Постанова

від 12.07.2018 по справі 816/909/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/909/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Олійник А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року, (суддя К.І. Клочко, повний текст складено 02.05.2018 р.) по справі № 816/909/18

за позовом Споживчого товариства "Бахмут"

до Державної фіскальної служби України

про скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "Бахмут" (далі - СТ "Бахмут", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018 року.

Державна фіскальна служба України (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування посилається на те, що податковим органом надано повну відповідь на питання заявника щодо оподаткування, проте судом першої інстанції відсутні обґрунтування та оцінка питань 1,2 та лише вказано на загальну невідповідність індивідуальної консультації обов'язковим критеріям та відсутність висновку з практичного використання окремих норм податкового законодавства, не враховано позицію Верховного Суду від 31.01.2018р. по справі 822/2624/16, а також те, що податковим органом надавалася податкова консультація з такого самого питання № 2 попередньому власнику приміщення, що встановленого судовим рішення від 22.03.2017р. по справі № 816/684/16.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування зазначив, що в апеляційній скарзі податковий орган надано розширену відповідь на поставлені питання, якої не міститься в письмовій консультації .

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11.01.2018 року СТ "Бахмут" звернулося до ДФС про надання письмової індивідуальної консультації з наступних питань:

1. Щодо зворотної дії в часі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок податків і зборів, а саме:

- якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення про встановлення чи зміну ставок місцевих податків, в якому зазначає про надання йому зворотної сили в часі (дата набрання чинності рішення передує даті його прийняття/опублікування), то чи зобов'язаний платник податку сплачувати податки з урахуванням зворотньої дії рішення в часі?

- чи може бути притягнуто платника податку до відповідальності за Податковим кодексом, якщо він буде сплачувати податки за новими ставками з дати опублікування рішення органу самоврядування, а не з дати вказаної в рішенні (якщо ця дата буде передувати даті опублікування)?

2. Щодо застосування абз. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, а саме:

- чи повинно СТ "БАХМУТ" сплачувати податок на нерухомість за своє нерухоме майно (склади), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11, за умови здачі цієї нерухомості в оренду?

3. Щодо справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а саме:

- якщо підприємство виплачує працівнику суму витрат здійснених ним при здійсненні трудових обов'язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) - чи оподатковують ці суми ПДФО, військовим збором і єдиним соціальним внеском?

-чи відображаються вищевказані виплати в звіті 1-ДФ і звіті з ЄСВ? (а.с. 18-20).

23.02.2018 року ДФС України надала позивачу податкову консультацію, яка містить наступні відповіді.

Стосовно 1-го питання податковий орган зазначив, що оскільки акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст.59 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні"), то вирішення питання припинення дії актів, що містять подібні норми, має здійснюватися в порядку, встановленому законом.

Стосовно 2-го питання вказано, що оскільки майно підприємств складається із виробничих та невиробничих фондів (ст.66 Господарського Кодексу України), а фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості встановлюється у порядку, визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації, то Товариству доцільно звернутися до органу, уповноваженого на ведення Класифікатора за отриманням необхідного висновку про фактичне головне призначення його об'єктів.

У відповідь на 3-тє питання податковий орган, з посиланнями на ст.163,164,164,168,п.170.9 ст.170 ПК України зазначив, що до загального місячного (річного )оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх вимог , встановлених п.170.9 ст.170 ПК України.

Разом з тим, оскільки фізичною особою (працівником) придбання товарів для потреб юридичної особи здійснено за рахунок власних коштів, тобто юридичною особою (працедавцем) попередньо не видавалися кошти під звіт, то сума коштів, виплачених такій фізичній особі за вказані товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах. При цьому зазначена сума коштів не є базою нарахування єдиного внеску.

Згідно з Довідником ознак доходів у додатку до Порядку заповнення та подання податковим агентом Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4 інші доходи відображаються під ознакою доходу " 127".(а.с.22-23)

Позивач, не погодившись з індивідуальною податковою консультацією, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкова консультація не містить відповідей на поставлені питання, висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в частині відповідей на перше та друге питання, а відповідь на третє питання не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.172 та пп. 14.1.172-1 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом. У свою чергу, індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).

Відповідно до п. 52.1. ст. 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 52.3. ст. 52 ПК України встановлено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

Колегія суддів зазначає, що надана відповідь податкового органу на звернення позиача не містить опису питань, що порушуються платником податків, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, висновків з питань практичного використання норм податкового законодавства у контексті фактичних обставин, вказаних у звернені платника , а тому її не можна вважати допомогою контролюючого органу, оскільки за фактичної відсутності висновків вона не придатна до практичного використання у діяльності платника податку.

Стосовно 1 питання заявника щодо обов'язку сплати податків з урахування зворотної дії в часі рішень органів місцевого самоврядування про встановлення ставок податків і зборів та підстав притягнення до відповідальності у випадку сплати податків з дати опублікування рішення податковим органом не надано обґрунтованої відповіді на поставлені питання, не роз'яснено чи зобов'язаний платник податку сплачувати податку, та чи є підстави притягнення до відповідальності у випадку сплати податку за новою ставкою з дати опублікування рішення органу місцевого самоврядування, а лише зазначив про визнання незаконними в судовому порядку актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування у випадку їх невідповідності Конституції або законам України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова консультація не містить відповіді на поставлене у зверненні платника податків питання щодо застосування податкового законодавства. Відсутність такої відповіді свідчить про незаконність консультації та наявність підстав для її скасування.

Стосовно питання заявника щодо застосування абз. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач є власником складських приміщень за адресою м.Полтава, вул. Квітки Цісик, 11, відповідно до договорів купівлі продажу від 23.10.2015р., 28.12.2015р.,акту приймання-передачі нерухомого майна, як вступного внеску від 08.06.2017р. СТ Коопзаготпром-МКК та здійснює господарську діяльність з надання в оренду власної нежитлової промислової будівлі, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з Реєстру платників єдиного податку. (а.с.28,29)

Позивач звернувся до відповідача з питанням щодо сплати податку на нерухомість за ці склади за умови, що вони здаються підприємством в оренду третім особам.

Зі змісту податкової консультації вбачається, що податковий орган, рекомендував підприємству звернутися до органу, уповноваженого на ведення Класифікатора за отриманням необхідного висновку про фактичне головне призначення його об'єктів.

Отже , податкової консультації з посиланнями на норми права та висновками з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства відповідачем надано не було.

В апеляційній скарзі відповідач, доводячи правомірність наданої консультації з питання № 2, посилаючись на абз. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України зазначає про правомірність дій податкового органу щодо необхідності звернення позивача до орану, уповноваженого на ведення Класифікатора.

Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому як судом надається оцінка діям податкового органу на час складання письмової відповіді позивачу, проте надана відповідь на поставленні питання позивача не містить ні посилань на норми податкового законодавства, ні обґрунтування застосування такої норми, ні висновку з питань її практичного використання, ні обґрунтування не можливості надання відповіді на зазначене питання без висновку Класифікатора про фактичне головне призначення обєктів.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції надання відповідачем податкової консультації з цього питання попередньому власнику приміщення СТ Коопзаготпром-МКК , правомірність якої була встановлена постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. по справі №816/684/16 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки надання податкової консультації іншій особі не позбавляє податковий орган надавати податкові консультації за зверненням платників податків.

Статтею 52 ПК України передбачено надання податковим органом висновку практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства. При цьому, законодавець не ставить в залежність наявність чи відсутність вирішення заявленого питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова консультація не містить відповіді на 1-е та 2-е питання.

Щодо 3 питання- розяснення оподаткування у випадку, коли підприємство виплачує працівнику суму витрат здійснених ним при здійсненні трудових обов'язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) чи оподатковують ці суми ПДФО, військовим збором і єдиним соціальним внеском.

Надаючи відповідь про необхідність оподаткування зазначених витрат на загальних підставах податковий орган постався на п.п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України яким встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог. Оскільки юридичною особою кошти під звіт не видавалися, то сума коштів, на думку відповідача, включається до загального оподатковуваного доходу.

Згідно п.п.163.1, п.п.163.2. ст. 163 ПК України визначено, що об'єкт оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

Відповідно до ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 дохід, затвердженим Наказом Міністерства Фінансів № 290 від 29.11.99, визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п.5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов'язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

Та обставина, що в результаті надання особі оплачених благ у певній мірі задовольняються і особисті потреби такої особи, не є достатньою для висновку про належність таких благ до додаткового блага.

Отже, додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідь на третє питання, викладене у податковій консультації, не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 по справі № 816/909/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Л.В. Курило О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 17.07.2018 року