Ухвала

від 16.07.2018 по справі 233/3539/18

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/3539/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року Слідчий суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянув клопотання слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про арешт речових доказів та надання дозволу на їх реалізацію у кримінальному провадженні №12017050380001196 від 22 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 197-1 КК України,

перевіривши надані матеріали клопотання у кримінальному провадженні №12017050380001196 від 22 вересня 2017 року, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по доданих матеріалах, заслухавши прокурора,-

в с т а н о в и в :

12 липня 2018 року слідчий СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт речових доказів та надання дозволу на їх реалізацію, вказуючи, що 22.09.2017 до СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області надійшла заява Марківського сільського голови ОСОБА_5 про використання земельної ділянки на території Марківської сільської ради за межами населеного пункту поблизу села Маркове Костянтинівського району Донецької області на рекультивованих землях (категорії «пасовища»), загальною площею близько 87 га, та межує із земельною ділянкою 1422483700:10:000:0110 приватної власності, що полягає у незаконній обробці та вирощувані сільськогосподарських культур, невстановленими особами за відсутності правовстановлюючих документів на землю.

За даним фактом СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області 22.09.2017 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050380001196 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 197-1 КК України.

Під час допиту голови сільської ради ОСОБА_5 встановлено, що будь-які документи та інформація про законного користувача вказаної земельної ділянки в сільській раді відсутня.

06.10.2017 року з ГУ Держгеокадастру у Донецькій області отримано відповідь в якій значиться про те, що при здійсненні моніторингу правопорушень земельного законодавства України на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області встановлено порушення земельного законодавства України на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, пасовище державної форми власності із земель запасу Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею приблизно 72,43 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області та межує із земельною ділянкою 1422483700:10:000:0110 приватної власності, а саме самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 06.10.2017 №48-966/90/17 шкода, заподіяна державі внаслідок самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки складає 115743 грн (сто п`ятнадцять тисяч сімсот сорок три грн.).

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки ГУ Держгеокадастру в Донецькій області від 22.09.2017 № 260-ДК/329/АО/10/01/17 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 22.09.2017 № 260-ДК/354/АП/09/01/-17, в ході проведення перевірки з питання дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності, землі запасу, виду угідь пасовища, що розташована за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області та межує із земельною ділянкою 1422483700:10:000:0110 приватної власності, земельна ділянка фактично самовільно використовується і оброблюється, була зорана, насаджена насінням соняшнику, врожай якого зібрано в 2017 році та надалі використовується й засіяна насінням сільськогосподарської культури, а саме озимої пшениці.

Відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваження, щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності належить центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, земельна ділянка, що перевіряється Головним управлінням Держгеокадастру у власність чи користування не надавалась.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» будь-які дії що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону України є правомірними, слід визнати як самовільне зайняття земельної ділянки.

Самовільне зайняття вказаної земельної ділянки невстановленими особами без правовстановлюючих документів суперечить вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

В ході досудового розслідування встановлено, що земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності, землі запасу, виду угідь пасовища, що розташована за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га, та межує із земельною ділянкою 1422483700:10:000:0110 приватної власності, яка фактично самовільно використовується і оброблюється невстановленими особами за відсутності дозвільних документів, присвоєно кадастровий номер 1422483700:10:000:0151.

Так, 26.06.2018 проведено огляд місця події, за участю спеціаліста-агронома начальника управління агропромислового розвитку Костянтинівської РДА ОСОБА_6 , земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, земель запасу, виду угідь пасовища, що розташована за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га, кадастровий номер 1422483700:10:000:0151, та самовільно використовується невстановленими особами, всупереч існуючого порядку користування земельними ділянками.

На момент огляду на всій площі земельної ділянки зі слів спеціаліста ОСОБА_6 вирощують озиму пшеницю, яка приблизно через 2-3 тижні буде готова до збору.

Так, було отримано інформацію про те, що в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Також 26.06.2018 року спеціаліста ОСОБА_6 було допитано в якості свідка. Під час допиту останній повідомив, що 26.06.2018 він, як спеціаліст агроном приймав участь в огляді земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, земель запасу, виду угідь пасовища, що розташована за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га, кадастровий номер 1422483700:10:000:0151. Під час огляду земельної ділянки агрономом було візуально зазначено, що на даній земельній ділянці проростає озима пшениця, яка орієнтовно через 2-3 тижні буде готова до збирання. Також ОСОБА_6 зазначив, якщо дану озиму пшеницю не зібрати в найближчий час, то її насіння обсиплеться і врожай буде втрачено.

09.07.2018 слідчим СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, винесено постанову про визнання в якості речового доказу озиму пшеницю, яка проростає на земельній ділянці сільськогосподарського призначення державної форми власності, землі запасу, виду угідь пасовища, що розташована за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га, з кадастровим номером 1422483700:10:000:0151.

Таким чином, посіви озимої пшениці на вищевказаній самовільно захопленій земельній ділянці є доказом кримінального правопорушення, та необхідність його арешту обумовлено необхідністю запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, крім того відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

А також, з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення пошкодження, псування, знищення посівів озимої пшениці, їх збирання та подальшого відчуження невстановленими особами, що вчинили вищевказаний злочин, виникла необхідність, на час розслідування реалізації речових доказів посівів озимої пшениці, які ростуть на самовільно зайнятій земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1422483700:10:000:0151, розташованої за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га.

Враховуючи, що речові докази у вигляді посівів сільськогосподарської культури озимої пшениці, на самовільно зайнятій земельній ділянці з кадастровим номером 1422483700:10:000:0151, розташованої за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га, потребують значних витрат по забезпеченню спеціальних умов їх зберігання та охорони, а також піддаються швидкому псуванню, що може призвести до їх знищення, виникла необхідність у забезпеченні збереження речових доказів шляхом передання їх для реалізації, що можливо без шкоди для кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому.

Розглянувши клопотання і долучені до нього документи, вислухавши пояснення прокурора, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із поданого клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що невстановлена особа без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1422483700:10:000:0151, розташовану за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га. Вказана інформація внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017050380001196 від 22 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 197-1 КК України.

Дане кримінальне провадження відкрито на підставі заяви Марківського сільського голови про кримінальне правопорушення.

Судом досліджено додані до клопотання документи, а саме: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12017050380001196 від 22 вересня 2017 року; постанову про зміну групи слідчих у кримінальному провадженні від 08 травня 2018 року; копію доручення про проведення досудового розслідування від 22 вересня 2017 року; копію повідомлення про початок досудового розслідування від 22 вересня 2017 року; копію постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22 вересня 2017 року; копію заяви голови Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області; копію протоколу огляду земельної ділянки від 22 вересня 2017 року; копію плану-схеми розташування земельної ділянки; копію протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 22 вересня 2017 року та від 10 травня 2018 року; копію скріншоту публічної кадастрової карти України; копію листа Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Донецькій області; копію акту обстеження земельної ділянки від 22 вересня 2017 року; копію акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 22 вересня 2017 року; копію доручення про проведення досудового розслідування; копію довідки Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області; копію інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку; Копію протоколу огляду земельної ділянки від 26 червня 2018 року; копію протоколу допиту свідка ОСОБА_6 ; копії документів ОСОБА_6 .

У той же час, із вказаних матеріалів вбачається, що слідчий, звертаючись із клопотанням про арешт речових доказів та надання дозволу на їх реалізацію, посилається на те, що відповідно до листа Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 06.10.2017 року №48-966/90/17 шкода, заподіяна державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розміром 72,43 га, складає 115743 грн. (сто п`ятнадцять тисяч сімсот сорок три грн.), однак вказана інформація належними розрахунками не підтверджена. А тому слідчий суддя не в змозі співставити співмірність вартості арештованого майна і розміру шкоди, що є обов`язковим. У справі не встановлено потерпілих і ніким не заявлено цивільного позову.

Санкція ч.1 ст.197-1КК України не містить додаткового покарання у вигляді конфіскації врожаю. Крім того, слідчий суддя приходить до висновку, що прохання слідчого про накладення арешту на озиму пшеницю, якою засіяна та яка вирощується на зазначеній земельній ділянці, та надання дозволу на її реалізацію, не узгоджується з вимогами ст.171КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Разом з тим, зміст відповідного клопотання не містить будь-якого об`єктивного обґрунтування наявності ризиків, встановлених ч.1 ст. 170 КПК України.

Крім того, орган досудового розслідування, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували заявлені ризики стосовно сільськогосподарської культури (озима пшениця), якою засіяні та яка вирощується на зазначеній земельній ділянці.

Між тим, за п.1 ч.2 ст.170КПК України передбачений арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, для чого суд має з`ясувати питання відповідності заявленого для арешту майна критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

У клопотанні слідчого зазначено, що 09.07.2018 слідчим СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, винесено постанову про визнання в якості речового доказу озиму пшеницю, яка проростає на земельній ділянці, що розташована за межами населених пунктів на території Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, площею 85,8 га, з кадастровим номером 1422483700:10:000:0151, але копію вказаної постанови до клопотання не додано.

Відповідність вказаної озимої пшениці, якою засіяна та вирощується на земельній ділянці критеріям ст. 98 КПК України, у контексті злочину за ч.1 ст. 197-1 КК України, є сумнівним та непереконливим, а запропонований органом досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження є неадекватним предмету злочину, що розглядається у рамках даного кримінального провадження.

Так, врожай озимої пшениці не відповідає критеріям наведеним у ст. 98 КПК України для речового доказу, так як не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 197-1 КК України, не зберіг на собі його сліди, не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ, та не є набутим кримінально протиправним шляхом, оскільки факт самовільно захоплення земельної ділянки не свідчить про незаконність набуття права на врожай (на відміну від крадіжки до прикладу).

Тому, посилання слідчого щодо необхідності накладення арешту на таке майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя оцінює критично та вважає недоведеною законну мету такого арешту.

Як зазначено у ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Однак системний аналіз ст. 96-1 та ст. 197-1 КК України свідчить про відсутність можливості спеціальної конфіскації за таким злочином як самовільне зайняття земельної ділянки.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Слідчий суддя, з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, зобов`язаний розглянути заявлене клопотання лише у межах його доводів, якими у даному випадку є арешт та реалізація сільськогосподарської культури, якою засіяна земельна ділянка.

Враховуючи зміст клопотання про арешт сільськогосподарської культури (озима пшениця) та заявлену підставу і мету для його арешту, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту.

Фіксування факту зайняття земельної ділянки, про що зазначено у відповідному клопотанні, може мати місце шляхом проведення слідчих, процесуальних дій.

Вимоги ч.1 ст. 173 КПК України зобов`язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

З урахуванням обставин кримінального провадження, викладених слідчим у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правової підстави для задоволення відповідного клопотання слідчого.

Доводи прокурора про наявність ризиків знищення речових доказів, за відсутності їх об`єктивної обґрунтованості, слідчий суддя розцінює як припущення, що не можуть бути взяті до уваги.

Слідчий суддя, з урахуванням обставин провадження, вважає не розумним накладення арешту та надання права на реалізацію сільськогосподарської культури (озимої пшениці) завданням даного кримінального провадження.

Отже, з огляду на наведені обставини, клопотання слідчого не можна визнати обґрунтованим, тому в задоволенні клопотання про арешт майна та надання дозволу на його реалізацію слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 67, 168, 170-173, 237, 309, 395 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Костянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про арешт речових доказів та надання дозволу на їх реалізацію у кримінальному провадженні №12017050380001196 від 22 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,- відмовити.

На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя