Рішення

від 03.05.2007 по справі 2116-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2116-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 120

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2007Справа №2-28/2116-2007

За позовом Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський», м. Алушта,

до відповідача – Військторгу Державного підприємства Міністерства оборони України Кримського управління військової торгівлі, м. Сімферополь,

про стягнення 4 650,00 грн.  

                                                                                                  Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Радін А.О. – представник по довіреності № 909 від 20.12.2006 р. (к/копія довіреності у справі)

Від відповідача –не з'явився

Суть спору:

           Державне підприємство «Санаторій «Алуштинський», м. Алушта, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до Військторгу Державного підприємства Міністерства оборони України Кримського управління військової торгівлі,  м. Сімферополь, про стягнення 4 650,00 грн. заборгованості, у тому числі 1 500,00 грн. основного боргу та 3 150,00 грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 06.04.2007 р,  підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився та просив у позові відмовити.

У ході розгляду справи було оголошено перерву до 03.05.2007 р. до 14 години  30 хвилин для надання сторонами додаткових документів та доказів у справі.

Після перерви розгляд справи був продовжений за участю того самого представника позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

 Крім того, представник позивача у засіданні суду надав суду письмове уточнення від 03.05.2007 року, в якому позивач уточнив, що вірним найменуванням відповідача є: Державне підприємство Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі», м. Сімферополь.

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис його представника на бланку перерви від 06.04.2007 р., про причини неявки суд не повідомив.

          Розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

          Строк розгляду справи був продовжений за згодою сторін згідно ст. 69 ГПК України, для надання сторонами додаткових документів у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

01 травня 2005 року між сторонами було укладено договір про надання комунальних послуг та компенсації податку на землю.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору відповідач доручав, а позивач зобов'язувався надати наступні комунальні послуги: забезпечити електроенергією, водопостачанням, водовідведенням (каналізацією), у відповідності з даними електролічильників, водомірів, щомісячних розрахунків.

Пунктом 2.1. даного договору було передбачено, що санаторій (позивач) надає рахунки для оплати воєнторгу (відповідачу) не пізніше 15 числа поточного місяця.

Згідно з п. 2.2. договору, воєнторг (відповідач) щомісяця, до 5 числа поточного місяця повинен був здійснювати оплату виставлених рахунків за отримані у попередньому місяці комунальні послуги.

Пунктом 4.4. цього договору передбачалось, що воєнторг (відповідач) зобов'язувався до 30 вересня 2005 року сплатити санаторію (позивачу) 1 500,00 грн. окрім предмету спору. Вказані кошти призначені для благоустрою паркової території санаторія.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Однак, всупереч вимогам договору, відповідач свої зобов'язання по сплаті вищевказаних 1 500,00 грн., передбачених п. 4.4. договору, не виконав.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію № 505 від 08.08.2006 року, в якій позивач повідомив відповідача про те, що за ним утворилась заборгованість в сумі 1 500,00 грн. та йому нараховано пеню, відповідно до п. 4.1. договору. У даній претензії позивач пропонував відповідачу сплатити заборгованість, з урахуванням пені, у розмірі 3 832,50 грн., шляхом перерахування грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок позивача.

Також, позивачем на адресу відповідача було повторно направлено претензію від 29.08.2006 р. № 614, з вимогою про погашення заборгованості в розмірі               3 832,50 грн. у строк до 01.09.2006 р.   

Однак, за даними позивача, відповідач залишив вищевказані претензії без відповіді та виконання.     

Таким чином, вищезазначена заборгованість у розмірі 1 500,00 грн., передбачена п. 4.4. договору, відповідачем не сплачена, та, за даними позивача, станом на  24.11.2006 року строк прострочення сплати відповідача склав 420 днів (01.10.2005 р. по 24.11.2006 р.)

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем склала 1 500,00 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання відповідача перед позивачем.      

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобовязання – відповідно до вимог, що  у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 даної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 4.1. вищевказаного договору передбачалось, що воєнторг (відповідач) при несвоєчасному внесенні платежів сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення.

Так, відповідно до п. 4.1. договору та вимог чинного законодавства України  позивачем нарахована відповідачу пеня за період з 01.10.2005 р. по 24.11.2006 р. в сумі 3 150,00 грн.   

Однак, Державне підприємство «Санаторій «Алуштинський», м. Алушта, у позовній заяві просило стягнути з відповідача 3 150,00 грн. пені на підставі                     п. 4.1. договору за прострочення сплати 1 500,00 грн., які воєнторг зобов'язувався до  30 вересня 2005 року сплатити санаторію окрім предмету договору, оскільки передбачалось, що ці кошти підуть на благоустрій паркової території санаторію.

За таких обставин, суд вбачає, що пеню за договором від 01.05.2005 р., згідно          п. 4.1. цього договору відповідач сплачує при несвоєчасному внесенні платежів у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення.

Проте, платежем за даним договором є сплата за комунальні послуги.

Згідно п. 4.4. договору воєнторг, про що було вказано вище, повинен був сплатити санаторію одноразово 1 500,00 грн. на благоустрій паркової території санаторія окрім предмету договору.

Тобто вищевказана сума заборгованості відповідача у розмірі 1 500,00 грн. не є предметом договору та не є комунальним платежем. Тому, на сплату 1 500,00 грн. не поширюється дія вищезазначених пунктів 2.1. та 2.2. договору від 01.05.2005 р.

З викладеного вбачається, що відносно сплати 1 500,00 грн., передбачених у            п. 4.4. договору, санаторій не виставляє воєнторгу рахунки, передбачені                              п. 2.1. договору, для оплати, у зв'язку з чим відносно вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3 150,00 грн. позивачу повинно бути у позові відмовлено.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогами відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника позивача, згідно зі ст. 85 ГПК України,  у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення  оформлене  у  відповідності  до  ст.  84  ГПК  України  і  підписане 18.05.2007 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –          

ВИРІШИВ:

1).  Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Кримське управління військової торгівлі» (95000, АР Крим, м. Сімферополь,                  вул. Вузлова, 7, р/р 2600631240001 в КД УСБ м. Сімферополь, МФО 324010,                  ЗКПО 24301918) на користь Державного підприємства «Санаторій «Алуштинський» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Жовтнева, 16, р/р 260080130672 у ЗАТ «Банк НРБ», МФО 320627, ЗКПО 32322874, або на інші рахунки) 1 500,00 грн. заборгованості, а також 32,90 грн. державного мита та 38,06  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.            

3). В частині стягнення пені в сумі 3 150,00 грн. у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду АР Крим  законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.