Постанова

від 22.06.2007 по справі 16/55-нм

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/55-НМ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" червня 2007 р.                                                     Справа № 16/55-НМ

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Гансецького В.П.

при секретарі Смоляк Л.Г.

за участю представників сторін

від позивача Биков В.М.- заст. гол. лікаря, наказ № 111 від 30.09.98р.

від відповідача Ковальчук О.П., дор.№ 17/175 від 08.02.07р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної станції (м.Бердичів)  

до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області (м.Житомир)

про визнання нечинним рішення №296 від 08.12.2006р.

Позивач звернувся з позовом про визнання нечинним рішення № 296 від 08.12.06р. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про застосування економічних санкцій у вигляді вилучення у позивача в дохід Державного бюджету України 199158,00грн. необгрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу в сумі 398316,00грн. за надання платних послуг по профілактичному медогляду не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату в період з 01.11.05р. по 11.05.06р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з викладених в ньому підстав.

Стосовно надання платних послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, які можуть надаватись за плату, встановлених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544, позивач вважає, що даний перелік не є вичерпним і позивач, відповідно до Цивільного кодексу України, як самостійна юридична особа, не позбавлений права укладати незаборонені законодавством угоди про надання окремих послуг за плату. Вказує також, що відповідно до свого Статуту він вправі здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавстом.

Відповідач у відзиві від 21.02.07р. № 17/231 на позовну заяву та його представник в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечили, просили в позові відмовити. Стосовно надання платних послуг, не передбачених переліком робіт і послуг, які можуть надаватись за плату, встановлених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544, зазначили, що даний перелік для санепідемстанцій є вичерпним, оскільки, в іншому випадку втрачається сенс у його нормативному встановленні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем - Державною інспекцією з контролю за цінами в Житомирській області була проведена перевірка на предмет дотримання законодавства при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються позивачем - Бердичівською районною санітарно-епідеміологічною станцією за період з 01.07.04р. по 01.11.06р., за наслідками якої складено Акт від 21.11.06р. (а.с.8-12).

На підставі проведеної перевірки відповідачем було прийняте рішення № 296 від 08.12.06р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в дохід державного бюджету 199158,00грн. необгрунтовано отриманої виручки та стягнення штрафу в сумі 398316,00грн. за надання платних послуг по профілактичному медогляду не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату в період з 01.11.05р. по 11.05.06р. (а.с.7).

Господарський суд вважає, що зазначене рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області частково не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.    

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. № 507-ХІІ, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні  і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін  і  тарифів. При   цьому   контролюється   правомірність   їх  застосування  та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст.14 того ж Закону, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін   підлягає  вилученню в  доход  відповідного  бюджету  залежно   від   підпорядкованості підприємства,  організації.  Крім  того,  в   позабюджетні   фонди місцевих   Рад   стягується   штраф    у    двократному    розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

Відповідно до Інструкції "Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних санкцій) органами державного контролю за цінами", затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.01р. за № 1047/6238, цю  Інструкцію  розроблено  відповідно  до  вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів  України  від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів,  які визначають  порядок  формування, установлення   та   застосування   цін  (тарифів)  і  встановлюють відповідальність за його порушення (пп.1.1).

Дія цієї Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої  влади,  Раду  міністрів  Автономної  Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності,  організаційно-правових форм  і  підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання) (пп.1.2).

Відповідно  до Закону України "Про ціни і ціноутворення" необгрунтовано  одержана підприємством,  організацією сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням  штрафу   у   двократному   розмірі   необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю (пп.1.3).

Підставою  для  застосування  економічних   санкцій   за порушення   державної   дисципліни   цін  є  одержання  суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного  в  періоді,  що  перевіряється,  порядку  встановлення та застосування  цін  і  тарифів,  які   регулюються   уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пп.1.4 Інструкції, порушеннями порядку встановлення і застосування цін,  за  які накладаються економічні санкції, є, крім інших:

нарахування непередбачених законодавством націнок  до  цін  і тарифів, що регулюються;

застосування вільних цін  (тарифів)  на  продукцію  (послуги, роботи)   за   умови   запровадження  для  них  режиму  державного регулювання;

застосування цін  (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які     не     передбачені     визначеними нормативно-правовими  актами,  що  встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

застосування цін  і  тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є  порушення  суб'єктами  господарювання  вимог  спеціальних  норм законодавства   з   питань   ціноутворення,   якими   запроваджено регулювання  цін  (тарифів),  зокрема формування,  установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних (пп.1.5).

Наведені норми права регулюють та підтверджують повноваження відповідача щодо контролю за дотриманням позивачем законодавства про ціни та ціноутворення та щодо підстав для прийняття оспорюваного рішення.

Стосовно наданих позивачем платних послуг за період з 01.11.05р. по 11.05.06р., які не передбачені переліком робіт і послуг, які виконуються і надаються за плату, затверджених постановою КМУ від 15.10.02р. № 1544 суд погоджується з позицією відповідача по даному питанню у зв'язку з наступним.

Частиною третьою ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.94р. № 4004-ХІІ визначено перелік робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та  епідемічного  благополуччя,  що  не  відносяться  до  медичної допомоги населенню, кошти за виконання яких установи  та заклади  державної  санітарно-епідеміологічної служби центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відраховують до спеціального фонду державного  бюджету.

Цією ж ст.35 Закону, визначено, що заклади санепідеслужби можуть виконувати і інші види робіт і послуг, але за переліком,  визначеним  Кабінетом Міністрів України. Також вказано, що оплата зазначених послуг  здійснюється   за   тарифами  та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

ВІдповідно до ст.4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90р. № 507-ХІІ,    Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення  в  республіці  державної політики цін;      визначає  перелік  продукції,  товарів  і  послуг,   державні фіксовані та регульовані  ціни  і  тарифи  на  які  затверджуються відповідними    органами   державного   управління,   крім   сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в  галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю  за цінами (тарифами).

Відповідно до ст.6 того ж Закону, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідно до ст.7 того ж Закону, вільні ціни і тарифи встановлюються на  всі  види  продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється  державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст.8 того ж Закону, державне  регулювання  цін  і  тарифів  здійснюється   шляхом встановлення:  державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або  граничних  відхилень  від  державних фіксованих цін і тарифів.      В разі  надмірного  зростання  цін,  раніше  виведених  з-під контролю  за  рішенням  Кабінету  Міністрів  України,   виконавчих комітетів    обласних,     міських     (міст     республіканського підпорядкування)  Рад,  допускається   тимчасове   повернення   до державного регулювання цін і тарифів. Урядом  України  можуть  вводитись  інші  методи   державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до ст.9 того ж Закону, державні  фіксовані  та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють  визначальний  вплив  на загальний рівень і динаміку цін, на товари  і  послуги,  що  мають вирішальне соціальне значення, а  також  на  продукцію,  товари  і послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах,    що займають  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку. Державні  фіксовані  та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними  органами  України.  

Враховуючи, що санепідемстанції при наданні своїх специфічних послуг займають монопольне (домінуюче) становище в економіці України, Кабінетом Міністрів України для них вищезгаданими постановами № 1544 від 15.10.02р., № 1351 від 27.08.03р. та № 662 від 11.05.06р. запроваджено державне регулювання цін та тарифів та визначено перелік робіт і послуг, які можливо надавати за плату.

В цьому й полягає державне регулювання щодо надання платних послуг закладами державної санепідемслужби, як певними монополістами, що займають домінуюче становище на ринку.   

Тому, суд вважає позицію позивача - щодо наявності у нього прав, як юридичної особи, надавати будь-які роботи та послуги, що не входять до визначеного Урядом переліку на підставі цивільно-правових угод відповідно до Цивільного кодексу України такою, що суперечить вищенаведеному чинному законодавству.

Тобто, суд погоджується з відповідачем, що вказаний перелік робіт і послуг, що можуть надаватись за плату, для установ та закладів державної санепідемслужби є вичерпним.

Що стосується посилань позивача на його статут, яким йому дозволяється здійснювати інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством, то суд вважає, що такою діяльністю може бути будь-яка не заборонена законодавством діяльність, але яка не підпадає під сферу державного регулювання.

Разом з тим, господарський суд не погоджується з періодом, визначеним відповідачем в оспорюваному рішенні, оскільки цей період визначений відповідачем всупереч ст.250 Господарського кодексу України, яка встановлює, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як видно з оспорюваного рішення від 08.12.06р. та акта перевірки від 21.11.06р. санкції застосовані в межаж шестимісячного строку від дня виявлення порушення але більше одного року від дня порушення позивачем відповідних правил.

Крім того, згідно узгодженого сторонами спору реєстру надходження коштів за бактеріальні дослідження при проходженні медогляду за період з 08.12.05р. по 11.05.06р. від фізичних та юридичних осіб видно, що за цей період позивач отримав виручки в загальній сумі 35378,83грн. (31664,10грн. від фізичних осіб та 3714,73грн. від юридичних осіб) (а.с.141-158).

Тобто, з наведеного вбачається, що інспекцією з контролю за цінами безпідставно враховано в загальну суму необгрунтовано одержаної позивачем виручки, що підлягає вилученню, починаючи  з 1 листопада 2005 року 163779,17грн. (199158-35378,83), оскільки один рік назад від прийнятого рішення буде грудень 2005 року.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення відповідача № 296 від 08.12.06р. про застосування економічних санкцій до Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін частково суперечить чинному законодавству.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково - рішення № 296 від 08.12.06р. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області визнається нечинним в частині вилучення в дохід державного бюджету 163779,17грн. наданих послуг не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату і, як наслідок, стягнення штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки, що становить 327558,34грн. (163779,17 х 2).

В решті позову відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Судові витрати в розмірі 00,60грн. судового збору підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог (ч.3 ст.94 КАС України).

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним рішення № 296 від 08.12.06р. Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області, 10014, м.Житомир, майдан Рад 2, ідентифікаційний код 13578077 про застосування економічних санкцій до Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної станції за порушення державної дисципліни цін в частині вилучення в дохід державного бюджету  163779,17грн. наданих послуг не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату та стягнення штрафу в сумі 327558,34грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної станції, 13313, м.Бердичів, вул.Володимирська 12, ідентифікаційний код 01991814 - 00,60грн. судового збору.

Постанова господарського суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                         

Дата виготовлення постанови в повному обсязі 22.06.07р.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам.