Рішення

від 16.07.2018 по справі 911/842/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/842/18

Суддя Черногуз А.Ф., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Фізичної особи-підприємця Масляної Кристини Володимирівни (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

до Приватного підприємства "Автопартнер" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Робкорівська, буд. 21, код ЄДРПОУ 35973330)

про стягнення грошових коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 23.04.2018 Фізичної особи-підприємця Масляної Кристини Володимирівни до Приватного підприємства "Автопартнер" про стягнення 70392,42 грн боргу, 6734,01 грн інфляційних втрат, 1758,85 грн 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

11.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача б/н від 10.05.2018 про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали господарського суду Київської області від 27.04.2018. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви б/н від 23.04.2018.

Ухвалою від 15.05.2018 відкрито провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Масляної Кристини Володимирівни до Приватного підприємства "Автопартнер" про стягнення 70392,42 грн боргу, 6734,01 грн інфляційних втрат, 1758,85 грн 3% річних, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 08.06.2018; відповідачу - заперечень до 14.06.2018.

04.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив Приватного підприємства "Автопартнер" на позов.

08.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла відповідь на відзив Фізичної особи-підприємця Масляної Кристини Володимирівни.

18.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшли заперечення Приватного підприємства "Автопартнер" на відповідь на відзив.

Позов (з урахуванням всіх поданих пояснень) обґрунтований наступним:

- 01.02.2017 між Приватним підприємством "Автопартнер" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Масляною Кристиною Володимирівною (покупець) укладено договір купівлі-продажу (постачання продукції) № 123;

- відповідачем виставлено позивачу рахунок № 109 від 13.02.2017 на оплату продукції загальною вартістю 316619,79 грн;

- позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 387005,00 грн ;

- відповідно до видаткової накладної № 340 від 20.04.2017 відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 316612,58 грн;

- решта оплаченого товару відповідачем поставлена не була, у заявку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 70392,42 грн боргу, 6734,01 грн інфляційних втрат, 1758,85 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав:

- за попередньою усною домовленістю між ним та позивачем було досягнуто згоди про поставку товару з 55% знижкою, за умови сплати покупцем витрат, пов'язаних з розмитненням та транспортуванням товару, позаяк останній поставляється з Німеччини, та його вартість встановлена в іноземній валюті - євро;

- Вартість товару з урахуванням витрат, пов'язаних з розмитненням та транспортуванням товару була оплачена позивачем повністю, що свідчить про схвалення таких умов позивачем;

- у випадку неврахування судом усних домовленостей щодо поставки товару зі знижкою, відповідач просить врахувати той факт, що позивач мав сплачувати вартість товару відповідно до прайсу, що розміщений на його сайті, згідно якого вартість товару складає 911613,55 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017 між Приватним підприємством "Автопартнер" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Масляною Кристиною Володимирівною (покупець) укладено договір купівлі-продажу (постачання продукції) № 123, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію, товар, найменування і характеристики згідно рахунків-фактур, накладних, іншого товарно-супроводжуючого документа. Згідно цього договору продажу підлягає наступний товар: авто масла, авто хімія, автокосметика, авто фільтри, автомобільні гальмівні колодки і інші товари по обслуговуванню і ремонту автомобілів.

Продукція, яку постачає постачальник згідно заявки, оплачується покупцем по договірним цінам в гривнях. Постачальник залишає за собою право зміни ціни на продукцію, що поставляється, при зміні ціни заводу-виробника (п. 3.1. договору). У випадках коливанням валютних курсів, допускається коригування ціни на відпущений, але неоплачений товар (п. 3.2. договору).

Покупець може здійснювати попередню оплату за товар згідно виставлених рахунків-фактур (п. 3.4. договору).

Загальна кількість, одиниця виміру кількості товару, ціна за одиницю товару і загальна вартість товарів, що продаються - згідно накладної (п. 3.6. договору).

Продукція поставляється на умовах і в терміни згідно цього договору. Датою постачання товару вважається дата відвантаження, що фіксується в товарно-супроводжуючих документах. Продукція відвантажується на протязі 3-х днів з моменту отримання замовлення (п. 4.1., 4.2. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом встановлено, що на підставі договору № 123 від 01.02.2017 відповідачем виставлено позивачу рахунок № 109 від 13.02.2017 на оплату продукції загальною вартістю 316619,79 грн (копія міститься в матеріалах справи).

Позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 174675,00 грн (підстава: договір № 123 від 01.02.2017 на закупку побутової хімії) відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів, що підписані директором відповідача та посвідчені печаткою останнього:

№ 1 від 09.03.2017 на суму 144000,00 грн;

№ 2 від 12.05.2017 на суму 4000,00 грн;

№ 3 від 23.05.2017 на суму 13300,00 грн;

№ 4 від 29.05.2017 на суму 7830,00 грн;

№ 5 від 01.06.2017 на суму 5545,00 грн.

Крім того, позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 213130,00 грн в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками:

від 13.02.2017 на суму 145000,00 грн (призначення платежу: оплата за товари (побут. хімія) згідно рахунку-фактури № 109 від 13.02.2017);

від 28.02.2017 на суму 10630,00 грн (призначення платежу: оплата за товари згідно видаткових накладних № 4824 та 4827 від 27.02.2017);

від 13.03.2017 на суму 35000,00 грн (призначення платежу: оплата за товари (побут. хімія) згідно рахунку-фактури № 109 від 13.02.2017);

від 12.04.2017 на суму 10500,00 грн (призначення платежу: оплата за товари (побут. хімія) згідно рахунку-фактури № 109 від 13.02.2017);

від 13.04.2017 на суму 10000,00 грн (призначення платежу: оплата за товари (побут. хімія) згідно рахунку-фактури № 109 від 13.02.2017);

від 12.05.2017 на суму 2000,00 грн (призначення платежу: за товар, згідно договору № 123 від 01.02.2017).

Отже, з поданих суду документів вбачається, що всього позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 387805,00 грн (копії квитанцій та банківських виписок додано позивачем до позовної заяви).

Відповідно до видаткової накладної № 340 від 20.04.2017 відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 316612,58 грн. Вказана накладна підписана уповноваженими особами та скріплена печатками сторін, копія міститься в матеріалах справи. Як підстава поставки зазначено договір № 123 від 01.02.2017 та рахунок № 109 від 13.02.2017.

Посилаючись на вищенаведені документи, позивач зазначає, що ним сплачено відповідачу 387005,00 грн , тоді як відповідачем поставлено товар лише на суму 316612,58 грн. Позивач зазначає, що звертався до відповідача з претензією № 156/03-18 від 16.03.2018 (докази надсилання містяться в матеріалах справи), в якій повідомив відповідача, що втратив інтерес до поставки товарів, позаяк відповідач своїх зобов'язань з поставки товару у обумовлений строк не виконав, та просив повернути суму попередньої оплати - 70392,42 грн (387005,00 грн - 316612,58 грн = 70392,42 грн) . Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 70392,42 грн боргу, а також 6734,01 грн втрат від інфляції та 1758,85 грн 3% річних.

По-перше, суд зазначає, що при складанні розрахунку заборгованості, що викладений позивачем у позовній заяві (аналогічний розрахунок також наведено у вищезазначеній претензії) позивачем допущено арифметичну помилку. Так, з поданих суду документів (квитанцій та банківських виписок) вбачається, що всього позивачем було сплачено відповідачу 387 8 05,00 грн, тоді як позивачем суму всіх оплат зазначено як - 387 0 05,00 грн, що на 800,00 грн менше ніж дійсно сплачена сума. Відповідно, і розмір заборгованості, що розрахований позивачем є на 800,00 грн менше. Водночас, оскільки суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу розглядається судом у заявленій сумі - 70392,42 грн.

По-друге, з аналізу поданих суду доказів вбачається наступне.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору продукція поставляється на умовах і в терміни згідно цього договору. Датою постачання товару вважається дата відвантаження, що фіксується в товарно-супроводжуючих документах. Продукція відвантажується на протязі 3-х днів з моменту отримання замовлення.

Так, з матеріалів справи вбачається та зазначається позивачем, що на виконання умов договору відповідачем було виставлено рахунок-фактуру на оплату товару на суму № 109 від 13.02.2017 на оплату продукції загальною вартістю 316619,79 грн.

Позивачем всього було сплачено відповідачу 387805,00 грн, що підтверджується документами, зазначеними вище.

Відповідно до видаткової накладної № 340 від 20.04.2017 відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 316612,58 грн.

Водночас, відповідно з банківської виписки від 28.02.2017 про сплату 10630,00 грн вбачається, що призначенням платежу вказаної оплати є: оплата за товари згідно видаткових накладних № 4824 та 4827 від 27.02.2017. В матеріалах справи вказані видаткові накладні відсутні, жодних посилань на них у позовній заяві, або в інших заявах по суті спору позивачем не наведено. Відповідачем також не надано суду пояснень щодо вказаних поставок. Отже, вказана оплата не приймається судом до уваги, оскільки позивачем не додано доказів того, що остання стосується правовідносин сторін за договором № 123 від 01.02.2017 та має зараховуватись в рахунок оплат за спірним договором, позаяк у позовній заяві позивач посилається на єдину поставку за спірним договором, а саме відповідно до видаткової накладної № 340 від 20.04.2017.

Відтак, судом встановлено, що документально підтвердженими оплатами за договором купівлі-продажу (постачання продукції) № 123 від 01.02.2017 є оплати, проведені позивачем на суму 377175,00 грн, з яких на 60562,42 грн товар поставлений не був, у зв'язку з чим вказана сума розцінюється судом як передплата за майбутні поставки в розумінні ст. 693 Цивільного кодексу України.

Отже, недопоставленим, проте оплаченим залишився товар загальною вартістю 60562,42 грн (387805,00 грн (сума оплачених коштів) - 316612,58 грн (вартість поставленого товару) - 10630,00 грн (оплата, що не враховується судом з підстав, наведених вище) = 60562,42 грн).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає наступне.

За твердженням відповідача, за попередньою усною домовленістю між ним та позивачем було досягнуто згоди про поставку товару з 55% знижкою, за умови сплати покупцем витрат, пов'язаних з розмитненням та транспортуванням товару, позаяк останній поставляється з Німеччини, та його вартість встановлена в іноземній валюті - євро. Як на доказ схвалення покупцем таких умов, відповідач посилається на те, що вартість товару та відвантаження партії товару була сплачена в повному обсязі, а також те, що відповідачем була здійснена ще одна поставка, яка також була відвантажена та оплачена у повному обсязі.

Як на доказ, відповідач посилається на інвойс, в якому зазначена вартість товару - 12445,73 євро на дату митного оформлення - 19.04.2017. Крім того, у випадку неврахування судом усних домовленостей щодо поставки товару зі знижкою, відповідач просить врахувати той факт, що позивач мав сплачувати вартість товару відповідно до прайсу, згідно якого вартість товару складає 911613,55 грн (розрахунок такої вартості доданий до відзиву). На підтвердження такої вартості товару, відповідач надає роздруківку з Інтернет-сайту: http://www.chemie.amv-eu.de/ , де міститься інформація про вартість товару у євро.

Суд, не погоджується з запереченням відповідача, виходячи з наступного.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки, підставою правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу (постачання продукції) № 123 від 01.02.2017, оплата та поставка товару здійснювалась згідно останнього, посилання відповідача на усні домовленості щодо продажу товару зі знижкою судом не приймаються, позаяк не підтверджені документально, жодних доказів на підтвердження існування таких домовленостей суду не надано, в рахунку № 109 від 13.02.2017, що був виставлений відповідачем посилання на будь-які такі домовленості також відсутнє. Щодо обов'язку позивача відшкодувати витрати, пов'язані з розмитненням та транспортуванням товару, позаяк договором не визначено такого обов'язку покупця, доказів існування таких домовленостей суду не надано.

Щодо того, що схвалення покупцем таких умов підтверджується тим, що вартість товару та відвантаження партії товару була сплачена в повному обсязі, а також те, що відповідачем була здійснена ще одна поставка, яка також була відвантажена та оплачена у повному обсязі, то вказане також не приймається судом, оскільки у жодній з оплат в якості призначення платежу не зазначено того, що вказані кошти сплачуються в рахунок відшкодування витрат пов'язаних з розмитненням та транспортуванням товару. Щодо інших поставок, то доказів існування останніх суду також не надано.

Щодо прохання відповідача врахувати той факт, що позивач мав сплачувати вартість товару відповідно до прайсу, що розміщений на сайті http://www.chemie.amv-eu.de/ , згідно якого вартість товару складає 911613,55 грн, то вказане також не приймається судом, оскільки в договорі сторони вартість товару сторони не погодили, посилання на вказаний веб-сайт в останньому нема, а за змістом п. 3.6. договору загальна кількість, одиниця виміру кількості товару, ціна за одиницю товару і загальна вартість товарів, що продаються визначається згідно накладної. Відтак, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару, що зазначена у відповідній видатковій накладній.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неможливістю виконання поставки товару відповідачем, позивач втратив інтерес до замовленого товару, а грошові кошти, що були перераховані позивачем, йому не повернуті.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору продукція поставляється на умовах і в терміни згідно цього договору. Датою постачання товару вважається дата відвантаження, що фіксується в товарно-супроводжуючих документах. Продукція відвантажується на протязі 3-х днів з моменту отримання замовлення.

Так, замовлення, як то передбачено п. 4.2. договору, суду не надано. Будь-яких доказів того, що сторони погодили найменування, кількість, вартість, строк поставки товару тощо суду не надано. Відтак, у суду відсутня можливість встановити момент, коли зобов'язання з поставки товару мало бути виконане, та факт неналежного виконання зобов'язання відповідачем.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Оскільки позивачем не надано суду відповідного замовлення, або інших доказів погодження сторонами найменування, кількості, вартості, строку поставки товару тощо, суд дійшов висновку, що має місце прострочення кредитора, позаяк, останній, здійснивши попередню оплату за договором, не здійснив юридично значимих дій, визначених п. 4.2. договору, а саме не надав замовлення з індивідуалізацією товару (асортименту товару) на суму попередньої оплати, що позбавило відповідача можливості здійснити поставку продукції за договором та призвело до виникнення у відповідача права відмовитись від договору в порядку ч. 2 ст. 671 Цивільного кодексу України, яким останній не скористався.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 156/03-18 від 16.03.2018 (докази надсилання містяться в матеріалах справи: опис вкладення у цінний лист № 10996022), в якій повідомив відповідача, що втратив інтерес до поставки товарів, позаяк відповідач своїх зобов'язань з поставки товару у обумовлений строк не виконав, та просив повернути суму попередньої оплати - 70392,42 грн в семиденний строк з дня отримання претензії. Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Отже, оскільки сторони не погодили найменування, кількості, вартості, строку поставки товару тощо, проте позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати, у відповідача виник обов'язок повернути отримані грошові кошти в строк, встановлений у претензії.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується відповідачем, що грошові кошти останнім не повертались. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 70392,42 грн боргу підлягає задоволенню частково, у сумі 60562,42 грн (387805,00 грн (сума оплачених коштів) - 316612,58 грн (вартість поставленого товару) - 10630,00 грн (оплата, що не враховується судом з підстав, наведених вище) = 60562,42 грн).

Щодо вимог про стягнення з відповідача 6734,01 грн інфляційних втрат, 1758,85 грн 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок, здійснений повивачем, встановив, що останній є арифметично невірним та складеним з порушенням. Так, позивачем заявлено до стягнення втрати від інфляції та 3% річних, розраховані за період з 01.06.2017 по 31.03.2018, виходячи з заборгованості у сумі 70392,42 грн.

Водночас, оскільки судом встановлено, що сума боргу відповідача перед позивачем становить 60562,42 грн, а обов'язок повернути грошові кошти виник з моменту отримання претензії, судом здійснено власний розрахунок за період з 28.03.2018 (20.03.2018 (дата отримання претензії) + 7 днів) по 31.03.2018 (дата по яку позивачем розраховано 3% річних та втрати від інфляції).

Згідно розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних складає 19,91 грн.

Щодо втрат від інфляції, то останні судом не нараховувались, виходячи з того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникає з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникає з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (аналогічна правова позиція викладена в листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997).

Відповідно, оскільки період нарахування з 28.03.2018 по 31.03.2018 складає 4 дні, втрати від інфляції нараховані бути не можуть.

Відтак, вимога про стягнення з відповдіача 6734,01 грн інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягення 3% річних суд, то вона підлягає задоволенню частково у сумі 19,91 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, позаяк сплачений позивачем судовий збір є мінімальним для даної категорії спорів.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження вказаних витрат позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 16.03.2018, додаткову угоду від 17.04.2018 № 1 до договору, акт про надані послуги від 17.04.2018, квитанцію № ПН43К від 20.04.2018 про сплату 7000,00 грн відповідно до вказаного договору.

Водночас, оскільки позов задовольняється судом частково, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 5375,86 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Автопартнер" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Робкорівська, буд. 21, код ЄДРПОУ 35973330) на користь Фізичної особи-підприємця Масляної Кристини Володимирівни (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 60562,42 грн боргу, 19,91 грн 3% річних, 1762,00 грн судового збору, 5375,86 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 16.07.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз