Рішення

від 16.07.2018 по справі 904/2085/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018м. ДніпроСправа № 904/2085/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітекс", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс", смт Кіровське Дніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 34303,63 грн,

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

15.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітекс" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення боргу за поставлений товар у сумі 18640,00 грн, пені у сумі 7941,60 грн, 3% річних у сумі 1360,48 грн та інфляційних втрат у сумі 6361,55 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № П111101, укладеного між сторонами 2014.

Ухвалою від 21.05.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи викладені правові норми, сторонам було надано право у межах 30 днів з дня відкриття провадження у справі подати до суду необхідні для розгляду справи документальні докази чи заявити будь-які клопотання.

Позивач виконав вимоги суду в частині надання для огляду судом оригіналів документів, які додані до позову у копіях; додаткові докази позивачем не подавались.

Відповідач своїм правом на подання до суду у тридцятиденний термін із дня відкриття провадження у справі документів, визначених ст.ст. 165-167, 251 ГПК України, не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 01.06.2018 поштового відправлення з ухвалою суду.

Положеннями ст. 248 ГПК України передбачено розумний строк для розгляду судом справ у порядку спрощеного позовного провадження, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд наголошує на тому, що ухвала про відкриття провадження була надіслана відповідачу завчасно на його юридичну адресу, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

При цьому, ст. 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на що суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 165 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рітекс" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки №П111101 (далі - договір поставки), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору (далі - товар), та, також, виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах. Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту (номенклатури), кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1.2 договору поставки загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом (номенклатурою товару), поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору протягом його дії.

Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору (п. 1.3 договору поставки).

Пунктом 2.1 договору поставки передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня 2014 року включно.

У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, строк цього договору вважається кожного разу автоматично продовженим до 31 грудня наступного календарного року (п. 2.2 договору поставки).

Матеріали справи не містять письмових доказів розірвання договору. Отже, суд доходить висновку, що у період здійснення поставки спірних партій товару строк дії договору був автоматично продовжений.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки, поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями на підставі заявки покупця. Асортимент, кількість, ціна товару зазначаються в заявці покупця. Підтвердженням постачальником замовлення покупця є надання останньому рахунку-фактури на оплату.

Товар поставляється на умовах оплати згідно п. 4.3 даного договору протягом 5 робочих днів з моменту зарахування суми, що вказана у виставленому постачальником рахунку-фактурі, на поточний рахунок постачальника (п. 3.2 договору поставки).

Рахунок-фактура, виставлений постачальником згідно замовлення покупця, є дійсним протягом 3 банківських днів з дати вказаної в рахунку-фактурі (п. 3.3 договору поставки).

Замовлення та рахунок на оплату можуть передаватися (надсилатися) іншій стороні в оригіналі, а також в копії за факсимільним зв'язком або за електронною поштою (п. 3.4 договору поставки).

У відповідності до п. 3.5 договору поставки, поставка кожної партії товарів здійснюється зі складів постачальника та/або транспортом за рахунок покупця, якщо інше додатково не обумовлено сторонами.

Моментом виконання зобов'язання по передачі товару вважається момент підписання видаткової накладної повноважними представниками сторін. Після підписання покупцем видаткової накладної товар вважається прийнятим покупцем по кількості і асортименту відповідно з умовами договору (п. 3.7 договору поставки).

Пунктом 4.1 договору поставки обумовлено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України.

Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару (п. 4.2 договору поставки).

За умовами п. 4.3 договору поставки покупець здійснює передоплату в розмірі 100% за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно виставленого постачальником рахунка-фактури.

Також, 11.11.2014 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, підписано договір надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автошин, який є додатком до договору поставки №П111101 (далі - договір надання послуг).

Згідно з п. 1.1 договору надання послуг замовник дає доручення, а виконавець зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин замовника.

Пунктом 1.3 договору надання послуг визначено, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт у двох примірниках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Ремонт автошин відповідно до умов цього договору здійснюються на підприємствах та сервісах виконавця (п. 2.1 договору надання послуг).

У пункті 3.1 договору надання послуг сторонами узгоджено, що замовник сплачує виконавцю послуги з технічного обслуговування та ремонту автошин протягом 5 банківських днів з моменту видачі рахунку-фактури. Загальна сума товарного кредиту повинна дорівнювати не більше ніж 500,00 грн.

Ціна договору складає загальну суму сплачену замовником за надані послуги (п. 3.3 договору надання послуг).

Умови договору надання послуг щодо дії цього договору, визначені його пунктами 6.1, 6.2, є аналогічними за змістом вищенаведеним умовам договору поставки, передбаченим пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору.

На підтвердження виконання умов договорів, у частині поставки відповідачу товару на загальну суму 91250,00 грн, позивачем надані видаткові накладні:

- № РН-0000802 від 08.06.2016 на суму 55100,00 грн;

- № РН-0000943 від 05.07.2016 на суму 14000,00 грн;

- № РН-0001772 від 03.11.2016 на суму 8750,00 грн;

- № РН-0001797 від 09.11.2016 на суму 13400,00 грн,

а в частині виконання для відповідача шиномонтажних послуг на загальну суму 1040,00 грн, позивачем надані наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- №ОУ-0000521 від 03.06.2016 на суму 60,00 грн;

- №ОУ-0000529 від 06.06.2016 на суму 140,00 грн;

- №ОУ-0000536 від 07.06.2016 на суму 100,00 грн;

- №ОУ-0000559 від 22.06.2016 на суму 310,00 грн;

- №ОУ-0000611 від 30.06.2016 на суму 70,00 грн;

- №ОУ-0001038 від 11.10.2016 на суму 90,00 грн;

- №ОУ-0001116 від 11.11.2016 на суму 220,00 грн;

- №ОУ-0001183 від 09.12.2016 на суму 50,00 грн.

Всі видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), перелік яких наведено вище, за виключенням акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000611 від 30.06.2016 на суму 70,00 грн, містять підписи уповноважених осіб підприємств обох сторін.

На оплату вищезазначених сум поставок товару та надання послуг позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки: №СФ-0000764 від 01.06.2016 на суму 55100,00 грн, №СФ-0000794 від 03.06.2016 на суму 60,00 грн, №СФ-0000805 від 06.06.2016 на суму 140,00 грн, №СФ-0000819 від 07.06.2016 на суму 100,00 грн, №СФ-0000875 від 22.06.2016 на суму 310,00 грн, №СФ-0000928 від 29.06.2016 на суму 14000,00 грн, №СФ-0000955 від 30.06.2016 на суму 70,00 грн, №СФ-0001664 від 11.10.2016 на суму 90,00 грн, №СФ-0001792 від 03.11.2016 на суму 8750,00 грн, №СФ-0001814 від 09.11.2016 на суму 13400,00 грн, №СФ-0001836 від 11.11.2016 на суму 220,00 грн, №СФ-0001987 від 09.12.2016 на суму 50,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач згідно з умовами договору поставки повинен був оплатити вартість товару, отриманого ним від позивача, попередньою оплатою в розмірі 100%, а вартість наданих йому шиномонтажних послуг, у відповідності з умовами договору надання послуги, - протягом 5 банківських днів з моменту видачі рахунку-фактури.

Отже, строк виконання зобов'язань по оплаті за договорами поставки та надання послуг є таким, що настав.

Позивач стверджує, що відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті за договорами частково - в сумі 73650,00 грн, у зв'язки з чим, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договорами становить 18640,00 грн.

До позовних матеріалів позивачем додано докази здійснення розрахунків відповідачем лише на суму 37500,00 грн, а саме:

- звіт позивача про дебетові та кредитові операції в ПАТ КБ "Приватбанк" за 08.06.2016, відповідно до якого відповідач 08.06.2016 сплатив позивачу 20000,00 грн за дві автошини згідно рахунку №СФ-0000764 від 01.06.2016;

- копію виписки по рахунку позивача в філії АТ "Укрексімбанк" за період з 14.12.2016 по 15.12.2016, відповідно до якої відповідач 14.12.2016 сплатив позивачу 17500,00 грн за дві автошини згідно рахунку №СФ-0001973 від 06.12.2016.

Доказів, що підтверджують здійснення відповідачем інших платежів, перелік яких міститься у доданому до матеріалів справи проекті акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.06.2016 по 15.05.2018, позивачем суду не надано. Отже, у суду відсутня можливість безпосередньо встановити дати, суми, підстави та призначення вказаних платежів.

26.02.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією за №192 від 26.02.2018 про погашення заборгованості за договором поставки №П111101 від 11.11.2014 року в сумі 18640,00 грн у 5-денний строк з дня направлення претензії. Про направлення претензії відповідачу свідчать копії наявних у матеріалах справи експрес-накладних ТОВ "Нова Пошта" №59000320187604 від 26.02.2018, №59000320688149 від 27.02.2018 (а.с. 45, 46). Факт отримання вказаної претензії відповідачем підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ТОВ "Нова Пошта", яка містить інформацію про вручення відповідачу 27.02.2018 відправлення позивача за експрес-накладною ТОВ "Нова Пошта" №59000320187604. Однак, вимоги, викладені у претензій №192 від 26.02.2018 відповідачем виконані не були.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу в сумі 18570,00 грн, оскільки акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000611 від 30.06.2016 на суму 70,00 грн не містять підпису уповноваженої особи відповідача та відтиску печатки ТОВ "Гермес Авто Транс", інших доказів прийняття відповідачем цих робіт (послуг), зокрема доказів оплати рахунку-фактури на відповідну суму, позивачем не подано.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач за порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару та наданих послуг нарахував та заявив до стягнення з останнього пеню в сумі 7941,60 грн за загальний період з 05.06.2016 по 13.06.2017, розраховану за кожним рахунком-фактурою окремо, інфляційні втрати в сумі 6361,55 грн за загальний період з червня 2016 року по березень 2018 року та 3% річних у сумі 1360,48 грн за загальний період з 05.06.2016 по 14.05.2018.

В якості підстави для нарахування пені позивач посилається на норми ст.ст. 549, 550, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України та ст.ст. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", зазначаючи при цьому, що договором поставки не встановлено розміру пені. Тому, на думку позивача, пеня за цим договором повинна становити подвійну облікову ставку НБУ, яка була дійсною у період, за який сплачується пеня.

Однак, як вбачається, позивачем при нарахуванні пені не враховано приписів статей 546, 547 ЦК України, якими встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тож, оскільки договір поставки №П111101 від 11.11.2014 не містить умов щодо забезпечення виконання зобов'язання по оплаті товару неустойкою, у позивача відсутні юридичні підстави для нарахування неустойки у виді пені за порушення відповідачем зобов'язань по оплаті товару за цим договором.

В той же час, пунктом 4.2 договору надання послуг передбачено, що в разі порушення будь-якою із сторін термінів виконання зобов'язань, сторона, яка не виконала зобов'язання на вимогу іншої сторони, зобов'язана сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення впродовж всього часу прострочення, а також, в разі прострочення строку понад 30 календарних днів - сплачує штраф у розмірі 20% від простроченої суми.

На підставі аналізу змісту статті 549 ЦК України, суд вважає, що передбачений пунктом 4.2 договору надання послуг штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення за своєю правовою природою є пенею.

Однак, з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем платежів, на які вказує позивач (на суму 10000,00 грн від 29.06.2016, на суму 4000,00 грн від 04.07.2016, на суму 8750,00 грн від 03.11.2016 на суму 13400,00 грн від 09.11.2016), у суду відсутня можливість визначити розміри та періоди виникнення заборгованості окремо за договорами поставки та надання послуг. Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 7941,60 грн задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 6361,55 грн за загальний період з червня 2016 року по березень 2018 року та 3% річних у сумі 1360,48 грн за загальний період з 05.06.2016 по 14.05.2018, суд зазначає наступне.

Нормою частини другої статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд, з урахуванням обставин, про які йдеться вище у цьому рішенні, вважає обґрунтованим нарахування інфляційних втрат за період з грудня 2016 року по березень 2018 року, а 3% річних за період з 14.12.2016 по 14.05.2018 на суму основного боргу у розмірі 18570,00 грн, який сформувався станом на 14.12.2016 після останнього підтвердженого платежу.

Ухвалою суду від 21.05.2018 позивача було зобов'язано надати документи на часткове погашення боргу відповідачем, але вимоги суду позивач не виконав, тому суд не має можливості встановити дати здійснення відповідачем часткових оплат за товар та їх суми і відповідно перевірити вірність наданих розрахунків.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Після здійсненого перерахунку, з урахуванням визначеної судом суми основного боргу в розмірі 18570,00 грн, сума інфляційних нарахувань становить 3482,23 грн (за період з грудня 2016 року по березень 2018 року), а сума 3% річних - 789,02 грн (за період з 14.12.2016 по 14.05.2018).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 18570,00 грн, інфляційних нарахувань у сумі 789,02 грн та 3% річних у сумі 3482,23 грн, в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1173,24 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Авто Транс" (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Шмідта, буд. 49; ідентифікаційний код 37160203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітекс" (49000, м. Дніпро, вул. Чкалова, буд. 33, офіс 44; ідентифікаційний код 31549883) основного боргу в сумі 18570,00 грн, інфляційних нарахувань у сумі 789,02 грн, 3% річних у сумі 3482,23 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 1173,24 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.07.2018.

Суддя В.Д. Воронько