Рішення

від 12.07.2018 по справі 920/276/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2018 Справа № 920/276/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/276/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Грінстар-2017 (вул. Центральна, буд. 89, с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032, ідентифікаційний код 41241644),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест 2017 (вул. Дем'яна Бєдного, буд. 1, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 35555618),

про стягнення 1051375,70 грн. на підставі договору купівлі-продажу № 11/01 від 29.09.2017, укладеного між сторонами.

представники сторін:

позивача: Васюта Д.К. за довіреністю № 01 від 10.10.2017,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 1051375,70 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 11/01 від 29.09.2017, з яких: 944246,49 грн. основна заборгованість, 79175,12 грн. пеня, 19242,62 грн. інфляційні збитки, 8711,47 грн. 3 % річних, а також просить суд стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 15770,64 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.

Копії ухвали від 23.04.2018 про відкриття провадження у справі № 920/276/18 та ухвал від 22.05.2018, від 12.06.2018 у справі № 920/276/18, що направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі купівлі-продажу № 11/01 від 29.09.2017, а саме: вул. Дем'яна Бєдного, буд. 1, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700, а також на адресу засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест 2017 ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_1, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу господарського суду Сумської області за закінченням терміну зберігання та відсутністю адресата.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманого судом на запит від 22.05.2018 за № 1004000812 у відповідності до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , станом на 22.05.2018 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Еверест 2017 знаходиться за адресою: вул. Дем'яна Бєдного, буд. 1, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700.

А тому, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 12.06.2018 у справі № 920/1241/17, закрив підготовче провадження у даній справі та призначив справу № 920/1241/17 до судового розгляду по суті на 12.07.2018 о 12 год. 00 хв.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався на стадій проведення підготовчого провадження у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

29.09.2017 між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу № 11/01 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач зобов'язався в погоджені сторонами терміни передати у власність відповідача товар (сою не ГМО українського походження врожаю 2017 року), а відповідач зобов'язується вчасно прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору.

Пунктом 2.4 договору, сторони погодили наступні характеристики товару: кількість товару 200 т +/- 10 %, загальна вартість товару з ПДВ 1679200,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 договору, строк поставки товару - до 30.10.2017 включно.

Відповідно до пункту 3.2 договору, товар може передаватись відповідачу окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у договорі, має бути поставлений у термін, встановлений у пункті 3.1 договору.

За умовами пункту 3.3 договору, датою поставки товару вважається дата оформлення зерновим складом у місці постачання складської квитанції на ім'я відповідача.

Пунктом 3.4 договору визначено, що умови поставки: FCA франко-перевізник відповідача Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Мамекене, вул. Центральна.

Пунктом 3.5 договору визначено, що при поставці товару позивач зобов'язується надати відповідачу: завірену копію розширеного витягу з ЄДР, або електронну форму витягу, з квитанцією про оплату до державного бюджету (отриманого не більше ніж 30 календарних днів до дати укладання договору); оригінал даного договору, підписаного уповноваженим представником позивача і завіреного печаткою; рахунок-фактуру; видаткову накладну, виписану в день поставки товару; складську квитанцію; аналізну карточку; тристоронній акт приймання-передачі товару; завірену копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ або витягу з реєстру платника ПДВ; наказ про призначення керівника; завірену копію останньої зареєстрованої редакції Статуту позивача (повністю) зі змінами (якщо такі є); копію договору поставки/купівлі-продажу товару, підписаний уповноваженим представником позивача та виробника; копію видаткової накладної, підписаної представником позивача та виробника; завірену копію витягу з реєстру платників єдиного податку; копії форми 4-сг Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай та форми 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур ; копію довідки про обсяги земель у користуванні.

Пунктом 4.1 договору визначено порядок розрахунків за договором, відповідно до якого оплата вартості товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у наступному порядку:

- 80 % вартості товару відповідач оплачує протягом одного банківського дня з дати підписання договору;

- 20 % вартості товару відповідач оплачує після надання позивачем всіх документів, зазначених у пункті 3.5.1 договору та реєстрації податкової накладної.

Пунктом 8.11 договору визначено, що договір набуває чинності від дня його підписання та діє до 31.12.2017, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору купівлі-продажу № 11/01 від 29.09.2017 поставлено відповідачеві товар у кількості 240,62 т. на загальну суму 2020246,49 грн., що підтверджується видатковими накладними № ГР-0000003 від 30.09.2017, № ГР-0000004 від 04.10.2017, № ГР-0000005 від 16.10.2017, № ГР-0000007 від 28.10.2017; податковими накладними № 1 від 30.09.2017, № 1 від 04.10.2017, № 2 від 16.10.2017 та карткою рахунку 361, проте відповідач за поставлений позивачем товар не розрахувався своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 15.03.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 944246,49 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За умовами частини третьої статті 670 Цивільного кодексу України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору (пункт 4.1.1 договору) зобов'язаний здійснити повну оплату товару не пізніше 30.09.2017, проте відповідач у порушення умов договору не виконав свої зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару, заборгувавши позивачеві 944246,49 грн.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі у власність відповідача товару на суму 944246,49 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовується відповідачем (відповідач заперечень щодо позовних вимог (відзиву на позов) не подав), позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у сумі 944246,49 грн. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасну оплату одержаного товару, позивач вимагає стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені в сумі 79175,12 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.3 договору, за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 5.3, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення з дати закінчення строку оплати кожного відповідного рахунку до моменту повної оплати відповідачем ціни договору.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору (пунктом 5.3 договору), тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 79175,12 грн., нарахованої за періоди: з 01.10.2017 по 06.10.2017, з 07.10.2017 по 17.10.2017, з 18.10.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 31.10.2017, з 01.11.2017 по 02.11.2017, з 03.11.2017 по 06.12.2017, з 08.12.2017 по 14.12.2017, з 15.12.2017 по 25.01.2018, з 26.01.2018 по 01.03.2018, з 02.03.2018 по 15.03.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

За несвоєчасну оплату переданого товару, позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 8711,47 грн. за період з 01.10.2017 по 15.03.2018 та інфляційні збитки в сумі 19242,62 грн. за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків в сумі 19242,62 грн. за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року та 3 % річних в сумі 8711,47 грн. за період з 01.10.2017 по 15.03.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 15770,64 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еверест 2017 (вул. Дем'яна Бєдного, буд. 1, м. Буринь, Буринський район, Сумська область, 41700, ідентифікаційний код 35555618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грінстар-2017 (вул. Центральна, буд. 89, с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16032, ідентифікаційний код 41241644) заборгованість в сумі 944246,49 грн., пеню в сумі 79175,12 грн., 3 % річних в сумі 8711,47 грн., інфляційні збитки в сумі 19242,62 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15770,64 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 липня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова