Рішення

від 17.07.2018 по справі 910/5905/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.07.2018Справа № 910/5905/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 н/п № 43)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нептун Груп" (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4)

про стягнення 12 674,23 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ВЕСМА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН ГРУП" про стягнення 12 674,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №11-014 від 11.11.2011, а саме в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 12 674,22 грн., з яких: 6 560,56 грн. - сума основного боргу, 2 478,45 грн. - 25% річних, 2 642,66 грн. - пеня та 992,56 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/5905/18 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103046945518 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 30.05.2018, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

08 червня 2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява позивача, відповідно до якої останній повідомив про сплату відповідачем основного боргу у розмірі 6 560,56 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.05.2018 (копія додається). Таким чином, позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу та стягнути з відповідача 25 % річних у розмірі 2 478,45 грн., пеню у розмірі 2 642,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 992,56 грн.

За приписами ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

11 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ВЕСМА" (надалі- позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН ГРУП" (надалі- відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу №11-014 (надалі - договір), згідно з п. 1.1 якого продавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору передати покупцеві у власність товар - мастильні матеріали окремими партіями згідно з відповідними замовленнями покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його на умовах, що визначені цим договором.

Згідно із п. 2.2 договору асортимент на конкретну поставку товару, кількість, дата, час, адреса доставки та інші умови поставки товару визначаються замовленням покупця, яке він складає на підставі прайс-листів продавця.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (товаросупроводжувальному документі).

Відповідно до п. 3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на підставі рахунку, що виставляється продавцем, в обумовлені цим договором строки шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Покупець здійснює розрахунки за відповідну партію товару у формі попередньої оплати повної вартості партії товару або відстрочки платежу на 30 календарних днів (тридцять днів) від дати відвантаження товару покупцю. При цьому сторони домовились, що вартість товару на який надається відстрочка не може перевищувати 50 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ). При цьому поставка наступної партії товару здійснюється продавцем виключно після повної оплати попередньої партії товару або якщо вартість попередньої партії товару не перевищує встановлений кредит (п. 3.3. договору).

Пунктом 8.1. договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до моменту повного розрахунку покупцем за поставлений товар.

На виконання умов договору, в період з червня по вересень 2017 року, позивач поставив, а відповідач прийняв товар (мастильні матеріали, експлуатаційні рідини для автомобілів та іншої техніки, інші комплектуючі до транспортних засобів, тощо) на загальну суму 29781,34 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 14612 від 16.06.2017 на суму 23 220,78 грн.;

- № 17942 від 18.07.2017 на суму 1 115,90 грн.;

- № 25169 від 21.09.2017 на суму 5 444,66 грн.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару у строк встановлений в договорі в повному обсязі не здійснив, сплативши лише за видаткову накладну № 14612 від 16.06.2017 у загальному розмірі 23 220,78 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №12071 від 29.08.2017 на суму 3 220,78 грн., №13651 від 25.09.2017 на суму 7000,00 грн., № 14555 від 10.10.2017 на суму 6000,00 грн., №353 від 11.01.2018 на суму 7000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями вих. № 1747 від 29.11.2017 та вих. №002/18 від 17.01.2018., у яких просив в добровільному порядку оплати заборгованість, що виникла за поставлений товар. Проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, вищезазначені претензії були залишені без відповіді та задоволення.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, що стало підставою виникнення у останнього заборгованості у розмірі 6 560,56 грн. та нарахування 25% річних у розмірі 2 478,45 грн., пені у розмірі 2 642,66 грн. та інфляційних втрат у розмірі 992,56 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання згідно із ст. ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що покупець здійснює розрахунки за відповідну партію товару у формі попередньої оплати повної вартості партії товару або відстрочки платежу на 30 календарних днів (тридцять днів) від дати відвантаження товару покупцю.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 29 781,34 грн., що підтверджується підписаними з боку сторін видатковими накладними № 14612 від 16.06.2017, № 17942 від 18.07.2017, № 25169 від 21.09.2017.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка на момент звернення з позовом до суду становила 6 560,56 грн.

Проте, з поданої до суду 08.06.2018 заяви позивача про закриття провадження у справі в частині основного боргу (вих. №в/075/18 від 06.06.2018) вбачається, що 31.05.2018 відповідачем було оплачено заборгованість за договором у розмірі 6 560,56 грн., про що свідчить долучена до заяви банківська виписка із рахунку позивача, сформована станом на 06.06.2018.

Таким чином, на момент розгляду справи по суті, спір у справі щодо основного боргу у розмірі 6 560,56 грн. відсутній.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 6 560,56 грн., що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України тягне за собою закриття провадження у справі в цій частині.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та з урахуванням п.п. 7.2, 7.4, договору просить суд стягнути з відповідача 25% річних у розмірі 2 478,45 грн., інфляційні втрати у розмірі 992,56 грн. та пеню у розмірі 2 642,66 грн.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п. 7.2. договору вбачається, що у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії товару, що встановлені пунктами 3.3. та 3.5. договору, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від вартості відповідної партії товару за кожен день прострочки.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок останньої є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 2 642,66 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, постачальник матиме право, крім стягнення передбачених договором штрафу і пені додатково стягнути з покупця 25 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Суд перевіривши розрахунок 25 % річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності та законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма".

При розподілі судового збору судом прийнято до уваги той факт, що відповідач сплатив суму основного боргу після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, а відтак, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 560,56 грн. закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН ГРУП (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 4, ідентифікаційний код 37479267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Весма" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 н/п № 43, ідентифікаційний код 32250025) пеню у розмірі 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 66 коп., 25 % річних у розмірі 2 478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 45 коп., інфляційні втрати у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 56 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.07.2018

Суддя Пукшин Л.Г.