Рішення

від 16.07.2018 по справі 221/3815/18

ВОЛНОВАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

221/3815/18

2/221/968/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу 221/3815/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

14 червня 2018 року позивач ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 01 жовтня 2007 року померла його матір ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок, що розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Волноваського району Донецької області: площею 6.3079 га кадастровий номер 1421582800:03:000:0200 та 0.1470 га кадастровий номер 1421582800:03:000:0399, що належали їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №147676 від 24.06.2005р. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Він на час смерті був зареєстрований з померлою матір'ю, тому фактично прийняв спадщину. У червні 2018 року вирішив оформити своє спадкове право, однак, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому відмовлено через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, який він не має можливості відновити, оскільки дублікат може отримати лише власник. Тому просив визнати за ним право власності на вказані земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

У судове засіданні позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначаючи, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_2 сільська ради Волноваського району Донецької області в судове засідання надала заяву про розгляд справи у відсутність представника та вказала, що рада визнає позов повністю.

Згідно зі ст.ст. 200, 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову у підготовчому засіданні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року № 2 у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, пересвідчившись, що визнання відповідачем позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, 01 жовтня 2007 року померла ОСОБА_3 (а.с.7).

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельних ділянок, що розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Волноваського району Донецької області: площею 6.3079 га кадастровий номер 1421582800:03:000:0200 та 0.1470 га кадастровий номер 1421582800:03:000:0399, та належали ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №147676 від 24.06.2005р. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9-15).

Згідно із заповітом від 14 березня 2003 року все належне майно ОСОБА_3 заповідала своєму синові ОСОБА_1 (а.с.17) Заповіт посвідчений секретарем Іванівської сільської ради Волноваського району ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №11.

Відповідно з довідкою №02-27/252 від 23.05.2018р. ОСОБА_3 з 30 липня 1976 року зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня назва Свердлова ), буд. 12 на день смерті, разом із своїм сином ОСОБА_1, який фактично прийняв спадщину, оскільки зареєстрований та проживав у будинку з 1981 року на день смерті матері (а.с.16).

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/. Спадкування здійснюється за законом або за заповітом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування", якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що є всі підстави для задоволення позовних вимог та визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування, оскільки судом достовірно встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, якій належали земельні ділянки, але через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу оформити спадщину у нотаріуса неможливо, тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.328, 392, 1216-1218, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 354 , 355 ЦПК України суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Волноваського району Донецької області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, що розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Волноваського району Донецької області: площею 6.3079 га кадастровий номер 1421582800:03:000:0200 та 0.1470 га кадастровий номер 1421582800:03:000:0399, що належали ОСОБА_3, померлій 01 жовтня 2007 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН №147676 від 24.06.2005р. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Повний текст рішення складений 16 липня 2018 року

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Безрук