Постанова

від 16.07.2018 по справі 817/2174/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/2174/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: від відповідача - пред. Шеремета В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "23" січня 2018 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В. ,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2018року адміністративний позов ОСОБА_3 (33028 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (33023 м.Рівне, вул.Відінська,12, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41646372) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0009955002 від 11.12.2017, згідно з яким фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 зобов'язано сплатити штраф у сумі 3200,00 гривень.

Присуджено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 640,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема на підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що граничним терміном сплати авансового внеску по єдиному податку є 20 число (включно) поточного місяці. Авансовий внесок по єдиному податку за лютий 2017 року ФОП ОСОБА_3 по строку сплати 20.02.2017 фактично сплачений 21.02.2017, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків. В підтвердження своєчасності сплати авансового внеску по єдиному податку за лютий 2017 року ФОП ОСОБА_3 надав копію квитанції №0781-6386-5119-4299 про сплату 20.02.2017 єдиного податку в сумі 640,00грн. Однак, позивачем при здійсненні даного платежу не було враховано, що відповідно до абз.2 п.8.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні у разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Авансовий внесок по єдиному податку за березень 2017 року по строку сплати 20.03.2017 позивачем не сплачений. В підтвердження своєчасності сплати авансового внеску по єдиному податку за березень 2017 року ФОП ОСОБА_3 надав копію дубліката чека, виданого 12.04.2017, про сплату 15.03.2017 єдиного податку з фізичних осіб в сумі 640,00 грн. Проте, у зазначеному дублікаті чека вказано платником ОСОБА_4, РПОКПП НОМЕР_2. Таким чином, станом на 20.03.2017 у позивача виник борг в сумі 589,55грн. (640,00грн. авансового внеску за березень 2017 року - 50,45 грн. переплати). Враховуючи зазначене, відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України наступні здійсненні позивачем платежі по строках сплати 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017 зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. На підставі викладеного представник відповідача просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу в установлені строки не подав, однак як вбачається з матеріалів справи та наданих пояснень слідує, що позивач стверджував, що податок сплачувався ним в сумі та в строки, передбачені чинним законодавством України. Наголошує, що обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи. А тому висновки відповідача про сплату єдиного податку за лютий 2017 року 21.02.2017, а не 20.02.2017 не відповідаюиь положенням законодавства та фактичним обставинам справи. Що стосується сплати єдиного податку за березень 2017 року, то такий сплачено ним особисто 15.03.2017, а не його матір'ю ОСОБА_4. Та обставина, що в дублікаті чека зазначено прізвище, ім'я та по-батькові його матері свідчить лише про те, що саме нею було отримано такий дублікат, а не про те, що вона являлася платником. Просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець та є платником єдиного податку 2-ї групи, відповідно до заяви №1945 від 11.02.2012 (а.с.34).

За наслідками камеральної перевірки питань своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб, складено акт №496/17-00-50-02/НОМЕР_1 від 21.11.2017 (а.с.34-35).

За даними вказаного акту в ході перевірки встановлено порушення п.295.1 ст.295 глави І розділу ХІV Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_3 не сплачено (несвоєчасно сплачено) суму податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) протягом граничних строків нарахування за січень - листопад 2017 року, за що передбачена відповідальність п.122 .1 ст.122 Податкового кодексу України.

На підставі висновків названого акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0009955002 від 11.12.2017, яким ФОП ОСОБА_3 зобов'язано сплатити штраф у сумі 3200,00 грн. (а.с.37).

Не погодившись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов висновку, що авансовий внесок по єдиному податку сплачено позивачем в установленому законом порядку та строки, а відтак відсутні підстави, визначені п.122 .1 ст.122 Податкового кодексу України для притягнення позивача до відповідальності.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується виходячи з такого.

Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 сплачував авансовий внесок по єдиному податку: 20.02.2017 згідно квитанції №0781-6386-5119-4299), 15.03.2017 (квитанція №1566312037), 20.04.2017 (квитанція №0.0.750138705.1), 19.05.2017 (квитанція №0.0.769517290.1), 20.06.2017 (квитанція №0.0.790402682.1), 19.07.2017 (квитанція №0.0.810453114.1), 18.08.2017 (квитанція №0.0.830951473.1), 19.09.2017 (квитанція №0.0.852979627.1), 20.10.2017 (квитанція №0.0.875685532.1) та 20.11.2017 (квитанція №0.0.898308148.1) сплачено через ПАТ А-БАНК та ПАТ КБ Приватбанк суму єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 640,00 грн. за кожен період (а.с.7).

У вказаних квитанціях у графі призначення платежу зазначено: єдиний податок з фізичних осіб ОСОБА_3 .

Вказані квитанції підтверджують факт сплати позивачем коштів в оплату поточних платежів з єдиного податку через банківську установу, про що банком видано позивачу квитанції з приводу переказу позивачем коштів на сплату сум єдиного податку на бюджетні рахунки зазначені у квитанціях - 20.02.2017, 15.03.2017, 20.04.2017, 19.05.2017, 20.06.2017, 19.07.2017, 18.08.2017, 19.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, відповідно.

Відповідно до ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до ст.35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом в готівковій або безготівковій формі.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України).

Статтею 24 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні №2346-III від 05.04.2001 передбачено, що подання ініціатором до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу. Реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються Національним банком України. При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Обов'язок сплати податкового зобов'язання в разі внесення суми готівкових коштів через касу банку для подальшого переказу на рахунок органу казначейської служби є виконаним з моменту прийняття до виконання банком документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

На користь вказаного висновку свідчить також норма, закріплена у п.1.3 ст.1 цього ж Закону, якою визначено поняття дати валютування, що є зазначеною платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки датою, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отож, законодавство визначає термін своєчасності сплати податкового зобов'язання, який припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу сплати позивачем авансового внеску по єдиному податку за лютий 2017 - 21.02.2017року (в той час, як граничним строком є 20.02.2017року), то колегія суддів зазначені доводи відхиляє, оскільки з наданої позивачем квитанції вбачається, що вказаний податок сплачено позивачем 20.02.2017року в готівковій формі через установу банку, про що йому видано відповідну квитанцію №0781-6386-5119-4299 (а.с.8)..

Згідно з картою особового рахунку позивача кошти в сумі 640,00 грн. сплачені згідно з квитанцією №0781-6386-5119-4299 від 20.02.2017 зараховані 21.02.2017 (а.с.39-43).

Однак, зарахування такого податку до бюджету 21.02.2017року не вказує на порушення позивачем строків сплати авансового внеску по єдиному податку, оскільки з наведених положень законодавства слідує, що обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати готівкових коштів до банківської установи.

Таким чином, позивачем не пропущено строк сплати податкового зобов'язання з єдиного податку за лютий 2017 року.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги на предмет сплати позивачем єдиного податку за березень, то як слідує з даних картки особового рахунку позивача, контролюючим органом не відображено сплату ним єдиного податку за березень 2017 року (а.с.39-43).

Із змісту пояснень відповідача слідує, що причиною не відображення сплати єдиного внеску за вказаний період є те, що позивач на підтвердження обставин своєчасності сплати авансового внеску по єдиному податку за березень 2017 року надав копію дубліката чека, виданого 12.04.2017, про сплату 15.03.2017 єдиного податку з фізичних осіб в сумі 640,00 грн., проте у зазначеному дублікаті чека вказано платником ОСОБА_4.

Дослідивши наявний в матеріалах справи дублікат квитанції ПАТ КБ "Приватбанк" від 15.03.2017 №0.0.724931904.1 колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що платником за вказаною квитанцією є ОСОБА_3, призначення платежу "єдиний податок з фізичних осіб; ОСОБА_3", сума 640,00 грн. (а.с.50).

В дублікаті вказаної квитанції теж зазначено, що призначенням платежу є "єдиний податок з фізичних осіб; ОСОБА_3", сума 640,00 грн. (а.с.52).

Таким чином, позивачем належним чином сплачено податкове зобов'язання по єдиному податку за березень 2017 року, а відтак відповідач дійшов протиправного висновку про його не сплату.

Фактично, сплачений позивачем 15.03.2017 єдиний податок в розмірі 640,00 грн. за березень 2017 року надійшов на відповідний бюджетний рахунок, позаяк реквізити рахунку вказані точно і вірно. Та обставина, що в призначенні платежу було не лише вказано РПОКПП платника, але і його прізвище, ім'я та по-батькові, дозволяла відповідачу зарахувати таку оплату позивачу.

Оскільки ж ні зарахування, ні повернення здійснено не було, кваліфікувати дії позивача як порушення податкового законодавства яке полягає у повній несплаті авансового платежу з єдиного податку за березень 2017 року є неправомірним заходом. Оскільки саме ця обставина зумовила те, що наступні здійсненні позивачем платежі по строках сплати 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017 зараховувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, то нарахування відповідної суми штрафних санкцій за нібито несвоєчасну сплату єдиного податку, правомірно розцінено судом як безпідставний і протиправний захід.

З огляду на викладені обставини справи та положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що позивачем виконано обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання за період з лютого по листопад 2017 року в строки, передбачені п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України. Отож, висновки контролюючого органу про сплату авансових внесків з єдиного податку позивачем у вказаних вище періодах з порушенням термінів є помилковими.

За наведених обставин справи податкове повідомлення-рішення №0009955002 від 11.12.2017 про накладення на позивача штрафу в розмірі 3200,00 грн., з підстав несвоєчасності сплати (несплати) єдиного податку з фізичних осіб за період з 20.02.2017 по 20.11.2017 є протиправним та правомірно скасовано судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС України у Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "23" січня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "17" липня 2018 р.