Ухвала

від 11.07.2018 по справі 201/6179/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №201/6179/18

Провадження №1-кс/201/4227/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши за участю представника заявника та прокурора у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська у м.Дніпрі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фармацевтична компанія «БІО-Фарма ЛТД» про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Директор ТОВ «Виробнича фармацевтична компанія «БІО-Фарма ЛТД» ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2018 року у справі № 201/1138/18, а саме на обладнання для розливу та маркування ємкостей (без маркування) та три коробки з кришками червоного кольору ТОВ «ВФК «БІО-Фарма ЛТД»; зобов`язати старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 повернути три коробки з кришками червоного кольору TOB «ВФК «БІО-Фарма ЛТД».

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що посадовим особам ТОВ «ВФК «БІО-Фарма ЛТД» ні на час проведення обшуку, ні на час накладання арешту ні, навіть на цей час не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні. Крім того, заявник зазначає, що збереження арешту на вказане майно перешкоджає товариству вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю і є неправомірним втручанням в господарську діяльність останнього з боку правоохоронних органів.

Представник заявника у судовому засіданні клопотання підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні та доказів, наявних в матеріалах справи.

Прокурор прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись при цьому на відсутність підстав для скасування арешту та на те, що кримінальне провадження ще не закінчене.

Розглянувши клопотання, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази та надані прокурором матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 лютого 2018 року надано дозвіл накласти арешт на виявлені та вилучені 29.01.2018р. під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , речі та документи, а саме: обладнання для розливу та маркування ємкостей (без маркування); 11 упаковок з інструкціями для медичного застосування «Спирт етиловий 96%»; одна коробка з етикетками «спирт етиловий» (35 000 шт.); три коробки з кришками червоного кольору ВФК «БІО-Фарма ЛТД».

В цій ухвалі слідчого судді зазначається, що до суду надійшло клопотання слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 погодженого прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_5 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 42017040000001324, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в якому слідчий просить накласти арешт на виявлені та вилучені 29.01.2018р. під час санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , речі та документи. Клопотання судом було задоволено.

Аналізуючи зміст даної ухвали суд звертає увагу на те, що цією ухвалою лише надано дозвіл на накладання арешту на спірне майно, але в ній відсутня вказівка на те, що суд накладає арешт на це майно. Крім того, В ухвалі зазначено про надання дозволу на накладення арешту на майно вилучене під час обшуку за адресою: « АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 ». В той же час місто Павлоград та село Межиріч Павлоградського району Дніпропетровської області є різними населенними пунктами і не входять до складу один одного.

Частиною 1 статті 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В пункті 12 узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 наголошено «….слід звернути увагу на положення ст. 174 КПК, яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Таким чином, ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником, або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.»

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України власник та володілець майна має право на заявлення клопотання про скасування арешту майна.

ТОВ «ВФК «БІО-Фарма ЛТД», як власник майна, звернулося з клопотанням до суду про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2018 року у справі №201/1138/18 з тієї підстави, що досудове розслідування відповідного кримінального провадження триває з 20.10.2017р., доказів того, що посадові особи товариства заявника є учасниками відповідного кримінального провадження, або того, що до них пред`явлено цивільний позов суду надано не було.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

З ухвали слідчого судді від 26 лютого 2018 року вбачається, що арешт майна був накладений в межах кримінального провадження № 42017040000001324.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів того, що у кримінальному провадженні № 42017040000001324 посадові особи заявника є особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, суд приходить до висновку про відсутність підстав збереження арешту майна заявника на цей час, у зв`язку із чим заява про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

За ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права. У даній справі суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для збереження арешту майна заявника, що тягне за собою необхідність скасування арешту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У рішеннях по справам «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів, або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

Оцінюючи критично, у сукупності з іншими обставинами у даному кримінальному провадженні посилання прокурора в судовому засіданні на те, що кримінальне провадження ще триває, суд приходить до висновку про необґрунтованість такої позиції прокурора, оскільки останнім не було надано суду належних та достатніх доказів необхідності збереження арешту майна заявника, враховуючи відсутність підозри відносно посадових осіб «ВФК`БІО-ФАРМА ЛТД».

З урахуванням вищезазначеного, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для подальшого арешту майна заявника, суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки подальше збереження арешту майна заявника може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном заявника, що буде порушенням ст.1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 170 - 174, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 26 лютого 2018 року у справі № 201/1138/18,провадження 1-кс/201/1716/2018, а саме на обладнання для розливу та маркування ємкостей (без маркування) та три коробки з кришками червоного кольору «ВФК`БІО-ФАРМА ЛТД».

Зобов`язати слідчого в провадженні якого на час винесення ухвали перебуває кримінальне провадження в якому було накладено арешт на вказане майно повернути три коробки з кришками червоного кольору ТОВ «ВКФ`БІО-ФАРМА ЛТД».

Ухвала оскарженню не підлягає, та підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: ОСОБА_1