Постанова

від 16.06.2007 по справі 11/7-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/7-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.06.2007р.м.Київ№ 11/7-А

За позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ред Кет”,2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Віста-Трейд”

провизнання недійсним господарського зобов'язання.

Суддя   Євсіков О.О.,

                                                                      Секретар судового засідання Дупляк С.А.

Представники:

від позивача       -          Лугинець І.І. (предст. за дов.);-          Ярмак М.М. (предст. за дов.);

від відповідача-1від відповідача-2  -          Дроботя В.І. (предст. за дов.);-          не з'явилися.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.06.2007 о 11 год. 04 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 20.06.2007 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представникам позивача та відповідача-1 після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з підстав, передбачених ст. 207 ГК України, укладеного між відповідачами господарського зобов'язання - договору комісії від 24.02.2004 № 10/15-12, за наявності протиправного умислу у обох сторін спірного договору. Позивач також просить стягнути з „Ред Кет” в доход держави кошти, отримані за спірним договором, в сумі 34.990.470,00 грн. та стягнути з ТОВ „Віста-Трейд” в доход  держави вартість товару, отриманого за спірним договором в сумі 34.990.470,00 грн. та суму комісійної винагороди в розмірі 2004 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

На думку позивача, умисел відповідачів на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується наступними доказами: вироком Дзержинського районного суду м. від 08.06.2005 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК  України Довгаля Сергія Петровича, а саме за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем документально не доведено наявності у діях відповідачів умислу щодо настання наслідків, завідомо суперечних інтересам держави, при укладенні та виконанні спірного договору. Також відповідач-1 зазначає, що сторони своєчасно і в повному обсязі виконали умови спірного договору; на момент укладення вказаного договору відповідачі перебували у єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача-2 та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу-2 за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його установчих та реєстраційних документах.

Відповідно до ст. 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем-1 документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Ред Кет" (Комітент) укладено договір комісії від 24.02.2004 №10/15-12 з ТОВ "Віста-Трейд" (Комісіонер), відповідно до якого Комісіонер зобов'язаний укласти від імені Комітента зовнішньоекономічний контракт, прийняти товар на відповідальне зберігання, здійснити митне оформлення та відвантажити товар відповідно до специфікації № 01 до договору.

Відповідно до акта прийому-передачі товару від 24.02.2004 Комітент передав ТОВ "Віста-Трейд" системи знезараження води типу АПОВ-С в кількості 1583 шт. на загальну суму 31.682.162,00 грн., в т. ч. ПДВ –5.280.360,00 грн. та системи знезараження води типу АПОВ-П в кількості 415 шт. на загальну суму 3.308.308,00 грн., в т.ч. ПДВ –551.397,00 грн.

Договір комісії від 24.02.2004 сторонами виконано, про що свідчить укладений комісіонером зовнішньоекономічний контракт від 26.02.2004 № 20/21-02 з фірмою „LEONSET LLC” про поставку системи знезаражування води типу АПОВ-С та АПОВ-П згідно специфікації, акт виконаних робіт від 28.02.2004, звіт комісіонера про виконання доручень комітента від 28.02.2004 року, вантажно-митна декларація №11301/4/000023 від 28.02.2004.

Таким чином, в лютому 2004 року ТОВ "Ред Кет" експортовано товар - системи знезаражування води типу АПОВ-С в кількості 1583 шт. загальною фактурною вартістю 31.682.162,00 грн., в т. ч. ПДВ –5.280.360,00 грн., та системи знезараження води типу АПОВ-П в кількості 415 шт. на загальну суму 3.308.308,00 грн. в т.ч. ПДВ –551.397,00 грн.

В результаті вказаної операції ТОВ "Ред Кет" заявлено до відшкодування за лютий 2004 року з державного бюджету податок на додану вартість в розмірі 6.993.081,00 грн.

На підставі акта перевірки Відповідача-1 від 18.06.2004 № 54/23-7/32108746 ТОВ "Ред Кет" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2004 року у розмірі 6.993.081,00 грн.

Прокурором м. Кривий Ріг 05.03.2004 за ознаками фіктивної діяльності ТОВ "Віста-Трейд" (код ЄДРПОУ 32633090, м. Кривий Ріг) порушено кримінальну справу №58049307. З метою встановлення відповідності вилучених у ТОВ "Віста-Трейд" систем знезаражування води типу АПОВ-С та АПОВ-П технічним умовам, пред'явленим до готових виробів та зазначеним у вантажно-митній декларації, згідно з якою вказані системи були експортовані, було призначено товарознавчу судову експертизу товару.

Згідно з висновком експерта Криворізького представництва Дніпропетровської Торгово-промислової палати від 22.03.2004 № 146 при проведенні незалежного дослідження зразків (3 примірники) виробів встановлено, що пред'явлені до експертизи вироби системами знезаражування води типу АПОВ-С та АПОВ-П не являються. Перший виріб є фільтром очистки масла для автомобілів (згідно з маркуванням на корпусі виробу), другий та третій вироби - перетворювачі палива каталітичні ПТК-4, що встановлено експертом при зовнішньому обстеженні. Етикетки на пред'явлених для дослідження виробах не відповідають цим виробам.

Матеріали справи також свідчать, що 19 березня  2004 року до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України надійшов лист за підписом в.о. директора ТОВ "Віста-Трейд" Винник О.В. з проханням провести товарознавче дослідження з метою визначення вартості (без врахування  ПДВ) систем знезаражування  води  типів  АПОВ-П  та  АПОВ-С,  які постачаються за контрактами № 20/21-01 від 26.01.2004 та № 20/21-02 від 26.02.2004 з фірмою „LEONSET LLC” та їх коду згідно УКТ ЗЕД.

На вказаний лист Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України було надано висновок від 19.03.2004 № 1550, в якому вказано, що ціни (без врахування ПДВ) систем знезаражування води типів АПОВ-П та АПОВ-С, які постачаються за контрактами №20/21-01 від 26.01.2004 та № 20/21-02 від 26.02.2004, є прийнятними і на умовах поставок, зазначених у контрактах, можуть складати (за проханням замовника ціни викладені у доларах США):

для системи знезаражування води типу АПОВ-П: від 1455,54 дол. США (однієї тисячі чотириста п'ятдесяти п'яти доларів 54 центів США) до 1501,76 дол. США (однієї тисячі п'ятсот одного долара 76 центів США),

для системи знезаражування води типу АПОВ-С: від 3754,98 дол. США (трьох тисяч семисот п'ятдесяти чотирьох доларів 98 центів США) до 3766,61 дол. США (трьох тисяч семисот шести десяти шести доларів 61 цента США).

Досліджувані системи знезаражування води відповідають коду згідно УКТ ЗЕД  84212190 00:          "Центрифуги, включаючи відцентрові сушарки; апарати для фільтрування або очищення рідин чи газів: обладнання для фільтрування або очищення рідин: - для фільтрування або очищення води: інші.

Суд, враховуючи наявність вказаного висновку, водночас відзначає наступне.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.11.2004 визнано винними у скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.1 ст. 366 КК України Коплика Володимира Петровича (директора ТОВ "Віста-Тред") та Нищету Андрія Володимировича (директора ТОВ "Імпекс-Д"), а саме за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою; а також за  службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Вказаним вироком суду встановлено таке.

Підсудні Нищета та Коплик за попередньою змовою з Довгалем С.П. (матеріали відносно якого виділені в окреме провадження), а також з іншими невстановленими слідством особами, шляхом обману, а саме: завищення фактичної вартості і найменування товару, що експортується, намагались заволодіти грошовими коштами держави у вигляді відшкодування з бюджету 20% грошових коштів від заявленої вартості товару (ПДВ)...

...Довгаль С.П., достовірно знаючи, що відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок на додану вартість" суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на території України як платники податку на додану вартість та які здійснюють експортні операції з реалізації товарів за межі митної території України, отримують право на відшкодування з державного бюджету грошових коштів у розмірі 20% від заявленої вартості даних товарів, переслідуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном - грошовими коштами держави, шляхом обману, завищення фактичної вартості експортованого товару в січні 2004 року запропонував Нищеті та Коплику посприяти в скоєнні злочину, на що останні погодилися...

... Довгалем С.П. та невстановленими слідством особами було складено план-схему незаконного відшкодування з бюджету грошових коштів, виготовлено фіктивні документи, які свідчать про наявність, найменування, походження та приналежність товару, який підлягав реалізації на експорт, а саме систем знезаражування води типу АПОВ-С та АПОВ-П.

Потім Довгаль з невстановленими слідству особами придбав товар - перетворювачі палива каталітичні ПТК-4 вартістю 49,26 грн. за штуку та фільтри очистки масла для автомобілів вартістю 15 грн. за штуку, який маркував як системи знезаражування води типа АПОВ-С та АПОВ-П, шляхом переклеювання етикеток та прикладання до них підроблених технічних паспортів, доручивши їх реалізацію на експорт Коплику та Нищеті.

26.01.2004 підсудний Нищета шляхом обману без надання на дослідження зразків товару, що експортувався, добився відображення в висновку експерта завідомо не правдивих відомостей про візуальний огляд та дослідження зразків товару, що експортується, отримав у Дніпропетровській торгово-промисловій палаті висновок експерта про те, що товар який експортується є системами знезаражування води типу АПОВ-С вартістю 20000 грн. за штуку та АПОВ-П вартістю 7956 грн. за штуку, виробником якого є ТОВ "СААБ" м. Миколаїв."

Вказаний вирок набрав законної сили та є чинним станом на день розгляду цього спору.

Вироком Дзержинського районного суду м. від 08.06.2005 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК  України Довгаля Сергія Петровича, а саме за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Вказаним вироком суду встановлено таке.

Довгаль С.П., достовірно знаючи, що відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані на території України як платники податку на додану вартість та які здійснюють експортні операції з реалізації товарів за межі митної території України, отримують право на відшкодування з державного бюджету грошових коштів у розмірі 20% від заявленої вартості даних товарів, переслідуючи злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном - грошовими коштами держави, шляхом обману, завищення фактичної вартості експортованого товару в січні 2004 року запропонував Нищеті та Коплику посприяти в скоєнні злочину, на що останні погодилися.

Так, у січні 2004 року Довгалем СП. була розроблена схема мнимих операцій,

спрямована на незаконне  відшкодування з бюджету коштів, складання фіктивних документів, що свідчать про наявність, походження й приналежність товару, що підлягає реалізації на експорт, а саме систем знезаражування води тип АПОВ-С у кількості 1 234 штук, на загальну суму 24 741 700 грн., виробництва ТОВ «СААБ»м. Миколаєва. Крім того, Довгаль С.П. при пособництві не встановлених слідством осіб придбав товар, а саме перетворювачі палива каталітичні ПТК, вартістю 49,26 грн. за штуку, й фільтри очищення масла для автомобілів вартістю 1 грн. за штуку, які маркував як системи знезаражування води типу АПОВ-С шляхом переклеювання етикеток і додаючи до нього підроблені технічні паспорти, доручив їхню реалізацію на експорт Нищеті А.В. і Коплику В.П.

Нищета А.В., будучи директором і засновником ТОВ "Імпекс-Д" м. Дніпропетровську, маючи необхідний досвід ведення фінансово-господарської діяльності, переслідував злочинний  намір, спрямований  на одержання винагороди за пособництво здійсненні злочину, зобов'язався посприяти в придбанні підприємства платника ПДВ, що могло б виступити комісіонером і експортером товару, а також виконувати розпорядницькі функції цього підприємства.

Коплик В.П., переслідуючи злочинний намір, спрямований на  одержання винагороди за пособництво в здійсненні злочину, зобов'язався виступити в ролі директора підприємства яке б було комісіонером і експортером товару, підписувати від імені зазначеного підприємства, надавані  йому  документи, бути присутнім як директор при проведенні псевдоекспортних операцій, тобто операцій з реалізації на експорт товарів, невідповідних заявленим у вантажних митних  деклараціях по найменуванню й вартості.

Нищета А.В. і Коплик В.П., виконуючи свою роль у здійсненні злочину, в середині січня 2004 року прибули до м. Кривій Ріг, де з метою вуалювання незаконної діяльності, придбали ТОВ „Віста-Трейд” шляхом призначення засновниками підприємства на посаду директора Коплика В.П. і передачі останньому печатки, штампа, а також статутних і реєстраційних документів ТОВ "Віста-Трейд". Після цього Нищета А.В. і Коплик В.П. зареєстрували наказ про призначення Коплика В.П. директором ТОВ «Віста-Трейд»у Південній МДПІ м. Кривого Рогу, одержавши право ведення фінансово-господарської діяльності від імені підприємства.

26.02.2004  Довгаль С.П., реалізуючи злочинний намір, передав для затвердження Коплику ВЛ. документи, що свідчать про одержання ТОВ «Віста-Трейд»на комісію систем знезаражування води типу АПОВ-С у кількості 1.234 штук на загальну суму 24.741.700 грн. від підприємств, що мають ознаки фіктивності, і реалізації їх на експорт фірмі „LEONSET LLC” США, а саме: договору комісії з ТОВ "Донбас-Алма" м. Донецька, ПП «Сиріус»м. Дніпропетровська й ПП "МДЛ" м. Вінниці, специфікації до перерахованих 20/21-02 від 26.02.2004 і фірмою LLC»США, які останній завірив підписом і печаткою ТОВ «Віста-Трейд».

У цей же день Нищета А.В., видаючи себе за представника ТОВ "Віста-Трейд", діючи з метою на усунення перешкод при митному оформленні мнимого вантажу, шляхом  обману без  пред'явлення зразків  експортованих приладів на  дослідження, одержав у Дніпропетровській торгово-промисловій палаті висновок експертизи про те, що експортований товар є системами знезаражування води типу АПОВ-С, вартістю 20.050,00 грн. за штуку.

Після цього 27.02.2004 Нищета А.В. і Коплик В.П., розуміючи суспільно

небезпечний характер своїх дій, виходячи з обстановки й способу проведення

господарських операцій, за вказівкою Довгаля СП уклали договір із НП "Брок-Марс" м.

Кривою Рогу, згідно з яким той же день, використовуючи раніше складені фіктивні документи: договір комісії, зовнішньоекономічний контракт, специфікації, акти прийому-

передачі товару, задекларували системи знезаражування води типу АПОВ-С,  виробництва ТОВ "СААБ” м. Миколаєва, у кількості 1.234 штук на загальну суму 24.741.700 грн. для вивозу за межі митної території України.

Після цього 04.03.2004 Довгаль С.П. при пособництві Нещети  А.В. і Коплика В.П, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на розкрадання коштів держави, використовуючи реквізити ТОВ „Віста-Трейд” м. Кривого Рогу, організували доставку в Міжнародний аеропорт м. Кривого Рогу перетворювачі палива каталітичні НТК-4 у кількості 466 штук і фільтри очищення масел автомобільних М-001 у кількості 768 штук, пере маркованих під системи знезаражування води типу АПОВ-С, а також заздалегідь підготовлені фіктивні паспорти до зазначених систем для митного оформлення й вивозу за межі митної території України.

У такий спосіб Довгаль СП. при пособництві Нещети А.В. і Коплика В.П., почавши всі необхідні дії для здійснення псевдоекспортної операції, в результаті якої підприємства-комітенти ТОВ "Донбас-Алма" м. Донецька, ПП "Сиріус" м. Дніпропетровська. ПП "МДЛ" м. Вінниці одержували формальні підстави на відшкодування з бюджету коштів на загальну суму 4.948.340,00 грн., що в 80.460 разів перевищує встановлений державою неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, однак не довів свій злочинний намір до кінця, тому що 05.03.2004 року його дії були припинені працівниками податкової міліції.

Свою провину в пред'явленому обвинуваченні підсудний Довгаль СП. визнав частково, при цьому суду пояснив, що він дійсно 04.03.2005 по виклику Нещети А.В. приїхали в аеропорт м. Кривого Рогу, де митниця зробила огляд вантажу, що прилади були схожі на АПОВ-С, а фактично вони їм не відповідали, що він у цей момент повів себе не правильно, поїхав не сповістивши про це в органи, щиросердно покаявся у вчиненому.

Однак, провина підсудного Довгаля С.П. підтверджується вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.11.2004, яким  визнано винними у скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України Коплика Володимира Петровича   (директора ТОВ "Віста-Тред")  та  Нищету  Андрія  Володимировича (директора ТОВ "Імпекс-Д"), а саме за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою; а також за  службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Вказаний вирок набрав законної сили та є чинним станом на день розгляду цього спору.

Розглядаючи спір по суті, судом також встановлено, що на підтвердження здійснення експорту товару в лютому 2004 року, а саме: систем знезаражування води типу АПОВ-С, в кількості 1583 шт. загальною фактурною вартістю 31.682.162 грн., в т. ч. ПДВ –5.280.360 грн. та системи знезараження води типу АПОВ-П в кількості 415 шт. на загальну суму 3.308.308 грн. в т.ч. ПДВ –551.397 грн., ТОВ "Ред-Кет" надало ДПІ у Печерському районі м. Києва вантажно-митну декларацію №11301/4/000023 від 28.02.2004.

В результаті вказаної операції ТОВ "Ред-Кет" заявлено до відшкодування за лютий 2004 року з державного бюджету податок на додану вартість в розмірі 6.993.081,00 грн.

На запит позивача листом від 28.04.2007 № 45-16-1/3458 Криворізька митниця повідомила що, архівна справа з ВМД № 11301/4/000023 від 28.02.2004 вилучена прокуратурою Дзержинського району міста Кривого рогу згідно з протоколом від 20.01.2006.

До матеріалів справи долучено п'ятий примірник ВДМ № 11301/4/000023 від 28.02.2004, яким підтверджується факт вивезення за межі митної території України товарів, оформлених ВМД № 11301/4/000023 від 28.02.2004. При цьому в наявних у матеріалах справи копіях ВМД містяться написи митниці про фактичне вивезення товару за межі України.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України, оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчено належно оформленою ВМД відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574 "Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію", Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом ДМСУ від 09.07.97 N 307 та зареєстрованої у Мін'юсті України 24.09.97 р. N 443/2247, Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого наказом ДМСУ від 30.06.98 N 380, зареєстрованого в Мін'юсті України 22.07.98 N 469/2909, та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 N 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 для відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу.

Такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у повному обсязі.

Таким чином, ВМД № 11301/4/000023 від 28.02.2004 відповідає наведеним положенням законодавства та свідчить про здійснення експорту товарів.

Таким чином, викладене свідчить про те, що товар за спірним договором було вивезено за межі митної території України, а наведені позивачем доводи та надані документи не спростовують вказаного факту.

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідачів умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідачів є вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.11.2004.

Частина 1 статті 72 КАС України передбачає, що обставини, встановлені судовим     рішенням в адміністративній,  цивільній або господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 цієї статті визначено, що вирок суду в кримінальній  справі  або  постанова  суду  у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про  правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 необхідними умовами для визнання угоди недійсною є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали, або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” під незаконною діяльністю, про яку йдеться у ст. 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

На наявність мети - прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивного підприємництва), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або тих, що належали померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє ім'я. Використання при цьому підроблених документів або їх підробка мають додатково кваліфікуватися за ст. 358 чи ст. 366 КК.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 03.11.2004 визнано винними у скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч.1 ст. 366 КК України Коплика Володимира Петровича (директора ТОВ "Віста-Тред") та Нищету Андрія  Володимировича (директора ТОВ "Імпекс-Д"), а саме за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою; а також за  службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Згідно з вироком суду Довгалем С.П. та невстановленими слідством особами було складено план-схему незаконного відшкодування з бюджету грошових коштів, виготовлено фіктивні документи, які свідчать про наявність, найменування, походження та приналежність товару, який підлягав реалізації на експорт, а саме систем знезаражування води типу АПОВ-С та АПОВ-П.

Потім Довгаль з невстановленими слідству особами придбав товар - перетворювачі палива каталітичні ПТК-4 вартістю 49,26 гри. за штуку та фільтри очистки масла для автомобілів вартістю 15 грн. за штуку, який маркував як системи знезаражування води типа АПОВ-С та АПОВ-П, шляхом переклеювання етикеток та прикладання до них підроблених технічних паспортів, доручивши їх реалізацію на експорт Коплику та Нищеті.

26.01.2004 підсудний Нищета шляхом обману без надання на дослідження зразків товару, що експортувався, добився відображення в висновку експерта завідомо не правдивих відомостей про візуальний огляд та дослідження зразків товару, що експортується, отримав у Дніпропетровській торгово-промисловій палаті висновок експерта про те, що товар який експортується є системами знезаражування води типу АПОВ-С вартістю 20000 грн. за штуку та АПОВ-П вартістю 7956 грн. за штуку, виробником якого є ТОВ "СААБ" м. Миколаїв.

При цьому суд відзначає, що за наявності належним чином оформлених документів на експорт системи знезаражування води АПОВ-С та АПОВ-П, відповідачами не доведено, що за спірним договором комісії ними передавались - отримувались товари, які дійсно повністю відповідають технічним умовам для систем знезаражування води, їх дійсна фактична вартість становить 20.000,00 грн. за одну штуку і вони вироблені ТОВ „СААБ” (м. Миколаїв) як високотехнологічний і якісний продукт.

Відповідно до ч. ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 № 1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто, які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови № 3 від 28.04.1978 (з наступними змінами) “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз'яснив, що до угод, укладених з метою, свідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Згідно з п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі  виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 25.07.2002 “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” зазначив, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 207, ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Як встановлено господарським судом, засновників Коплика Володимира Петровича   (директора  ТОВ   "Віста-Тред")  та  Нищету  Андрія  Володимировича (директора ТОВ "Імпекс-Д") засуджено за шахрайство та службове підроблення.

З урахуванням встановлених вказаним вироком фактичних обставин та з матеріалів адміністративної справи в їх сукупності вбачається, що фактично спірну угоду укладено з метою, суперечною інтересам держави та суспільства та спрямованою на незаконне заволодіння чужим майном - грошовими коштами держави через оформлення експорту підробленого у шахрайський спосіб товару із значним завищенням його ціни.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що спірний договір підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі  визнання  недійсним  зобов'язання з інших підстав (крім визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все  одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

У суду відсутні підстави для застосування наслідків визнання недійсним договору, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.

При цьому суд відзначає наступне. Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1018, 1021 ЦК України майно, що передано на комісію або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.

Згідно зі ст. 1013, 1014 ЦК України власністю комісіонера є дише комісійна винагорода та витрати, пов'язані з виконанням договору комісії.

За вказаних обставин вимоги позивача стягнути в порядку ст. 208 ГК України з відповідача-2 ТОВ «Віста-Трейд»в доход Державного бюджету повну вартість товару в сумі 34.990.470,00 грн., отриманого за спірним договором, є такими, що не відповідають законодавству.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі ст. ст. 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з  1 січня 2004 року.

Відповідно до ч. ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст.  ст.  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, що укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода були укладена відповідачами  у 2004 році.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 14.12.2006, тобто більш ніж через два роки після вчинення  відповідачами правопорушення, то за таких обстави суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині визнання  недійсним  спірного договору.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ред Кет” Товариством з обмеженою відповідальністю „Віста-Трейд” договір комісії від 24.02.2004 № 10/15-12.

В решті позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                            О.О. Євсіков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –20.06.2007.