Ухвала

від 11.07.2018 по справі 201/6670/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №201/6670/18

Провадження №1-кс/201/4450/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м.Дніпрі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, в якому заявник просить суд скасувати арешт нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0,0753 га за адресою: АДРЕСА_1 ) та заборону будь-яким особам відчужувати вказане майно, накладені ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2018р. по справі №201/4605/18 (1-кс/201/3542/2018), в рамках кримінального провадження № 12016040640003147 від 29.07.2016р. з кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України.

В обґрунтування заявленого заявник, зокрема, посилається на те, що СВ АНД ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016042630000073 від 19.04.2016р. з кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України. Вказане кримінальне провадження порушене за тими ж самими фактами що й кримінальне провадження № 12016040640003147 від 29.07.2016р. з кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України, що є недопустимим через порушення норм діючого КПК України. Вказані кримінальні провадження мали бути об`єднані в одне кримінальне провадження.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.01.2017р. по справі № 199/345/17-к (І-кс/199/29/17), в рамках кримінального провадження № 42016042630000073 від 19.04.2016р. з кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України, накладено арешт на нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0,0753 га за адресою: АДРЕСА_1 ) та заборонено будь-яким особам відчужувати вказане майно та розпоряджатися ним.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2018 року по справі № 199/345/17-к (1-кс/199/29/17), в рамках кримінального провадження № 42016042630000073 від 19.04.2016 р. з кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України, арешт накладений на нерухоме майно, а саме: будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0,0753 га за адресою: АДРЕСА_1 ) та заборони будь-яким особам відчужувати вказане майно та розпоряджатися ним скасовані.

Представник заявниці надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути клопотання про скасування арешту майна без його участі, вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в клопотання та доказів, наявних в матеріалах справи.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, що відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги за їх відсутності. Прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_4 через канцелярію суду надав заяву про розгляд даної справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши клопотання, дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Судом встановлено, що старший слідчий СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_5 звернувся до Жовтневого районного осуду міста Дніпропетровська із клопотанням, погодженим з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12016040640003147 від 29.07.2016р., за ознаками складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке ухвалою слідчого судді від 08 травня 2018 року було задоволено, а саме: накладено арешт на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А-1, сараю літ. Б, сараю літ. В, вбиральні літ. Г, 1 - водоколонки та земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:381:0076 площею 0,0753 що знаходиться у АДРЕСА_1 із забороною відчужувати вказане майно.

В цій ухвалі слідчого судді зазначається, що 29.07.2016р. до Бабушкінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що невстановлені особи шляхом обману та зловживання довірою заволоділи майном, яке розташоване у АДРЕСА_1 .

За вказаним фактом слідчим СВ Шевченківського ВП ДВП відповідні відомості було внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040640003147 з попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 190 КК України.

З метою об`єктивного проведення досудового розслідування у вказаному провадженні та встановлення усіх обставин вчинення злочину та осіб які його вчинили, 02.04.2018р. матеріали провадження було направлено для проведення досудового розслідування до СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 122477463 від 02.05.2018р. встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.1994р. належав ОСОБА_7 , про що приватним нотаріусом ОСОБА_8 були внесені відповідні відомості до реєстру речових прав на нерухоме майно.

14.08.2015р. приватний нотаріус ОСОБА_8 посвідчив договір купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , серія та номер: НАО 935660/р.1154, чим зареєстрував у реєстрі речових прав на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 за громадянкою ОСОБА_3 .

При цьому, відповідно до інформації КП «Дніпропетровське Міжміське бюро технічної інвентаризації» від 04.04.2018р. № 4556 встановлено, що станом на 31.12.2012р. право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності 2/16 частини ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.1987р., посвідченого Сьомою ДДНК, за реєстром № 2-210; 3/16 частини ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.1978р., посвідченого Сьомою ДДНК за реєстром № 2-7457; 1/16 частини ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 10.06.1963р., посвідченого Першою ДДНК за реєстром № 1-3770; 5/16 частин ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.12.1963р., виданого Першою ДДНК за реєстром № 3-3803; згідно реєстраційної книги 5/32 частин ОСОБА_14 на підставі акта про денаціоналізацію від 19.10.1922р., свідоцтво про право власності від 23.10.1951р.; 5/32 частин ОСОБА_15 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.1964р., посвідченого Першою ДДНГ за реєстром № 1-1711.

Реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_1 здійснена незаконно, можливо з використанням підробних документів, адже договір купівлі-продажу від 28.06.1994р., на підставі якого ОСОБА_7 придбав вказаний будинок у КП ДМБТІ «ДОР» не реєструвався, хоча до 2012 року вказані договори проходили обов`язкову реєстрацію та документи щодо них мають міститись в КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації. Оскільки вказаний договір купівлі-продажу від 28.06.1994р. у ДМБТІ не зареєстрований, а в матеріалах інвентаризаційної справи наявна підтверджена документально інформація про інших власників нерухомого майна, яке розташоване у АДРЕСА_1 , є достатні та обєктивні підстави вважати, що договір купівлі-продажу серії та номер НАО 935660/р.№1154 виготовлено на підставі підроблених документів, з ознаками шахрайства, з метою незаконного отримання права власності на майно.

Встановлено, що 18.07.2016р. приватний нотаріус ОСОБА_16 зареєструвала право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0.0753 га, адреса: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 . Підставою для отримання вказаної земельної ділянки стала реєстрація права власності на обєкт нерухомого майна, а право власності на об`єкт нерухомості набуто поза волею власника та отримано шахрайським шляхом.

При цьому, під час здійснення незаконних операцій щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна, як правовстановлюючі документи було надано нібито укладений 08.06.1994р. договір купівлі-продажу між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , який зареєстровано в реєстрі за 1-4258. Однак, відповідно до відомостей КП «Дніпропетровське Міжміське бюро технічної інвентаризації» договір купівлі-продажу від 28.06.1994р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не реєструвався. Згідно відповіді Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 12.04.2018р. за № 451/01-21 встановлено, що в реєстрі нотаріальних дій Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори 28.06.1994р. за реєстровим № 1-4258 значиться посвідчення заповіту від імені ОСОБА_17 . Посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 не значиться.

Частиною 1 статті 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В пункті 12 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. наголошено «….слід звернути увагу на положення ст. 174 КПК, яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Таким чином, ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна».

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України власник та володілець майна має право на заявлення клопотання про скасування арешту майна.

ОСОБА_3 , як власник майна, звернулась з клопотанням до суду про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 08 травня 2018 року у справі № 201/4605/18 з тієї підстави, що досудове розслідування відповідного кримінального провадження триває з 29.07.2016р., доказів того, що сама заявник є учасником відповідного кримінального провадження, або того, що до нього пред`явлено цивільний позов, суду надано не було.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

З ухвали слідчого судді від 08 травня 2018 року вбачається, що арешт майна був накладений в межах кримінального провадження №12016040640003147.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів того, що у кримінальному провадженні № 12016040640003147 заявник є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, суд приходить до висновку про відсутність підстав збереження арешту майна заявника на цей час, у зв`язку із чим заява про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

За ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 додаткового (першого) протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права. У даній справі суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для збереження арешту майна заявника, що тягне за собою необхідність скасування арешту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У рішеннях по справам «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів, або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040640003147 від 29.07.2016р. триває з 29.07.2016р., тобто майже два роки, однак доказів вручення повідомлення про підозру заявнику, яка за матеріали справи є власником спірної квартири суду не надано. Доказів того, що набуття права власності на спірне нерухоме майно у судовому порядку визнано протиправним суду також не надано.

Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_18 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).

Таким чином, з огляду на вимоги доцільності і співмірності втручання держави в право власності заявника, суд приходить до висновку про те, що подальше обмеження права заявника, який не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, на мирне володіння спірним домоволодінням та земельною ділянкою, буде непропорційним втручанням у його право власності, тобто у його право на мирне володіння майном, яке захищено у тому числі і нормами Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і тому повинно бути припинено.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, а також приймаючи до уваги відсутність підстав для подальшого арешту майна заявника, суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки подальше збереження арешту майна заявника може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном заявника, що буде порушенням ст. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 170 - 174, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме: будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:381:0076, площа 0,0753 га за адресою: АДРЕСА_1 ) та скасувати заборону будь-яким особам відчужувати вказане майно, накладені ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2018р. по справі №201/4605/18 (1-кс/201/3542/2018), в рамках кримінального провадження №12016040640003147 від 29.07.2016р. з кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, та підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: ОСОБА_1