Рішення

від 12.07.2018 по справі 920/362/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2018 Справа № 920/362/18 Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/362/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИГАЗ ЗБУТ (вул. Береста, буд. 21, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39586236),

до відповідача: Путивльської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 ім. Радіка Руднєва Путивльської районної ради Сумської області (вул. Першотравнева, буд. 76, м. Путивль, Сумська область, 41500, ідентифікаційний код 24011451),

про стягнення 145190,24 грн. на підставі договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 13.03.2017 № 41ВВSmz606-17, укладеного між сторонами.

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 007.2Др-32-1217 від 29.12.2017, ОСОБА_2 за довіреністю № 007.1Др-26-0618 від 07.06.2018,

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В травні місяці 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 145190,24 грн. на підставі договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.03.2017 № 41ВВSmz606-17, з них: 135587,14 грн. основний борг, 1491,46 грн. інфляційні збитки, 655,97 грн. - 3 % річних та 7455,67 грн. пені, а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договоромна постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.03.2017 № 41ВВSmz606-17.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення форми 107, повернуті на адресу господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

13.06.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 11.06.2018 (вх. № 4466 від 13.06.2018), в якому зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, 12 червня 2018 року господарський суд виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив на 12 липня 2018 року розгляд справи по суті з підстав передбачених статями 177, 185 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.07.2018 позивач підтримав вимоги викладені в позовній заяві, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, за відповідності представника відповідача.

В судовому засіданні 12.07.2018 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представниківпозивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

13.03.2017 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41ВВSmz606-17(далі - договір) з додатковими угодами до нього.

Відповідно до пункт 1.1 договору, позивач(постачальник) зобов'язався поставити відповідачеві (споживачу) у 2018 році природний газ в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а відповідач (споживач) зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки, та порядку, що визначні договором.

За лютий 2018 рокупозивачем відповідачеві поставлено природного газу на загальну суму 135587,14 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом приймання-передачі природного газу № СМЗ00003209 від 26.02.2018, який підписано сторонами та скріплено їх печатками (а.с. 32).

Відповідно до умов пункту 4.2.1 договору, оплата природного газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в наступному порядку: 50% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується на умовах попередньої оплати до 10 числа поточного звітного місяця постачання. Оплата залишку вартості спожитого газу здійснюється споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача суми, визначеної двостороннім актом прийому-передачі газу, виходячи з розрахунку вартості обсягу постачання газу у звітному періоді.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2017 року до 28 лютого 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання положень вищевказаного договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.03.2017 № 41ВВSmz606-17, позивач за лютий 2018 року передав, а відповідач отримав природний газна загальну суму 135587,14 грн., що підтверджується актомприймання-передачі природного газу № СМЗ00003209 від 26.02.2018, але відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим, у відповідача станом на 08.05.2018 виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в сумі 135587,14 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші,надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначенимкодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частинисьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.

За змістом статті 612Цивільного кодексуУкраїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Факт отримання відповідачем природного газу за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачіввід 13.03.2017 № 41ВВSmz606-17повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі природного газу № СМЗ00003209 від 26.02.2018, який підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини та приймаючи до уваги те, щофакт наявності зазначеної заборгованості перед позивачем визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 135587,14 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань задоговоромна постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.03.2017 № 41ВВSmz606-17, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки в сумі 1491,46 грн. за березень 2018 року та 3 % річних в сумі 655,97 грн. за період з 11.03.2018 по 08.05.2018.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків в сумі 1491,46 грн. за березень 2018 року та 3 % річних в сумі 655,97 грн. за період з 11.03.2018 по 08.05.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім наведено, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7455,67 грн. за період з 11.03.2018 по 08.05.2018 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань задоговоромна постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.03.2017 № 41ВВSmz606-17.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.

За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Зокрема, пунктом 6.2.1 договору встановлено відповідальність за порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, відповідно до якого, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених пунктом 4 даного договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, згідно приписів статті 599 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Аналогічні приписи містяться у статті 230 Господарського кодексу України, якою визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Згідно статі 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені, передбачений статтею 1Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

Відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку сума пені складає 7455,67 грн., нарахована позивачем за період з 11.03.2018 по 05.08.2018 правомірно та обґрунтовано.

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 7455,67 грн., нарахованої за період з 11.03.2018 по 05.08.2018 підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Путивльської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 ім. Радіка Руднєва Путивльської районної ради Сумської області (вул. Першотравнева, буд. 76, м. Путивль, Сумська область, 41500, ідентифікаційний код 24011451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СУМИГАЗ ЗБУТ (вул. Береста, буд. 21, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 39586236) основний борг в сумі 135587,14 грн., інфляційні збитки в сумі 1491,46 грн., 3 % річних в сумі 655,97 грн., пеню в сумі 7455,67 грн.та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 17 липня 2018 року.

Суддя Н.О. Спиридонова