Ухвала

від 12.07.2018 по справі 635/4693/18

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/4693/18

Провадження № 1-кс/635/1408/2018

У Х В А Л А

12 липня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220770000281 від 25.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, про арешт майна, -

встановив:

10 липня 2018 року до Харківського районного суду Харківської області надійшло клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220770000281 від 25.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, про арешт майна, в якому слідчий просить накласти арешт на майно, а саме, сільськогосподарську культуру озима пшениця, яка засіяна на земельній ділянці на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 6325184000:01:008:0031, 6325184000:01:008:0020, 6325184005:00:001:0144 та відповідно вказаного у клопотанні каталогу координат поворотних точок меж земельної ділянки, орієнтовною площею близько 12,8 га, шляхом встановлення заборони будь - яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також здійснювати збір врожаю з застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки.

Як зазначено в клопотанні прокурора, слідчим відділом Липецького ВП Харківського ВП ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за № 12018220770000281 від 25.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Харківською місцевою прокуратурою № 6 Харківської області здійснюється процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні.

В ході проведення досудового розслідування встановлено що невідомою особою самовільно зайнято, шляхом засівання озимої пшениці, земельну ділянку орієнтовною площею 12,8 га, яка розташована на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 6325184000:01:008:0031, 6325184000:01:008:0020, 6325184005:00:001:0144.

04 травня 2018 року слідчим Харківського ВП ГУНП в Харківській області проведено огляд місця події за участі інженера землевпорядника ТОВ Скіф в ході якого встановлено, що на досліджуваємій ділянці зростає озима пшениця та площа вказаної ділянки складає 12,8 га. та розташована між земельними ділянками за кадастровими номерами 6325184000:01:008:0031, 6325184000:01:008:0020, 6325184005:00:001:0144, власний кадастровий номер відсутній.

04 травня 2018 року допитаний в якості свідка Вільхівського сільського голову ОСОБА_4 , який зазначив, що вказана земельна ділянка у власність нікому не виділялась та в оренду не передавалась.

На теперішній час невстановлені особи нею користуються та засіяли озимою пшеницею.

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області встановлено, що вказана земельна ділянка не має кадастрового номеру, знаходиться за межами населених пунктів та відноситься до земель запасу. Будь-якої інформації про відведення на зазначеному земельному масиві не значиться.

Разом з цим у матеріалах виконання доручення Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області оперативним управлінням ГУ ДФС у Харківській області 02.07.2018 проведено допити місцевих мешканців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які зазначили, що вказану земельну ділянку обробляють, в теперішній час на вказаній земельній ділянці засіяна та зростає озима пшениця, на скільки їм відомо вказану ділянку обробляв на протязі 5 років ОСОБА_7 .

Відповідно до відповіді Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області ФОП ОСОБА_7 за період 2016-2018 податкових звітів та декларацій не надавав.

Відповідно рапорту старшого оперуповноваженого третього оперативного відділу ОУ ГУ ДФС у Харківській області від 27.06.2018 у відомостях відносно ОСОБА_7 про власне нерухоме майно чи об`єкти оренди вказана вище ділянка не значиться.

09 липня 2018 року в якості свідка допитано ОСОБА_7 , який вказав що жодного відношення, до засіяння сільськогосподарськими культурами вищевказаної земельної ділянки, він не має.

Таким чином, має місце факт самовільного використання земельної ділянки орієнтовною площею 12,8 га невстановленою особою.

З огляду на викладене в діях невстановлених на даний час осіб вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

На даний час встановити особу чи осіб, які вчинили вказане кримінальне правопорушення не представилось можливим, а наявні на вищевказаній земельній ділянці посіви сільськогосподарської культури матимуть важливе доказове значення в рамках кримінального провадження (ст. 91 КПК України).

З метою захисту суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні (ст. 2 КПК України), досягнення дієвості кримінального провадження, недопущення знищення, заволодіння сільськогосподарськими культурами, забезпечення подальшого повернення державі збитків шляхом вжиття відповідних заходів цивільно-правового характеру (цивільного позову у кримінальному провадженні), виникла необхідність у накладенні арешту на сільськогосподарську культуру, яка засіяна на самовільно на захопленій земельній ділянці, для збереження речових доказів даного кримінального правопорушення (злочину), які знаходяться на вказаній земельній ділянці.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на сільськогосподарську культуру, яка наявна на земельній ділянці обумовлено запобіганням можливості їх знищення, псування (ч. ч. 1, 7 ст. 170 КПК України).

Незастосування арешту унеможливить виконання завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України), для встановлення винних осіб, а також відшкодування завданої шкоди.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що наявні достатні підстави для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження накладення арешту на культуру, яка розташована на земельній ділянці в Харківському районі Харківської області, яка засіяна сільськогосподарською культурою озимою пшеницею, та знаходиться на території Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області поряд із земельними ділянками за кадастровими номерами 6325184000:01:008:0031, 6325184000:01:008:0020, 6325184005:00:001:0144, орієнтовною площею близько 12,8 га, шляхом встановлення заборони будь - яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також збирати майно (здійснювати збір врожаю з застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки).

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України, після внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукувані) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів. Повідомлення про підозру, відповідно до 276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінального правопорушення.

Тому відсутність повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні не позбавляє права звернутися із клопотанням про арешт майна для забезпечення, зокрема, доказової бази в кримінальному провадженні.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про накладення арешту на майно підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, зокрема, з посиланням на обґрунтування викладене в клопотанні.

Суд, дослідивши надані документи, якими обґрунтоване клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За пунктом 7 частини другої статті 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з вимогами частин першої статті 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до частини першої статі 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

В силу вимог частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Так, згідно вимог частин третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно вимог частин четвертої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

В порядку вимог частин п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною шостою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Виходячи з викладеного, приходжу до висновку, що прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно, а саме, сільськогосподарську культуру озиму пшеницю, задля збереження речового доказу або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди по справі, шляхом встановлення заборони будь - яким фізичним чи юридичним особам псувати, знищувати, а також здійснювати збір врожаю із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки. При цьому, зауважую, що як встановлено досудовим розслідуванням земельна ділянки, на якій засіяна сільськогосподарська культура озима пшениця, не виділена у користування чи у власність будь-яким особам та відповідно перебуває у власності Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області.

За частиною першою статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Відповідно до частин другої 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Керуючись статтями 98, 131, 170-175 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

В задоволенні клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_3 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220770000281 від 25.04.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 16 липня 2018 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1