Рішення

від 05.07.2018 по справі 805/4020/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р. Справа№805/4020/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М, при секретарі судового засідання Кульматицькому Я.В., представників: позивача - Дучал О.Ф. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 20.10.2010 року №3617, ордер серії АА № 086825), відповідача - Тоцької Г.В. (довіреність від 23.05.2018 року № 5852/9/26-10-10-18), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕНТ-ГРУП до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 0002334710 на загальну суму 6 012 301,50 грн., -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕНТ-ГРУП (надалі за текстом - ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП , позивач), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - Запорізьке управління Офісу ВПП ДФС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 0002334710 на загальну суму 6 012 301,50 грн. (далі за текстом - Спірне ППР).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача висновки Запорізького управління Офісу ВПП ДФС, викладені у акті перевірки від 27.04.2018 року №44/28-10-47-10/33320092 щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині достовірності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням факту реальності здійснення господарських операцій за договором з контрагентом - ТОВ МетІнвестПроект , є необґрунтованими та безпідставними. Як зазначає позивач, факт реальності укладеного правочину та здійснення за ним господарських операцій підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку. Таким чином, позивач вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення № 16.05.2018 року № 0002334710, прийняте відповідачем на підставі наведеного вище акту перевірки, а тому просить у судовому порядку визнати його незаконним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявний відзив на позов у якому зазначено, що Спірне ППР є законним та правомірним. Відзив обґрунтований тим, що актом перевірки від 27.04.2018 року №44/28-10-47-10/33320092 було встановлено факт здійснення позивачем та його контрагентом документального оформлення операцій без їх фактичного здійснення з метою створення штучного податкового кредиту, а отже правочин між позивачем та його контрагентом не спричинило реального настання правових наслідків, а тому просить суд відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення на позов, просив відмовити у його задоволенні з огляду на законність прийнятого Спірного ППР.

Ухвалою суду від 05 червня 2018 року відкрито провадження щодо розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2018 року замінено первісного відповідача - Запорізьке управління Офісу великих платників податків ДФС на належного - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

5 липня 2018 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП зареєстроване 03.12.2004 року за адресою: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, 1, номер державної реєстрації №1 266 102 0000 002979 (т. 1, а.с. 231-234).

ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП відповідно до Витягу з реєстру платника податку на додану вартість №1505814500153, виданого 16.01.2015 року, індивідуальний податковий номер 333200905670, зареєстровано платником платником податку на додану вартість 14.12.2004 року (т. 1, а.с.235).

Господарську діяльність позивач здійснює згідно зі статутом, затвердженим протоколом загальних зборів учасників від 22.03.2016 року № 5 (т. 1 а.с. 215-230), відповідно до якого має право на здійснення комерційної діяльності, в тому числі, але не обмежуючись: роздрібна торгівля, оптова торгівля, комісійна торгівля, посередництво в торгівлі, надання інших комерційних послуг (основний).

ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП є офіційним дистриб'ютером компанії Шелл Лубрікантс Сипплай Компані Б.В. , що підтверджується договором про продаж та розповсюдження мастильних матеріалів від 1 листопада 2015 року (т.2 а.с. 62-120).

Згідно звітності 1-ДФ у перевіряємому періоді (грудень 2015 року) перелік працівників позивача складався з 245 осіб.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що відповідно до наказу №659 від 11.04.2018 року та повідомлення від 12.04.2018 року №18, виданих Офісом великих платників податків ДФС, проведено документальну виїзну перевірку ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП (код ЄДРПОУ 33320092), з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ МетІнвестПроект (код ЄДРПОУ 39869085) за період грудень 2015 року, про що складений акт від 27.04.2018 року №44/28-10-47-10/33320092 (надалі - Акт перевірки, т. 1, а.с. 12-38) .

Вказаним Актом перевірки встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, у розмірі 4 008 201 грн. у грудні 2015 року.

За наслідками Акту перевірки, 16 травня 2018 року Офісом великих платників ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0002334710 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю ІНВЕНТ-ГРУП суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 012 301,50 грн., з яких: за податковим зобов'язанням - 4 008 201,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 2 004 100,50 грн. (т.1 а.с. 10).

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що під час перевірки відповідачем були використані наступні документи: дані інформаційних систем ДФС України; реєстраційну справу ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП , податкові накладні, декларація з ПДВ та Додаток 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2015 року, податкову інформацію, надіслану через систему АС Аудит п. 2.19 Відпрацювання сумнівних контрагентів від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, податкову інформацію № 4 від 10.06.2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами покупцями та постачальниками за грудень 2015 року, якою встановлено взаємовідносини ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП з контрагентом ТОВ МетІнвестПроект (код ЄДРПОУ 39869085) у грудні 2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ МетІнвестПроект (код ЄДРПОУ 39869085, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля) на підставі договору № 181215 від 18.12.2015 року з додатковими угодами.

Разом з цим, на думку відповідача фактично ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання послуг від ТОВ МетІнвестПроект , за результатами яких складено первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а саме постачання товару, оскільки:

- відповідно до п. 3.7 договору поставки № 1812015 від 18.12.2015 року на кожну поставлену партію товару постачальник надає копію сертифікатів відповідності, проте ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП в період перевірки копії сертифікатів не надано;

- відповідно до п. 6.1 договору поставки № 1812015 від 18.12.2015 року приймання-передача товару здійснюється на складі покупця на підставі товаросупроводжувальних документів, проте ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП в період перевірки копії товарно-транспортних накладних не надано;

- відносно ТОВ МетІнвестПроект є порушені кримінальні справи, у зв'язку з чим різними місцевими судами надані дозволи слідчим правоохоронних органів на проведення обшуків та виїмок.

Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача, 18.12.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ МетІнвестПроект (постачальник) укладено договір №181215 (з додатками), згідно якому ТОВ МетІнвестПроект зобов'язується поставити, а ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах визначених договором та специфікаціями, які будуть укладені сторонами в подальшому. Вид, асортимент товару, його кількість та ціни визначаються у специфікаціях, які складаються на кожну партію товару і є невід'ємними частинами договору. Постачання здійснюється на умовах DDP (у редакції Правил INCOTERMS 2010) склад покупця у м. Дніпропетровськ, або за домовленістю сторін - на інших умовах. Товар постачається партіями. Розрахунки за кожну одержану партію товару здійснюються у гривнях, у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Договір діє до виконання сторонами своїх зобов'язань. (т. 1, а.с. 41-43).

Як слідує з витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.06.2018 року № 1004103239 (т.2 а.с.59-61) ТОВ МетІнвестПроект зареєстроване за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Двірцева, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 39869085, 27.01.2017 року припинено за судовим рішенням про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, 12.01.2017 року.

А отже, на момент здійснення господарських взаємовідносин з позивачем, протягом періоду, що перевірявся відповідачем (грудень 2015 року), підприємство було діючим.

Зі звітів з ЄСВ за грудень 2015 року, наданих відповідачем, вбачається, що у ТОВ МетІнвестПроект на той період часу працювало 6 осіб.

Відповідно до довідки позивача від 05.07.2018 року, на виконання вказаного вище договору, на адресу позивача поставлено оливи та інших автомобільних рідин у кількості 485 716 літрів на суму 24 049 207 грн., в т. ч. ПДВ 4 008 201,17 грн. (т. 2 а.с. 151).

Факт здійснення поставки підтверджується: специфікаціями № 1, 2, 3, 4, 5 від 23.12.2015 року, № 6, 7, 8, 9, від 24.12.2015 року, № 10, 12, 13 від 25.12.2015 року, № 14, 15, 16, 17, 18, 19 від 28.12.2015 року, № 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 від 29.12.2015 року ( т. 1, а.с. 45-70), податковими накладними з квитанціями № 1 (т. 1 а.с. 71-122), видатковими накладними (т. 1 а.с. 123-148), рахунками-фактурами (т.1, а.с. 149-174), сертифікатами відповідності з додатками (т. 1 а.с. 175-178), картками складського обліку товарів (прибуток) (т. 1 а.с. 183-191).

Відповідно до Листів ТОВ Органу з сертифікації продукції Сертифікаційний інформаційний центр від 21.07.2015 року № 117/328, 117/325, нафтопродукти, зазначені у цих Листах, не входять до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (т. 1 а.с. 179-182).

До складу податкового кредиту позивача включено суму податку на додану вартість по контрагенту ТОВ МетІнвестПроект за грудень 2015 року в сумі 29 132 053 грн., на суму ПДВ 5 826 411 грн. Наведені суми податку на додану вартість відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року (т. 2 а.с. 1-17).

Факт оплати поставленого товару (оливи) підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 192-197), довідками позивача № 11646/2018 від 26.06.2018 року, № 11725/2018 від 05.07.2018 року (т. 2 а.с. 150,147), що також не спростовувалось представником відповідача під час судового розгляду справи.

В подальшому, ТОВ МетІнвестПроект 01 серпня 2016 року уклало договір №14/16 з ТОВ Афон Компані про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за Договором поставки № 181215 від 18.12.2015 року на суму 15 107 712,41 грн. без ПДВ (т. 1 а.с. 198-199).

Як слідує з вимоги про сплату боргу за договором про відступлення права вимоги вих.№348 від 02.08.2016 року, ТОВ Афон Компані вимагає від ТОВ ІНВЕНТ-ГРУП сплатити суму 15 107 712,41 грн. без ПДВ (т. 1 а.с. 200).

Відповідно до довідки позивача № 11646/2018 від 26.06.2018 року, борг погашений платіжними дорученнями на загальну суму 15 107 712,41 грн. (т. 2 а.с. 150).

Як слідує зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

З приписів статті 6 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦКУ) вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Згідно ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

У відповідності до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За положеннями ст.ст. 42-44 цього ж Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі в тому числі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А отже, суб'єкти господарювання здійснюють господарську діяльність в залежності від специфіки роботи підприємства та на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

На підставі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту придбання позивачем товару (оливи та інші автомобільні рідини) у ТОВ МетІнвестПроект , суду наданий договір, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, картки складського обліку товарів (прибуток).

Разом з цим, судом не встановлено не відповідності наведених документів ознакам первинних документів, встановлених Законом № 996.

За таких обставин, діяльність та спірні операції позивача не містять ознак нереальності та здійснені в межах звичайної господарської діяльності, підтверджені належними первинними документами та є реальними з точки зору часу та матеріальних ресурсів, спричинили зміни та рух активів у вигляді придбання коксової продукції та її подальшої реалізації покупцям та отримання доходу (грошових коштів) за реалізовану продукцію.

Судом не приймаються посилання податкового органу на відсутність сертифікатів відповідності з додатками на товар, що придбавався (оливу та інші автомобільні рідини), оскільки вказані сертифікати надати позивачем під час судового розгляду справи (т. 1 а.с. 175-178).

Відносно відсутності товарно-транспортних накладних на товар, що поставлявся за договором від 18.12.2015 року №181215, що укладений між позивачем, як покупцем, та ТОВ МетІнвестПроект , як постачальником, суд виходить з такого.

Відповідно до п.п. 3.1 пункту 3 вказаного вище договору, товар поставляється на умовах DDP (у редакції Правил INCOTERMS 2010) склад покупця у м. Дніпропетровськ, тобто усі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару зобов'язаний нести продавець.

Як слідує з правової позиції Верховного суду, викладеній в тому числі у постанові від 16 травня 2018 року по справі №2а-0870/12052/11, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Разом з цим, не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю ТТН або неналежним їх оформленням, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. По-друге, чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення .

А отже, за даних спірних правовідносин, зважаючи на наявність документів первинного бухгалтерського обліку щодо поставки, відсутність ТТН не є підтвердженням факту не здійснення поставки за договором від 18.12.2015 року №181215.

Судом також не приймаються посилання відповідача на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень порушених кримінальних справ відносно ТОВ МетІнвестПроект , у зв'язку з чим ухвалами районних судів розглянуті клопотання слідчих правоохоронних органів за ознаками кримінальних правопорушень у сфері економіки, як на доказ відсутності факту реальності здійснення господарських операцій між вказаним ТОВ та позивачем, з урахуванням наступного.

Відповідно до приписів статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Практикою Європейського суду з прав людини підтверджується неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії. Так, у пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) суд дійшов висновку що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Викладений висновок підтверджено у рішенні в справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б .

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17 травня 1977 року №77/388/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Більш того, в судовому засіданні представниками відповідача не надані вироки судів, якими була б встановлена вина посадових осіб ТОВ МетІнвестПроект у вчиненні кримінальних правопорушень по взаємовідносинах з позивачем.

Разом з цим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів, за яких суд не повинен брати до уваги наявні у справі документи первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам позивача з ТОВ МетІнвестПроект : договір, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, картки складського обліку товарів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Отже, спірне ППР прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 90 184,52 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕНТ-ГРУП до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 0002334710 на загальну суму 6 012 301,50 грн. - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 16.05.2018 року № 0002334710 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю ІНВЕНТ-ГРУП суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 012 301,50 грн., з яких: за податковим зобов'язанням - 4 008 201,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 2 004 100,50 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків ДФС (місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 4119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕНТ-ГРУП (ЄДРПОУ 33320092, місцезнаходження - 87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Володарське шосе, 1) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 90 184,52 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 05 липня 2018 року. Повне судове рішення складене 15 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.