Рішення

від 16.07.2018 по справі 921/172/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 липня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/172/18

Господарський суд Тернопільської областіу складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Карпі М.Ю.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, 46001

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. Бандери, 7, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300

про стягнення 13 356,97 грн., з яких: 10491,13 грн. інфляційних нарахувань та 2865,84 грн. - 3% річних.

за участі представника позивача - ОСОБА_2

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації про стягнення 13 356,97 грн., з яких: 10491,13 грн. інфляційних нарахувань та 2865,84 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 21.05.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження та призначено судове засідання на 20.06.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати 97 396,02 грн. за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, суму яких стягнуто рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017. Зважаючи на це, акціонерним товариством на підставі ст.625 ЦК України проведено нарахування інфляційних втрат та 3% річних, стягнення яких є предметом даного позову.

13.06.2018 позивачем подано заяву №10-12/106 (вх.№12471) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої товариство просить стягнути із ОСОБА_1 14340,15 грн., з яких: 11354,23 грн. інфляційних нарахувань та 2985,92 грн. - 3% річних.

Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам ст. 46 ГПК України, не порушує чиїх-небудь прав та законних інтересів, а тому приймається судом. Відтак, справа розглядається з її врахуванням.

Відповідач позов не визнає, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №10-12/105 від 08.06.2018. Просить розгляд справи проводити без участі представника управління. Водночас, посилається на відсутність фінансування для сплати спірної заборгованості

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась відповідно до ст.222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступних міркувань.

ПАТ "Укртелеком" в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до ОСОБА_1 соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації про cтягнення заборгованості в сумі 97 396,02 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 у справі №921/122/17-г/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2017, позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 97 396 грн. 02 коп. та 1 600 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Отже, рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.02.2017 у справі №921/122/17-г/11 набрало законної сили 23.05.2017.

Згідно вище вказаного рішення основний борг відповідача становить 97 396,02 грн.

Оскільки, ОСОБА_1 соціального захисту населення рішення суду в добровільному порядку не виконується, позивач просить стягнути з останнього 3% річних за період 24.05.2017 по 31.05.2018 в розмірі 2985,92 грн. та інфляційні нарахування за період 01.06.2017 по 31.05.2018 в розмірі 11354,23 грн.

Факт невиконання зобов'язань щодо оплати витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в повному обсязі встановлено судом при розгляді справи № 921/122/17-г/11.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки, чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, кредитор не позбавлений права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВСУ від 04 липня 2011року № 13/210/10 та від 12 вересня 2011року № 6/433 -42/183).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова) від 17.12.2013 № 14, грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України. Господарський договір (угода) не є єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, тому не зазначення в договорі умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розміри відповідальності передбачено актами законодавства.

У пункті 5.4. Постанови зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Згідно з абз.3, 4 п. 7.1 Постанови, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Так, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних за період з 24.05.2017 по 31.05.2018 на суму 2985,92 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, отже вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 2985,92 грн. є правомірними та обґрунтованими, у звязку з чим підлягають задоволенню.

В той же час, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в суму 11354,23 грн. за розрахунковий період з 01.06.2017 по 31.05.2018.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 11354,23 грн.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Судом враховуються приписи ст.ст.74,76,77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем належними засобами доказування позовні вимоги спростовані не були.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 24.05.2017 по 31.05.2018 на суму 2985,92 грн. та інфляційних нарахувань в суму 11354,23 грн. за розрахунковий період з 01.06.2017 по 31.05.2018.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 73-74, 76-79,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації (вул. Бандери, 7, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, 48300, іден. код 03195599) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, 46001, іден. код 01188052) - 2 985 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 92 коп. 3% річних, 11 354 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 23 коп. інфляційних нарахувань та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 17.07.2018.

Суддя О.В. Руденко