Рішення

від 10.07.2018 по справі 910/6486/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 10.07.2018Справа №  910/6486/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Прод-ЛТВ” про стягнення грошових коштів Суддя Котков О.В. Секретар судового засідання Кукота О.Ю. Представники сторін: не з'явились. СУТЬ СПОРУ: 23 травня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” (позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.05.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прод-ЛТВ” (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки продукції № 392 від 06.03.2018 року в сумі 28  578,75 грн. з них: основного  боргу – 25  835,95 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень 95 копійок), пені – 1143,43 грн. (одна тисяча сто сорок три гривні 43 копійки), штрафу – 1291,79 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто одна гривня  79 копійок), інфляційні витрати – 206,69 грн. (двісті шість гривень 69 копійок) та 3% річних – 100,89 грн. (сто гривень 89 копійок). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки продукції № 392 від 06.03.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року у справі №910/6486/18 позовну заяву б/н від 18.05.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прод-ЛТВ” про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” строк до 15.06.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків. 07 червня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 року надійшли документи, оформлені супровідним листом б/н від 07.06.2018 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі  № 910/6486/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.07.2018 року. Представники сторін в судове засідання 10.07.2018р. не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України  фіксування судового розгляду 10.07.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 06.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” (надалі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Прод-ЛТВ” (надалі – відповідач, покупець) укладено договір поставки продукції № 392 (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого, постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її кількість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо). Відповідно до розділу ІІ договору продукція відпускається постачальником за вільновідпускними цінами, які зазначаються в накладній. У випадку централізованої доставки продукції, доставка продукції покупцю та повернення зворотної тари від покупця здійснюється за рахунок постачальника. Відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, відвантаження продукції без попередньої оплат и проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. Кількість календарних днів протягом яких покупець зобов'язаний оплатити партії поставленого товару встановлюється у додатку № 4 до даного договору. В додатку № 4 до договору сторони встановили, що для групи товарів, що виробляються та реалізуються під торгівельними марками ТМ "Золотая Амфора", ТМ “KOSHER”, ТМ “Вилла Крым", ТМ “Буковина”, ТМ “Пилигрим”, ТМ “Мускатела”, ТМ "Жан-Жак", ТМ "КЛИНКОВ", ТМ "КОГАН", ТМ "Аджари", ТМ "Хельсинки", ТМ "Green Day", ТМ "Солод", ТМ "Горілка Українка" діє відстрочка платежу строком 21 (двадцять один) день з моменту отримання продукції покупцем. Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 розділу IV договору, покупець зобов'язаний прийняти та перевірити кількість і якість продукції та повністю оплатити його вартість у строк, передбачений розділом II цього договору. Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки продукції № 392 від 06.03.2018 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму – 25  835,95 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ВН-П5243 від 07.03.2018р., ВН-П5251 від 07.03.2018р., ВН-П5252 від 07.03.2018р., ВН-П7247 від 19.03.2018р., та ВН-П7480 від 20.03.2018р. (копії містяться в матеріалах справи), при цьому, позивач вказує, що відповідач не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 25  835,95 грн. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару. Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.     У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Як вже було встановлено судом, 06.03.2018 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки продукції № 392, відповідно до п. 1 якого, постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її кількість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо). З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму – 25  835,95 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ВН-П5243 від 07.03.2018р., ВН-П5251 від 07.03.2018р., ВН-П5252 від 07.03.2018р., ВН-П7247 від 19.03.2018р., та ВН-П7480 від 20.03.2018р., а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом отримувача на відповідних видаткових накладних. За приписами ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні  Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"  і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і  Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку  та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.  Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.). Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний  оплатити   товар  за  ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу, а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).    За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Умовами договору встановлено, що кількість календарних днів протягом яких покупець зобов'язаний оплатити партії поставленого товару встановлюється у додатку № 4 до даного договору. В додатку № 4 до договору сторони встановили, що для групи товарів, що виробляються та реалізуються під торгівельними марками ТМ "Золотая Амфора", ТМ “KOSHER”, ТМ “Вилла Крым", ТМ “Буковина”, ТМ “Пилигрим”, ТМ “Мускатела”, ТМ "Жан-Жак", ТМ "КЛИНКОВ", ТМ "КОГАН", ТМ "Аджари", ТМ "Хельсинки", ТМ "Green Day", ТМ "Солод", ТМ "Горілка Українка" діє відстрочка платежу строком 21 (двадцять один) день з моменту отримання продукції покупцем. З матеріалів справи слідує, що покупець не здійснив оплату вартості поставленого йому постачальником товару. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 25  835,95 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем. Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, з урахуванням того, що доказів оплати товару по договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з покупця на користь постачальника заборгованості за договором в розмірі 25  835,95 грн. При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню – 1143,43 грн., штраф – 1291,79 грн., інфляційні витрати – 206,69 грн. та 3% річних – 100,89 грн. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В п. 1 розділу V договору визначено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за видатковими накладеними №№ВН-П5243 від 07.03.2018р., ВН-П5251 від 07.03.2018р., ВН-П5252 від 07.03.2018р., ВН-П7247 від 19.03.2018р., та ВН-П7480 від 20.03.2018р., судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до вимог договору та чинного законодавства України, зазначений розрахунок є вірним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 1143,43 грн. за розрахунками позивача. Крім того, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати товару на користь позивача підлягає стягнення 5% штрафу, що становить 1291,79 грн., з розрахунку: 25  835,95 грн. (загальна сума поставлено товару) х 5% = 1291,79 грн. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, суд встановив, що позивач здійснив нарахування інфляційних витрат та 3% річних у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 206,69 грн. – інфляційних витрат та 100,89 грн. – 3% річних, за розрахунками позивача. Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Прод-ЛТВ” (код ЄДРПОУ 39182962, адреса: 04215, м. Київ, пр-т Свободи, 26-В), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛКО Груп” (код ЄДРПОУ 40762306, адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного  боргу – 25  835,95 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень 95 копійок), пені – 1143,43 грн. (одна тисяча сто сорок три гривні 43 копійки), штрафу – 1291,79 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто одна гривня  79 копійок), інфляційні витрати – 206,69 грн. (двісті шість гривень 69 копійок), 3% річних – 100,89 грн. (сто гривень 89 копійок) та судовий збір – 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні). Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 17.07.2018р. Суддя                                                                                                                                                              О.В. Котков