2016р. за ставкою 5% замість 18%, що призвело до заниження в розмірі 8840,0 грн. та 5330,0 грн., 7020,0 грн. відповідно, за 1-й квартал 2017 року допустило заниження в розмірі 25760грн.

Разом з тим, TOB "СЕН-ВІ" до початку перевірки при проведенні перерахунку було самостійно виявлено дані відхилення щодо оподаткування дивідендів та сплачено вказаний податок відповідно до платіжного доручення №400 від 27.09.2017 року в розмірі 28370грн. та №419 від 10.11.2017 року в розмірі 49540грн.

Відповідно до положень ст. 127 ПКУ передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого п. 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Згідно п. 129.9 ст.129 ПКУ у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

З вищенаведеного вбачається, що на час проведення перевірки позивачем самостійно виявлено порушення та здійснено виправлення протягом податкового (звітного) року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду, першої інстанції, що оскільки на час проведення перевірки заборгованості по сплаті податків у позивача не було, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.12.2017 року №0098841306 в частині податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 49540 грн. є неправомірним, та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

У свою чергу, у відповідності до пункту 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача стосовно правомірності винесення податкового повідомлення рішення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, у зв'язку із чим судом першої інстанції прийнято обґрунтоване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 липня 2018 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Матохнюк Д.Б.