Рішення

від 16.07.2018 по справі 903/338/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 липня 2018 р. Справа № 903/338/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Шворак М.І.-перший заступник міського голови (довіреність №383/2.1-4 від 27.06.2018р.)

від третьої особи ФОП Колошука Ф.М.: підприємець Колошук Ф.М.

від третьої особи ФОП Богач В.Ю.: Колошук С.Й. - представник згідно довіреності від 27.06.2018р. №627

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Камінь-Каширської міської ради, м. Камінь-Каширський Волинської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

-Фізична особа-підприємець Колошук Федір Миколайович, м. Камінь-Каширський Волинської області

-Фізична особа-підприємець Богач Вікторія Юріївна, м. Камінь-Каширський Волинської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", с. Юр'єве Путивльського району Сумської області

про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками

Встановив: Камінь-Каширська міська рада звернулась до господарського суду Волинської області з позовом від 11.12.2017р. №636/2.1-4 в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками шляхом зобов'язання підприємця Супронюк Ірини Вікторівни прибрати багатовантажний автомобіль з орендованих підприємцями Колошуком Федором Миколайовичем та Богач Вікторією Юріївною земельних ділянок, які знаходяться за адресами: Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. 1-го Травня,1 "А" та вул. 1-го Травня,1 "Б" відповідно.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач засвідчував, що земельні ділянки підприємцям Колошуку Ф. М. та Богач В. Ю. було надано в платне користування на 49 років згідно договорів оренди від 05.12.2007 року та 13.12.2007 року, які укладено з міською радою. Оскільки на орендованих земельних ділянках знаходиться великогабаритний транспортний засіб, власником якого є супермаркет "Наш Край", зазначені земельні ділянки не можуть використовуватись підприємцями, які сплачують орендну плату за землю, за цільовим призначенням.

Звернення міської ради до відповідача з вимогою усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками залишені без виконання, тому посилаючись на норми ст. ст. 125, 126, ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, міська рада просила в судовому порядку зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, які надано в оренду підприємцям Колошуку Ф.М. та Богач В.Ю.

Ухвалою суду від 26.12.2017р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 25.01.2018р. за клопотанням Камінь-Каширської міської ради було замінено первісного відповідача підприємця Супронюк Ірину Вікторівну на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.03.2018р. справу №903/971/17 за позовом Камінь-Каширської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго" про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками було передано на розгляд до господарського суду Сумської області, ухвалою від 27.03.2018р. якого було призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.04.2018р. було залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Фізичну особу-підприємця Колошука Федора Миколайовича та Фізичну особу-підприємця Богач Вікторію Юріївну, а справу №903/971/17 передано на розгляд до господарського суду Волинської області за правилами виключної підсудності згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України, оскільки предметом розгляду даної справи є усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, які розташовані за адресами: Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. 1-го Травня, 1 "А" та вул. 1-го Травня,1 "Б".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 29.05.2018р. (з врахуванням ухвали суду від 31.05.2018р. про виправлення описки) справу за вказаним позовом було прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання по даній справі призначено на 02.07.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

06.06.2018р. на адресу суду від третьої особи-ФОП Колошука Ф.М. надійшли письмові пояснення від 05.06.2018р. (вх.№01-55/5705/18), в яких ФОП Колошук Ф.М. просить суд задовольнити позовні вимоги, зокрема, з підстав, викладених у даних письмових поясненнях.

06.06.2018р. на адресу суду від третьої особи-ФОП Богач В.Ю. надійшли письмові пояснення від 05.06.2018р. (вх.№01-55/5706/18) з документами в обґрунтування останніх, в яких ФОП Богач В.Ю. просить суд задовольнити позовні вимоги, зокрема, з підстав, викладених у даних письмових поясненнях.

В судовому засіданні 02.07.2018р. було задоволено усне клопотання представника позивача стосовно здійснення запиту до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Гордіюк, 14 Б) для отримання інформації про те, за ким на даний час зареєстроване право власності на причіп д.н.з. НОМЕР_1, який розміщений за адресою: Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. 1-го Травня,1 "А" та вул. 1-го Травня,1 "Б".

Ухвалою суду від 02.07.2018 року було закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2018р. та постановлено звернутись із запитом до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (43026, м. Луцьк, вул. Гордіюк, 14 Б) для отримання інформації про те, за ким на даний час зареєстроване право власності на причіп д.н.з. НОМЕР_1, який розміщений за адресою: Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. 1-го Травня,1 "А" та вул. 1-го Травня,1 "Б".

05.07.2018р. на адресу суду від Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області надійшов лист від 05.07.2018р. №31/3-1833 з витягом з реєстраційної картки ТЗ згідно бази даних "РІІС" МВС станом на 05.07.2018р., згідно яких причіп д.н.з. НОМЕР_1 належав ТОВ "Арго" та був знятий з обліку 18.03.2009р.

Присутній в судовому засіданні 16.07.2018р. представник позивача з огляду на фактичні обставини справи, обсяг долучених до матеріалів справи документів, тривалість розгляду даної справи уточнив позовні вимоги та просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго" (Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Садова, 7, код ЄДРПОУ 25092641) усунути перешкоди у користуванні підприємцем Колошуком Федором Миколайовичем (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки від самовільно встановленого автотранспортного засобу - причепа з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5, шляхом евакуації зазначеного автотранспортного засобу із визначеної земельної ділянки, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго" (Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Садова, 7, код ЄДРПОУ 25092641) усунути перешкоди у користуванні підприємцем Богач Вікторією Юріївною (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 151 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2, шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки від самовільно встановленого автотранспортного засобу - причепа з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5, шляхом евакуації зазначеного автотранспортного засобу із визначеної земельної ділянки.

При цьому, посилаючись на неможливість долучення до матеріалів справи на підготовчій стадії судового процесу у зв'язку з перебуванням у відпустці юриста Камінь-Каширської міської ради ряду документів, просить суд приєднати до матеріалів справи копії рішень Камінь-Каширської міської ради від 26.02.2007р. №11/15 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво магазину "Автозапчастини" приватному підприємцю Колошуку Федору Миколайовичу", від 25.04.2007р. №13/16 "Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки приватному підприємцю Колошуку Федору Миколайовичу", від 18.10.2007р. №18/30 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підприємцю Колошуку Федору Миколайовичу", від 30.08.2007р. №17/25 "Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво магазину "Артемка" приватному підприємцю Богач Вікторії Юріївні", від 18.10.2007р. №18/20 "Про попереднє погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки під будівництво магазину дитячих іграшок "Артемка" підприємцю Богач Вікторії Юріївні", від 26.11.2007р. №19/35 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду підприємцю Богач Вікторії Юріївні".

Дане уточнення позивача прийнято судом. Усі без винятку подані Камінь-Каширською міською радою докази долучені до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні підприємець Колошук Федір Миколайович (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача) позовні вимоги підтримав з підстав, викладених ним у письмових поясненнях та позивачем у позовній заяві (з урахуванням наданих представником позивача в судовому засіданні 16.07.2018р. уточнень позовних вимог).

Присутня в судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ФОП Богач В.Ю. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених нею у письмових поясненнях та позивачем у позовній заяві (з урахуванням наданих представником позивача в судовому засіданні 16.07.2018р. уточнень позовних вимог).

У визначений судом день та час відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, своїм процесуальним правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався, направлений на адресу ТОВ "Арго" (Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Садова, 7) примірник ухвали суду від 02.07.2018р. органом поштового зв'язку до суду повернутий не був.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню. Згідно витягу з ЄДР адреса відповідача: Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Садова, 7, куди і направлялась ухвала суду.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, в судове засідання свого уповноваженого представника не направив, доказів поважності причин неявки у судове засідання свого представника відповідач не надав, суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. ст. 165, 202 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, що, на думку суду, містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та третіх осіб проти розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача не заперечили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими обставинами:

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено перелік способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки (визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів).

Положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Формою здійснення підприємницької діяльності є форма підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств (інших юридичних осіб). Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у главі 13 ГК України, главі 5 ЦК України та у відповідних галузевих документах, що регулюють відповідний вид діяльності.

Положеннями Закону України від 22.03.2012р. №4618-VI "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", ст. 55 ГК України фізичних осіб-підприємців віднесено до суб'єктів малого підприємництва.

Загальне визначення фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності міститься у п.п. 3.9.1 п. 3.9 ст. 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. №97, відповідно до якого підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

Згідно зі ст. 24 ЦК України фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (особистих немайнових та майнових відносин). Громадянин, який бажає займатися підприємницькою діяльністю, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур до свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, набуває додаткової ознаки "суб'єкт підприємницької діяльності". Згідно із ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності - права займатися підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції України. Це означає можливість особи займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, здійснення якого не суперечить законодавству. Він діє без установчих документів на відміну від юридичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та обмежена видами діяльності, встановленими засновниками в установчих документах. Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК України, зокрема, він може здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. У відповідності до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У господарських відносинах суб'єкти господарської (підприємницької) діяльності реалізують їх господарську компетенцію, якою є сукупність господарських прав та обов'язків таких суб'єктів. Це означає, що в межах загального права фізичних та юридичних осіб на здійснення господарської, в тому числі і підприємницької, діяльності (ст. 42 Конституції України, ст.ст. 50, 84 ЦК України, ст. 55 ГК України) особа, визнана в установленому законом порядку суб'єктом господарської діяльності, безпосередньо здійснює права і несе обов'язки, обумовлені конкретними господарськими відносинами.

Громадянин Колошук Федір Миколайович, як це вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з ідентифікаційним кодом НОМЕР_2 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності 11.09.1999р. за адресою проживання: АДРЕСА_1, в стані припинення господарської діяльності не знаходиться.

Громадянка Богач Вікторія Юріївна, як це вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з ідентифікаційним кодом НОМЕР_3 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності 06.04.2000р. за адресою проживання: АДРЕСА_2, в стані припинення господарської діяльності не знаходиться.

Зазначені підприємці (за клопотаннями останніх) були залучені до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, ухвалою господарського суду Сумської області від 26.04.2018р.

Як встановлено судом, на підставі на підставі рішення сесії Камінь-Каширської міської ради від 26.02.2007р. №11/15 підприємцю Колошуку Федору Миколайовичу було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво приміщення магазину "Автозапчастини" в АДРЕСА_2 . На підставі рішення сесії Камінь-Каширської міської ради від 25.04.2007р. №13/16 підприємцю Колошуку Федору Миколайовичу було надано попереднє погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок для будівництва магазину "Автозапчастини" в АДРЕСА_2. На підставі рішення сесії Камінь-Каширської міської ради від 18.10.2007р. №18/30 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування магазину "Автозапчастини" на землях Камінь-Каширської міської ради в АДРЕСА_2 Волинської області. Відповідний дозвіл за НОМЕР_4 на виконання будівельних робіт підприємець Колошук Ф.М. отримав 30.12.2009р.

На підставі рішення сесії Камінь-Каширської міської ради від 30.08.2007р. №17/25 підприємцю Богач Вікторії Юріївні було надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво приміщення магазину "Артемка" в АДРЕСА_2 На підставі рішення сесії Камінь-Каширської міської ради від 18.10.2007р. №18/20 підприємцю Богач Вікторії Юріївні було надано попереднє погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на складання проекту відведення земельних ділянок для будівництва магазину дитячих іграшок "Артемка" в АДРЕСА_2 На підставі рішення сесії Камінь-Каширської міської ради від 26.11.2007р. №19/35 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування магазину дитячих іграшок "Артемка" на землях Камінь-Каширської міської ради в АДРЕСА_2. Відповідний дозвіл за НОМЕР_4 на виконання будівельних робіт підприємець Богач В.Ю. отримала 30.12.2009р.

В матеріалах справи наявний позитивний висновок комплексної державної експертизи по робочому проекту "Будівництво магазинів "Автозапчастини" та "Артемка" по АДРЕСА_2 підприємцями Колошук Ф.М. та Богач В.Ю. від 01.06.2009р. №1433/237-09, наданий філією ДП "Укрдержбудекспертиза" у Волинській області.

Відповідно до зазначених вище рішень міської ради 05 грудня 2007 року між Камінь-Каширською міською радою та підприємцем Колошуком Федором Миколайовичем було укладено договір оренди земельної ділянки. Зазначений договір у встановленому порядку було зареєстровано у Волинській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному Комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис №040708500035 від 05.12.2007р.

У відповідності до умов зазначеної угоди підприємцю Колошуку Ф.М. з метою будівництва та обслуговування магазину "Автозапчастини" було надано в строкове платне користування (оренду) терміном на 49 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови загальною площею 80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 .

Передача визначеної земельної ділянки в оренду Камінь-Каширською міською радою та її отримання підприємцем Колошуком Ф.М. підтверджена підписаним між сторонами Актом приймання-передачі землі в оренду від 05.12.2007р.

Також відповідно до зазначених вище рішень міської ради 13 грудня 2007 року між Камінь-Каширською міською радою та підприємцем Богач Вікторією Юріївною було укладено договір оренди земельної ділянки. Зазначений договір у встановленому порядку було зареєстровано у Волинській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному Комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис №040708500037 від 13.12.2007р.

Відповідно до умов зазначеної угоди підприємцю Богач В.Ю. з метою будівництва та обслуговування магазину "Артемка" було надано в строкове платне користування (оренду) терміном на 49 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови загальною площею 151 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 .

Передача визначеної земельної ділянки в оренду Камінь-Каширською міською радою та її отримання підприємцем Богач В.Ю. підтверджена підписаним між сторонами Актом приймання-передачі землі в оренду від 13.12.2007р.

Посилаючись на ту обставину, що на земельних ділянках, переданих підприємцям Колошуку Ф.М. та Богач В.Ю. в оренду, без законних на те підстав та дозвільних, погоджувальних документів знаходиться великогабаритний транспортний засіб - автомобільний причіп з державним номерним знаком НОМЕР_1, котрий належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго", яке одночасно виступає власником супермаркету "Наш Край" та використовує зазначений транспортний засіб у своїх виробничих потребах, підприємці Колошук Ф.М. та Богач В.Ю. звернулись до Камінь-Каширської міської ради з клопотанням про вжиття заходів стосовно усунення товариством "Арго" перешкод у користуванні підприємцями орендованими земельними ділянками.

В свою чергу, Камінь-Каширська міська рада, як орган, що здійснює право комунальної власності на землю від імені територіальної громади міста, з огляду на визначене звернення та з метою використання підприємцями орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням звернулась до господарського суду з відповідним позовом.

Долученими додатково до матеріалів справи документами, а саме наданими на здійснені господарськими судами у різні періоди запити відповідями та обґрунтовуючими відповіді матеріалами підтверджується наступне:

Згідно з інформацією територіального сервісного центру 0743 власником причіпу д.н.з. НОМЕР_1, який розміщений за адресою: АДРЕСА_2 являється ТОВ "Арго" (довідка Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області від 22.12.2017р. №2807/52-01-17).

Згідно довідки Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області від 05.03.2018р. №744/52-01-18 згідно інформації, отриманої від начальника сервісного центру 0742 РСЦ МВС у Волинській області, багатогабаритний причіп д.н.з. НОМЕР_1 належить ТОВ "Арго" (код ЄДРПОУ 25092641).

Відповідно до інформаційної довідки Регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 04.04.2018р. №31/18-884 згідно з обліковими даними ЄДР МВС станом на 30.03.2018р. причіп з номерним знаком НОМЕР_1 на території сумської області та з 01.01.2013р. на території України не реєструвався.

Згідно листа Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 13.04.2018р. №31/3-978 відповідно до регіональної бази даних Волинської області "РІІС" транспортний засіб з державним номерним знаком НОМЕР_1 знято з обліку 18.03.2009р. Згідно ЄДР МВС станом на 13.04.2018р. інформація про реєстраційні операції транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_1 відсутня. До відповідного листа долучено довідкові дані, отримані за результатами пошуку по базі даних Автомобіль, а також за результатами аналітичного пошуку транспортного засобу по "НАІС ДДАІ" МВС України. Із визначених матеріалів вбачається проведення державної реєстрації власником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго" транспортного засобу (причіп) з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5 19 червня 2001 року та зняття з обліку визначеного транспортного засобу власником 18 березня 2009 року.

Згідно довідкової інформації Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 05.07.2018р. №31/3-1833 та долученої до неї реєстраційної картки транспортного засобу, згідно бази даних "РІІС" МВС станом на 05.07.2018р. причіп д.н.з. НОМЕР_1 належав ТОВ "Арго" та був знятий з обліку 18 березня 2009 року.

Відтак судом досліджено, що єдиним власником у період з 19.06.2001р. (постановка на реєстраційний облік) по 18.03.2009р. (зняття з обліку) транспортного засобу (причіп) з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5 виступало Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго" з кодом ЄДРПОУ 25092641, яке на даний час згідно загальної інформації про юридичну особу зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю подальшої державної реєстрації транспортного засобу (причіп) з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5 відповідними органами за новими власниками, в порядку, встановленому чинним законодавством України, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (з наступними змінами та доповненнями), станом на день розгляду справи судом власником визначеного транспортного засобу залишається та виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго" (код ЄДРПОУ 25092641).

Відтак, предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго" усунути перешкод підприємцям Колошуку Ф.М. та Богач В.Ю. в користуванні земельними ділянками, які знаходяться відповідно за адресами: АДРЕСА_2 , та перебувають у власності територіальної громади м. Камінь-Каширський і в тимчасовому користуванні (оренді на 49 років) у підприємців Колошука Ф.М. та Богач В.Ю., шляхом звільнення земельних ділянок від самовільно встановленого ТОВ "Арго" транспортного засобу (причіп) з державним номерним знаком НОМЕР_1.

Тобто, землекористувач звернувся з даними позовними вимогами на захист свого права власності на землю та на захист права користування земельними ділянками третіми особами, наданими підприємцям Колошуку Ф.М. та Богач В.Ю. у тимчасове користування у 2007 році, частина яких зайнята відповідачем шляхом встановлення великогабаритного автотранспортного засобу без жодних на те правовстановлюючих документів.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування може бути припинено лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу, перелік яких є вичерпним:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (така в матеріалах справи відсутня);

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (позивач згоди на вилучення земельної ділянки не давав і така не вилучалася в порядку, передбаченому чинним законодавством);

в) припинення діяльності підприємства (товариство є господарюючим суб'єктом, жодних дій щодо його ліквідації (припинення) матеріали справи не містять);

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам (відсутні факти);

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (не доведено і сторони на дану підставу не вказують);

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати (на дану обставину сторони не вказують і такі відомості не містяться в матеріалах справи);

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (відомості відсутні);

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини (не доведено).

Разом з тим, норма статті 92 ЗК України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами у встановлених законодавством випадках станом на 01.01.2002р. (Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, п.2.7 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Згідно з приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування (тимчасового користування) на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Отже, якщо право постійного користування виникло у суб'єкта господарювання до 01.01.2002р. (дня набрання чинності діючим ЗК України), то після цієї дати таке право продовжує зберігатися.

Також, про відсутність обов'язкових вимог приписів щодо переоформлення права постійного користування землею зазначалося й у п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002р. №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою", відповідно до якого раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова втратила чинність 03.06.2013р.).

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний з 01.01.2013р.) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, і котрі видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними (п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Як це визначено статтею 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; прийняття спадщини; придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; виникнення інших підстав, передбачених законом.

Відтак суд засвідчує, що на підставі зазначеної норми ЗК України об'єктами комунальної власності на землю вважаються землі, що знаходяться в межах населених пунктів, за виключенням тих, які знаходяться у приватній власності, та тих, які належать до державної власності відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Крім того, в об'єктивному значенні, під правом комунальної власності розуміється сукупність правових норм, які встановлюють та охороняють комплекс відносин з приводу належності певного майна територіальним громадам.

В суб'єктивному значенні право комунальної власності означає речове право - право громади на певну річ (сукупність речей), що включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження цими речами.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає таке визначення суб'єктивного права комунальної власності: це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади первинного рівня (тобто жителі сіл; добровільних об'єднань у сільську громаду жителів кількох сіл; селищ; міст), територіальні громади вторинного рівня (жителі районів, областей), а також органи місцевого самоврядування, що здійснюють права комунальної власності від імені територіальної громади - представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування.

Об'єкти права комунальної власності - це те майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. До об'єктів права комунальної власності, зокрема, належать: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування, а також відумерла спадщина.

Як встановлено судом, право тимчасового користування земельними ділянками в АДРЕСА_2 відповідно площами 80 кв.м. та 151 кв.м. виникли у підприємців Колошука Ф.М. та Богач В.Ю. на підставі укладених між Камінь-Каширською міською радою та підприємцем Колошуком Федором Миколайовичем 05 грудня 2007 року та підприємцем Богач Вікторією Юріївною 13 грудня 2007 року договорів оренди земельних ділянок.

На момент розгляду справи господарським судом визначені договори оренди сторонами розірвані не були, в судовому порядку недійсними чи неукладеними не визнавались, відповідно, підприємці Колошук Ф.М. та Богач В.Ю. є належними тимчасовими землекористувачами даних земельних ділянок, наданих їм для будівництва та обслуговування магазинів "Автозапчастини" та "Артемка" відповідно.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (п. 3.1 Постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011р. за №244, згідно пунктів 2.1 - 2.3 якого підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариству з обмеженою відповідальністю "Арго" будь-які дозвільні документи на встановлення великогабаритного автотранспортного засобу на земельних ділянках у АДРЕСА_2 не видавались, відтак відповідачем визначені земельні ділянки для встановлення автомобільного причіпу було зайнято самовільно.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею ст. 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень Глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, особливістю подання позову в порядку ст. 391 ЦК України є те, що позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Так, в п. 7 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001 року зазначено, що для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли йому збитки, достатньо, що б такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Як зазначалося вище та встановлено судом, не дивлячись на відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами по справі щодо користування земельними ділянками у АДРЕСА_2 , які в той же час було надано міською радою в довгострокове платне користування (оренду) підприємцям Колошуку Ф.М. та Богач В.Ю., Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго" на визначених земельних ділянках було розміщено транспортний засіб (причіп) з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5, що, на думку суду, свідчить про те, що відповідач використовує визначені земельні ділянки без відповідних правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України.

Відтак, позивач, як належний землекористувач земельних ділянок в своїх інтересах, а також в інтересах третіх осіб, яким було надано землі в довгострокове користування для будівництва та обслуговування магазинів, вправі вимагати усунення перешкод в користуванні даними земельними ділянками, які чинить відповідач самовільно встановивши великогабаритний транспортний засіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід покласти у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго" (Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Садова, 7, код ЄДРПОУ 25092641) усунути перешкоди у користуванні підприємцем Колошуком Федором Миколайовичем (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки від самовільно встановленого автотранспортного засобу - причепа з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5, шляхом евакуації зазначеного автотранспортного засобу із визначеної земельної ділянки.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Арго" (Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Садова, 7, код ЄДРПОУ 25092641) усунути перешкоди у користуванні підприємцем Богач Вікторією Юріївною (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) земельною ділянкою несільськогосподарського призначення загальною площею 151 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки від самовільно встановленого автотранспортного засобу - причепа з державним номерним знаком НОМЕР_1 сірого кольору, номер шасі НОМЕР_5, шляхом евакуації зазначеного автотранспортного засобу із визначеної земельної ділянки.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго" (Сумська область, Путивльський район, с. Юр'єве, вул. Садова, 7, код ЄДРПОУ 25092641) на користь Камінь-Каширської міської ради (м. Камінь-Каширський, вул. Воля, 2, код ЄДРПОУ 34836909) 1 762 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 17.07.2018р.

Суддя В. А. Войціховський