Рішення

від 18.06.2018 по справі 264/4667/16-ц

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

264/4667/16-ц

2/264/110/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В. , при секретарі Мащенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду із позовом до ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , ТДВ Страхове товариство Домінанта про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Просила встановити розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я в розмірі 30000,00 гривень та стягнути: з ТДВ Страхове товариство Домінанта на її користь в рахунок відшкодування спричиненої їй ушкодженням здоров'я морального шкоди 5000,00 гривень та для відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, додаткові витрати, пов'язані з її лікуванням, в розмірі 8742,86 гривень, а також з ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 в рахунок відшкодування спричиненої їй ушкодженням здоров'я морального шкоди 25000,00 гривень та витрати на правову допомогу під час досудового розслідування в розмірі 2250 гривень і при підготовці цивільного позову в розмірі 1050,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначила, що 04 грудня 2015 року о 9:00 годині вона зайшла до маршрутного автобусу №156 марки Богдан та присіла на вільне місце на задньому ряду сидінь посередині. Під час поїздки водій неодноразово здійснював різкий розгін та гальмування, самовільно змінив напрямок маршруту та повернув з проспекту Бойко на проспект Металургів та під час проїзду трамвайних колій збільшив швидкість та різко загальмував при цьому за інерцією її викинуло із сидіння та вона впала на підлогу і отримала травму коліна: пошкодження медіального меніска лівого колінного суглоба, пошкодження (розтягнення з частковим розривом) внутрішнього бокового зчленування лівого колінного суглоба, гематому лівої голені та правого передпліччя , внаслідок чого їй були спричиненні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Після її падіння пасажири почали кричати та вимагати зупинитися для надання медичної допомоги, але водій продовжив рух. Від фізичного болю вона лежала на підлозі та не могла піднятися. Згодом їй допомогли пасажири піднятися з підлоги та на її вимогу кондуктор видала квиток на проїзд. Стан здоров'я погіршився та біль в суглобі збільшувалась, внаслідок чого вона вимушена була зійти з автобусу та звернутися за медичною допомогою. При цьому вона записала номер автобусу та один із пасажирів, якій їй допомагав та був свідком подій, надав свій контактний номер телефону. Після цього вона одразу направилась до лікарні швидкої допомоги м.Маріуполя та проходила там тривале лікування після отриманої травми. Вказує, що причинами вчинення водієм ДТП є те, що водій самовільно змінив маршрут руху автобусу, поїхав по маршруту із новими дорожніми обставинами та умовами, до яких не був готовий, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримувався безпечної дистанції, внаслідок чого створив небезпеку для руху, яку сам же долав екстреним гальмуванням, що призвело до травмування позивача. Посилається на положення Правил дорожнього руху (пункти 5.5а, 1.5, 2.3 б), 12.1, 13.1, 11.8), які порушив водій під час перевезення пасажирів і мав технічну можливість запобігти дану ДТП шляхом вибору ним безпечної швидкості та безпечної дистанції. Перед різким гальмуванням швидкість автобусу була 25-30 км/год. Зазначає, що суб'єктами цивільно-правової відповідальності відповідно до частини 1 ст.1172, ч.2, 5 ст.1187 ЦК України та Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV) є ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , як працедавець ОСОБА_3, і ТДВ Страхове товариство Домінанта , як страховика, у якого була застрахована цивільно-правова відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки. До сьогоднішнього часу позивач не отримала страхового відшкодування. Внаслідок отримання тілесного ушкодження вона проходила обстеження та лікування в різних лікарнях міста Маріуполя, за що несла витрати в сумі 8742,86 гривень та просила стягнути їх зі страховика. Також зазначила, що внаслідок травмування їй була заподіяна значна моральна шкода в розмірі 30 000,00 гривень, 5000,00 гривень з яких просила стягнути з страхової компанії, а 25 000,00 гривень - з ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 .

Згодом позивач уточнила позовні вимоги в частині розподілу моральної шкоди та, посилаючись на статтю 26-1 Закону № 1961-IV та встановлений законом 5% ліміт, просила стягнути з ТДВ Страхове товариство Домінанта в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 437,14 гривень та з ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 - 29562,86 гривень, а в іншій частині позовні вимоги не змінились.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та пояснила, що до дорожньо-транспортної пригоди була здорова та колінний суглоб ніколи не хвилював, але після травмування вона вимушена була проходити тривале лікування, робити операцію колінного суглоба та по теперішній час пересувається за допомогою палиці.

Представник позивача, адвокат ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ТДВ Страхове товариство Домінанта позовні вимоги не визнав, надіслав до суду заперечення, в яких зазначив, що між ТДВ Страхове товариство Домінанта та ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким забезпечено транспортний засіб Богдан, д/н НОМЕР_1. Після травмування позивач не зверталася до страхової компанії із заявою або повідомленням про виплату страхового відшкодування, не надавала документів, передбачених статтею 35 Закону № 1961-IV, та відмови у виплаті страхового відшкодування не було. У зв'язку із цим права позивача не були порушені. Вказує, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є вчинення правопорушення, що включає в себе такі елементи, як шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними та вина. Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 116 ЦК України. Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , а отже і право на отримання страхового відшкодування виникне лише за умови, якщо автотранспортне підприємство буде визнано судом винним у вчиненні ДТП, що сталось 04.12.2015 року за участю автомобіля Богдан А09202 , д/н НОМЕР_1. У справі наявна постанова про закриття кримінального провадження від 30.06.2016 року щодо ОСОБА_3 та відсутній документ про притягнення його до будь-якого виду відповідальності. Відсутні докази встановлення у судовому порядку вини водія автомобіля Богдан ОСОБА_3 у ДТП, що мала місце 04.12.2015 року. На підставі зазначеного просив відмовити у позові у зв'язку із недоведеністю. Розгляд справи просив проводити за відсутності уповноваженого представника страхової компанії.

Відповідач ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 про дату та час розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про що були направлені судові повістки за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи, проте жодного разу участь свого представника в судове засідання не забезпечив, відзиву не направив, будь-яких відомостей про причини неявки не надав.

Третя особа ОСОБА_3 заперечував проти позову та в судовому засіданні пояснив, що вранці 04 грудня 2015 року близько 09:00 години він працював водієм автобусу Богдан по маршруту №156, а його донька допомагала йому виконувати функцію кондуктора та приймала від пасажирів гроші за проїзд. Автобус був заповнений та в проході стояли пасажири, ременів безпеки не було. Рухався він по проспекту Бойко у бік проспекту Металургів та на перехресті повернув на проспект Металургів, проїхав трамвайні колії зі швидкістю 5 км/годину та раптово перед ним призупинилася вантажна Газель, яка їхала попереду, і він також призупинився, але різкого гальмування він не допускав. Дистанція між транспортними засобами була 2-2,5 метри. Дорога була з нерівностями. Проїхав перехрестя та зупинив автобус на маршрутній зупинці. Під час руху до нього ніхто із пасажирів за допомогою не звертався та не травмувався. Через півтори години йому зателефонували із гаража та повідомили, що травмувався пасажир. Вперше побачив позивачку в гаражі під час слідчого експерименту.

Суд, вислухавши учасників, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

04 грудня 2015 року о 9:30 години в Кальміуському районі міста Маріуполя Донецької області по проїжджій частині проспекту Бойка з боку вулиці ОСОБА_5 у напрямку проспекту Металургів рухався автобус Богдан - А09202, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який виконував перевезення пасажирів за маршрутом №156. Проїжджаючи ділянку дороги на перехресті проспектів Бойко та Металургів при виконанні повороту ліворуч на проспект Металургів, водій ОСОБА_3, уникаючи зіткнення з невстановленим автомобілем Газель , який рухався попереду нього, застосував екстрене гальмування автобусу, при якому в салоні автобусу пасажир ОСОБА_1, яка сиділа на задньому пасажирському сидінні, впала на підлогу автобусу та травмувалася. Після вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_3, в порушення вимог пункту 2.10 а, в, д) Правил дорожнього руху, місце пригоди залишив, поліцію не повідомив, не викликав швидку медичну допомогу. Вказані факти підтверджуються матеріалами кримінального провадження, постановою про закриття кримінального провадження від 30 червня 2016 року, винесеної старшим слідчим СУ ГУ національної поліції в Донецькій області, якою кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1205050000001155 від 04.12.2015 року, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, а також постановою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 серпня 2016 року у справі №264/4352/16-п, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ст.122-4 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Крім того, вказаний факт підтверджується показами свідка ОСОБА_6, який був допитаний як під час досудового розслідування слідчим, так і в рамках даної цивільної справи в судовому засіданні, який пояснив, що вранці 04 грудня 2015 року він їхав в маршрутному автобусі №156 марки Богдан, який на перехресті проспектів Бойко та Металургів при швидкості приблизно 30 км./год. здійснив обгін іншого транспортного засобу та з метою уникнення зіткнення різко загальмував, внаслідок чого в цей момент жінка пасажир, яка сиділа на задньому сидінні, впала на підлогу обличчям донизу, травмувала коліно. Після цього водій не зупинив автобус та продовжив рух, грубіянив пасажирам, які вимагали зупинити автобус та надати жінці допомогу. Свідок допоміг жінці піднятися та дав їй свій номер мобільного телефону. Сам одразу зателефонував диспетчеру та залишив скаргу на дії водія. В автобусі було вільно, всі пасажири сиділи та стоячих пасажирів не було.

Також в матеріалах справи наявний квиток на проїзд в маршрутному таксі серії 364328 КККБ, який належить даному автобусу Богдан.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що 04 грудня 2015 року вона перебувала в маршрутному автобусі Богдан №156 та допомагала своєму батькові виконувати функції кондуктора. На перехресті проспектів Бойко та Металургів на трамвайних коліях перед автобусом загальмувала Газель та автобус теж пригальмував і продовжив рух. Із пасажирів за допомогою до них ніхто не звертався, лише один із чоловіків висловлював претензії щодо якості перевезення пасажирів. В автобусі всі пасажири сиділи. Не заперечувала, що пред'явлений позивачем білет був отриманий в їх автобусі та належить позивачці.

Згідно з частинами 4, 5 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідачами та третьою особою не було спростовано обставин, заявлених позивачем у позові щодо причетності автобусу Богдан, під керуванням ОСОБА_3, у ДТП та травмуванні ОСОБА_1 під час різкого гальмуваня, та підтверджених постановою суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, вказані факти підтверджуються матеріалами кримінального провадження №1205050000001155 від 04.12.2015 року та постановою про закриття кримінального провадження.

Згідно з пунктом 1.10. Правил дорожнього руху дорожньо-транспортною пригодою є подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Таким чином, зібрані у справі докази, свідчать про доведеність факту ДТП, яка сталася за участю автобусу Богдан, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та ОСОБА_1, як пасажира автобусу.

При вирішенні питання про покладення на власника джерела підвищеної небезпеки цивільно-правової відповідальності за вчинення ДТП та травмування позивачки суд виходить із наступного.

Згідно з статтю 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з статтею 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до статті 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху.

Учасники дорожнього руху зобов'язані створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Згідно з статтею 18 Закону України Про дорожній рух пасажир зобов'язаний під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим. Пасажир при користуванні транспортним засобом має право на безпечне перевезення себе і багажу; відшкодування заподіяних збитків. Аналогічні положення закріплені в пункті 5.5. Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 1.5 Правил дорожнього руху дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з пунктом 2.3. б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Згідно з пунктом 5.2. Правил дорожнього руху пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні: а) сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування; б) під час пересування на транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутими.

Згідно з пунктом 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з пунктом 13.1. Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно з пунктом 2 статті 149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 року (надалі - Правила) водію автобуса забороняється змінювати маршрут і графік руху.

Одночасно з цим, згідно з пунктом 159 Правил пасажир автобуса має право на безпечне і високоякісне перевезення та на компенсацію заподіяної шкоди.

З огляду на вказані положення з боку позивача не встановлено порушення нею вимог правил дорожнього руху або власної недбалості, оскільки вона сиділа у встановленому для цього місці та не була пристебнута через відсутність для цього обладнаних в автобусі Богдан ременів безпеки.

Спеціальною нормою закону, яка регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є стаття 1187 Цивільного кодексу України (надалі ЦК). Так, згідно з даною статтею джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В пункті 4 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки суд роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

В пункті 5 зазначеної постанови ВССУ також вказано, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 7 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автобусу Богдан 09202, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ТОВ Азовская автобаза . Водночас, згідно з тимчасовим реєстраційним талоном та договором фінансового лізингу від 06 серпня 2014 року користувачем та лізингоодержувачем є відповідач - ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , яке на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом та несе всі ризики як законний володілець.

Згідно з трудовою книжкою та наказом №50-к від 23 листопада 2015 року ОСОБА_3 з 24 листопада 2015 року був прийнятий на роботу ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 на посаду водія. Згідно з подорожнім листом 04 грудня 2015 року ОСОБА_3 на автобусі Богдан АН4520НО виконував трудові обов'язки водія.

В силу вказаних положень законодавства ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , як законний володілець автобусу Богдан 09202, реєстраційний номер НОМЕР_1, та працедавець зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником ОСОБА_3 пасажиру автобусу ОСОБА_1, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, оскільки діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів відноситься до такої. При цьому відповідач не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже підстав для звільнення відповідача ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 від відповідальності за шкоду, завдана джерелом підвищеної небезпеки, судом не встановлено. Натомість встановлено, що водій ОСОБА_3 самовільно змінив маршрут руху автобусу, не забезпечив права позивача, як пасажира, на безпечне перевезення, допустив різке гальмування автобусу, внаслідок чого ОСОБА_1 впала зі свого сидіння на підлогу та отримала травму коліна. Після цього водій ОСОБА_3 покинув місце ДТП та не надав необхідної допомоги потерпілій. Таким чином, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_1 була завдана шкода, яка має бути відшкодована в повному обсязі законним володільцем - ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 .

Під час визначення розміру майнової та моральної шкоди суд виходить із наступних обставин та положень діючого законодавства.

Судом встановлено, що під час вказаної ДТП позивачка травмувалася та одразу звернулася до лікарні швидкої медичної допомоги, де у неї первинно констатували ушкодження лівого колінного суглобу (а.с.26), про що видано лікарняний лист по 07 грудня 2015 року. 09 грудня 2015 року позивач проходила ультразвукове дослідження колінного суглоба в Приазовській регіональній клініці Медифаст , за результатами якого виявлено гемартроз, ушкодження (розтягання із частковим розривом) внутрішньої бокової зв'язки, ушкодження заднього рогу внутрішнього меніску, лімфостаз та гематома лівої гомілки та правого передпліччя, хондропатія, ДОА 1-ого ступеню. Згідно з товарним чеком сплачена позивачем вартість послуг становить 273,00 гривні.

14 грудня 2015 року позивач проходила передопераційне обстеження: УЗД щитової залози та серца (а.с.29, 30). Згідно з випискою із історії хвороби №931, виданою Приазовською регіональною клінікою Медифаст в період з 17 грудня 2015 року по 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні лапароскопічної хірургії клініки Медифаст міста Маріуполя із діагнозом ушкодження медіального меніска лівого колінного суглоба. 17 грудня 2015 року під загальним обезболювальним проведена операція: артроскопична діагностика, видалення медіального меніску лівого колінного суглоба. З 17 грудня 2015 року по 24 грудня 2015 року перебувала на лікарняному в післяопераційний період (а.с.32). Згідно з товарним чеком №716 від 09 грудня 2015 року, виданого ТОВ Медифаст , позивач сплатила за УЗД колінного суглоба 273,00 гривні. Згідно з товарним чеком №714 від 17 грудня 2015 року, виданого ТОВ Медифаст , позивач сплатила за операцію 7284,00 гривні (а.с.38).

Згідно з випискою №72 із медичної картки ОСОБА_1 в період з 29 січня 2016 року по 19 лютого 2016 року проходила після операційне лікування на стаціонарному відділенні в Комунальному закладі Міська лікарня №8 (а.с. 27).

Згідно з протоколами ВКК після проведеної операції ОСОБА_1 була непрацездатна та проходила стаціонарне лікування (а.с.43-45).

10 серпня 2016 року позивач проходила повторне консультування у лікаря в ТОВ Медифаст з приводу отриманої травми, про що видано консультативний висновок та призначено медикаментозне лікування (а.с.39). Згідно з товарним чеком, виданим ТОВ Медифаст , за консультацію лікаря-травматолога позивач сплатила 150,00 гривень(а.с.40).

Крім того, в період обстеження та лікування позивачу були виписані рецепти (а.с.33, 36) та призначено медикаментозне лікування (а.с.26, 32, 42-45), яке відповідно до наданих чеків з аптечних мереж становить 1125,58 гривень (а.с.34- 37).

Таким чином, загальна вартість витрат, пов'язаних із лікуванням ОСОБА_1, становить 8 742,86 гривень.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №100 від 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 отримала ушкодження медіального меніску лівого колінного суглоба, ушкодження (розтягання із частковим розривом) внутрішнього бічного зв'язування лівого колінного суглоба, гематома лівої гомілки і правого передпліччя, які утворились від дії тупих предметів, можливо в строк і при обставинах, вказаних у постанові, та по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які не є небезпечним для життя у момент заподіяння, але потягли за собою тривалий розлад здоров'я на строк більш 21 доби.

Згідно з статтею 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Згідно з частиною й статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Одночасно з цим, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/5596787 на момент ДТП цивільно-правова відповідальність законного володільця - ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта (а.с.88).

Згідно даного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю складає 100 000,00 гривень, а за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 гривень.

Згідно з статтею 6 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Суд також враховує, що згідно з статтею 12.2.Закону № 1961-IV франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Згідно з статтею 22.1. Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону № 1961-IV встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з статтею 24 Закону № 1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

З урахуванням вказаних положень та умов полісу ТДВ СТ Домінанта має сплатити страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із лікуванням потерпілої ОСОБА_1, в розмірі 8 742,86 гривень, яка підтверджена документально. Зазначена сума підлягає стягненню зі страховика в судовому порядку.

При визначені розміру моральної шкоди суд враховує, що позивач, будучи працездатною особою, отримала значне ушкодження колінного суглоба, при цьому їй не була своєчасно надана допомога з боку водія, була прооперована, проходила тривале багатомісячне лікування, до теперішнього часу не відновила попередній стан та функціональність колінного суглоба та вимушена пересуватися за допомогою палиці, оскільки відчуває біль та обмеження рухливості. Вказані події не можуть не викликати у позивачки психологічних страждань, так як наслідок, моральної шкоди та є беззаперечною підставою для отримання відповідної компенсації.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілих осіб і не повинен призводити до їх збагачення.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості й справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнала позивач у зв'язку з отриманою травмою й подальшим тривалим лікуванням, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленого відшкодування до 20 000,00 гривень.

Суд керується статтею 26-1 Закону № 1961-IV, згідно з якою страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Виходячи із цього моральна шкода, яка підлягає стягненню зі страховика в межах встановленого законом ліміту, становить 437,14 гривень, що дорівнює 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю - 8742,86 гривень (8742,86 грн. х 5% = 437,14 грн.).

Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням даних положень відповідач ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 87500 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, має відшкодувати потерпілій різницю між фактичним розміром заподіяної моральної шкоди і страховим лімітом, визначеним законом та умовами страхування (полісом), а саме 19562,86 грн. (20 000,00 грн. - 437,14 грн.). Зазначена сума підлягає стягненню з ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 87500 на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до складу яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з представленими позивачем договорами та актами виконаних робіт про надання правової допомоги адвокатом, а також банківськими квитанціями, всього позивач понесли витрат на правничу допомогу адвоката у справі в сумі 3300,00 гривень. Дана сума є обґрунтованою, розумною та співмірною зі складністю справи, часом та обсягом наданих послуг.

Разом із тим, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1М задоволені частково, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача - ТОВ Приазовське автотранспортне підприємство 875002 на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2183,73 гривні (3300 грн х 66,17% /100) та судовий збір на користь держави в сумі 466,36 гривні.

Керуючись статями 12, 76-81, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта , третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта (місцезнаходження 03056, м.Київ, провулок Індустріальний, будинок 23, код ЄДРПОУ 35265086) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із лікуванням потерпілої, в розмірі 8 742,86 (вісім тисяч сімсот сорок дві гривні 86 коп.), а також моральну шкоду в розмірі 437,14 (чотириста тридцять сім грн. 14 коп.) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 (місцезнаходження 87527, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Челябінська, будинок 1, код ЄДРПОУ 33949788) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 19562 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) гривні 86 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2183 (дві тисячі сто вісімдесят три гривні) 73 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приазовське автотранспортне підприємство 875002 на користь держави судовий збір в сумі 466 (чотириста шістдесят шість гривень) 36 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення буде виготовлено 27 червня 2018 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов