Рішення

від 09.07.2018 по справі 915/284/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року Справа № 915/284/18

м. Миколаїв

За позовом: Комунального підприємства «Служба комунального господарства»

(55001, вул. Дружби Народів, 23, м. Южноукраїнськ).

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Юкос8» ,

(вул. Паркова, 2 В, м. Южноукраїнськ),

про стягнення коштів у розмірі 60686 грн. 87 коп. за договором оренди № 217 від 06.05.2015.

Суддя С.М.Коваль.

Представники:

Від позивача: не присутній.

Від відповідача: не присутній

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий Комунальним підприємством «Служба комунального господарства» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкос8» про стягнення 60686 грн. 87 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань по договору оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста за № 217 від 06.05.2015 року, в частині розрахунків за оренду та відшкодування коштів за утримання майна.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, направлене на адресу останнього поштові відправлення з ухвалами суду від 18.04.2018, 23.05.2018 та 12.06.2018 повернено до суду у зв'язку з закінченням строку зберігання, проте суд виходить з того, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, так як вищевказану ухвалу суду направлено на адресу, за якою Товариства з обмеженою відповідальності виробничо-комерційного підприємства «Юкос8» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Обставини справи.

06.05.2015 року між комунальним підприємством «Служба комунального господарства» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкос8» - в особі директора ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 217 оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно (кімнати №13,14,33,46-52,56-59), розміщене за адресою: м. Южноукраїнськ, вулиця Паркова, 2, загальною площею 126 кв.м. (п. 1.1 договору).

Відповідно п. 6.2. договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та решту обов'язкових платежів передбачених цим договором (у платіжних дорученнях), а саме: вартість експлуатаційних витрат на утримання нерухомого майна.

Згідно п. 3.1. договору оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду Майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженої рішенням Южноукраїнської міської ради від 29.12.2011 р № 414 і становить 1648,16 гривень за перший базовий місяць без урахування індексу інфляції та ПДВ. В подальшому розмір орендної плати корегується в залежності від і індексу інфляції згідно методики.

Відповідно до п. 4.2 договору з урахуванням додаткової угоди від 02.03.2017р., орендар бере участь у витратах орендодавця, пов'язаних з експлуатацією, ремонтом і утриманням будинку та прибудинкової території - сплачує експлуатаційні витрати пропорційно займаній площі. Орієнтовна вартість експлуатаційних послуг становить 626,22 гривень на місяць.

Позивач неодноразово звертався з претензіями: в грудні 2015 року за вих. № 1039, в квітні 2016 р. за вих. № 316, у вересні 2016 за вих. № 767, березні 2017 р. за вих. № 197, червні 2017 р. за вих. № 534 до відповідача з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі і експлуатаційним витратам, які залишені без відповіді та задоволення.

Станом на день подання позовної заяви борг відповідачем оплачена не була.

Позивач просить стягнути з відповідача 60686 грн. 87 коп., а саме:

- 30358 грн. 76 коп. - основного боргу;

- 21614 грн. 80 коп. - за експлуатаційні витрати;

- 8713 грн. 31 коп. - пені.

Позивач в обґрунтування позову посилається на ст.ст.193, 285, 2856 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629, 762, 782 Цивільного кодексу України та 1, 2, 11, 32, 33, 43, 54, 55, 56, 57, 69 Господарського процесуального Кодексу України.

Відповідач, як вже вище вказано, відзив на позов не надав.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно з ч.1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання по договору оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 217 від 06.05.2015 року не виконав. Борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи становить 39072 грн. 07 коп. - за оренду приміщень та 21614 грн. 80 коп. - витрати на утримання нерухомого майна, що підтверджується матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 30358 грн. 76 коп. - за оренду приміщень та 21614 грн. 80 коп. - за експлуатаційні витрати є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8713 грн. 31 коп.

В задоволенні цієї вимоги слід відмовити, оскільки позивач просить стягнути пеню в резолютивній частині позову, проте у мотивувальний частині відсутні обґрунтування та не викладено зміст позовних вимог з правовими підставами стягнення цієї пені.

Крім того, умовами договору сторони не передбачили стягнення з відповідача пені, а йде мова тільки про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В частині 3 ст. 549 Цивільного кодексу України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, позовна вимога щодо стягнення пені в сумі 8713 грн. 31 коп. є не обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповідності із ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юкос8» ((вул. Паркова, 2 В, м. Южноукраїнськ, ідентифікаційний код39635272) на користь Комунального підприємства «Служба комунального господарства» (55001, вул. Дружби Народів, 23, м. Южноукраїнськ, ідентифікаційний код 30055111) 30358 (тридцять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 76 коп. - основного боргу, 21614 (двадцять одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 80 коп. - витрати на утримання нерухомого майна, та 3018 (три тисячі вісімнадцять ) грн. 03 коп. судового збору.

3. В інші частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 17.07.2018.

Суддя С.М.Коваль