Рішення

від 20.03.2007 по справі 20/63/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/63/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.07                                                                                        Справа №  20/63/07

Суддя   

За позовом  Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екіпаж-5”, м. Запоріжжя  

про стягнення суми  2756,42 грн.    

                                                                                                           Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Семеренко С.О. (довіреність № 4834/27 від 31.10.2006р.);

Від відповідача –Базаєв М.І. (директор)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача 2756,42 грн. основного боргу на підставі договору №1539 від 30.09.2002р..

Ухвалою господарського суду від 25.01.2007р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/63/07,  судове засідання  призначено на 20.02.2007р. У судовому засіданні 20.02.2007р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 27.02.2007р. Ухвалою суду від 27.02.2007р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.03.2007р. У судовому засіданні 19.03.2007р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 20.03.2007р.

20.03.2007р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, у судовому засіданні надав заяву про уточнення вимог, просить стягнути з відповідача суму 2756,42 грн. боргу за період з 01.12.2004р. по 30.11.2006р. на підставі договору №1539 від 30.09.2002р. на постачання  та використання теплової енергії, оскільки відповідач у порушення договору ( в редакції додаткової угоди №2) не сплатив вартість теплової енергії у встановлений строк (не пізніше 25-го числа поточного місяця). Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позові, та обґрунтовані умовами договору, ст.ст. 193, 276 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 96, 1000 ЦК України.

Відповідач позов  визнав частково на суму 641,86 грн., мотивуючи наступним:

-          Договір №1539 від 30.09.2002р. на постачання та використання теплової енергії був укладений з метою опалення нежитлового приміщення за адресою: м.Запоріжжя, вул..Тбіліська,25, яке було прийнято відповідачем на початку 2001р. у тимчасове користування на підставі договору оренди з КП “ВРЕЖО №1”. Відповідач належним чином і у повному обсязі виконував умови договору №1539 до 29.03.2005р. Орендоване приміщення 01.08.2005р. ТОВ “Екіпаж-5” було звільнено, що підтверджується Актом прийому-передачі нежитлового приміщення б/н від 01.08.2005, на підставі чого відпала необхідність в опаленні приміщення. На момент звільнення заборгованість за спожиті послуги становила 641,86 грн.;

-          Відповідно до п.11.1.7 договору, ст. 161 ЦК УРСР, ст.ст.628,629 ЦК України  позивач повинен був припинити постачання теплової енергії у разі відсутності протягом 10 днів оплати за її постачання. Позивач продовжував в односторонньому порядку постачати енергію, що суперечить як умовам договору, так і доцільності з огляду на те, що відповідач навіть не знаходився у приміщенні і не являвся споживачем теплової енергії. Таким чином, вважає, що сума 2756,42 грн. (розрахована за період після звільнення приміщення відповідачем) не є заборгованістю, а тому не підлягає відшкодуванню.

            На відзив відповідача позивач надав заперечення, відповідно до яких посилання відповідача на п.11.1.7 договору як на підставу відключення від постачання теплової енергії є безпідставним, оскільки це не є обов'язком позивача і приміщення є вбудованим у житловий будинок, тому не має відокремленої системи теплопостачання, а отже відключення було неможливе за технічних причин. Твердження відповідача про те, що ним належним чином та у повному обсязі виконувались умови договору №1539 є безпідставним і не відповідає дійсності, оскільки  тоді б був відсутній предмет спору, і у відповідача була в відсутня дебіторська заборгованість. Посилання на акт прийому-передачі приміщення від 01.08.2005р. порушує п.3.2.10 договору, відповідно до якого споживач повинен був письмово сповістити, зокрема, про зміну місцезнаходження, а також про зміну користувачів приміщень споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій, що не було зроблено відповідачем. На адресу позивача до теперішнього часу не надходило жодного повідомлення про зміну власника приміщення, або про звільнення відповідачем приміщення по вул.Тбіліська,27.  

 Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2002р. між Концерном “Міські теплові мережі” (енергопостачальна організація, позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екіпаж-5” (споживач, відповідач) був укладений договір № 1539 про постачання та використання теплової енергії.

Даний договір був укладений на підставі заяви ТОВ “Екіпаж-5” щодо опалення приміщень в м.Запоріжжя по вул.Тбіліська,27 та вул.Сталеварів,19.

Згідно з п.п. 1,2, 4.2.1 договору Концерн взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач згідно з п.п. 1,2, 3.2.2, 6.7 взяв на себе обов'язок сплачувати за теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в обсягах відповідно до рахунків і в терміни, що передбачені пунктами 6.2, 6.5 договору.

Відповідно до п.п. 6.4, 6.5 договору розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити Концерну “Міські теплові мережі” вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Згідно з п.п.10.1,10.2,10.3 договору він набирає сили з моменту його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Договір може бути розірваний достроково у разі зміни споживача або переходу права власності приміщення до іншої особи, за умови погашення заборгованості за надані послуги у повному обсязі.

Із матеріалів справи слідує, що Концерн належно виконував умови договору щодо постачання відповідачу теплової енергії, направляв рахунки на оплату спожитої теплової енергії, що підтверджується реєстрами про відправлення з відміткою поштового відділення. Проте, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату поставленої теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 01.12.2004р. по 30.11.2006р.  у сумі 2756,42 грн.   

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу  застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.

Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України  встановлені п. 4  Прикінцевих положень цього Кодексу.

Правовідносини сторін виникли у 2002р. і продовжують існувати після 01.01.2004р., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

 Відповідно  до  ст.193  ГК  України,  ст.ст. 525,  526  ЦК  України     зобов'язання

має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору  є договір.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу.

Таким чином, вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екіпаж-5”  на користь Концерну “Міські теплові мережі” суми 2756,42 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача,  з посиланням на акт прийому –передачі нежитлового приміщення від 01.08.2005р., спростовується вищенаведеним, а також наступним.

           Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Передача відповідачем приміщення по вул..Тбіліська,27, не може бути підставою для невиконання ним зобов'язань за договором, укладеним з Концерном “Міські теплові мережі”, оскільки  підстави припинення зобов'язань за договором   № 1539, укладеним з позивачем, встановлені законом, а саме: главою 50 ЦК України. Зокрема, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст.599), за домовленістю сторін (ст.604). Суд вважає, що передача приміщення за актом приймання-передачі балансоутримувачу не може бути належним доказом розірвання договору на постачання теплової енергії. Дійсно, згідно з ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Однак, чинним на момент укладення договору 01.01.2002р. законодавством не було передбачено право сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання. Навпаки, приписами ст.162 ЦК УРСР була встановлена недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання, за винятком випадків, передбачених законом. Відповідач не обґрунтував нормативно такі винятки. Пункт 3.2.10 договору встановлює  зобов'язання споживача  письмово сповіщати енергопостачальну організацію про зміну місцезнаходження, про зміну користувачів приміщень споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій. Доказів такого повідомлення, а також повідомлення про припинення дії договору на наступний рік (п.10.2 договору), відповідач не надав. Разом з тим, порядок розірвання договору у 2005р. і на цей час встановлений законом (ст.ст.651,652,653,654 ЦК України, ст.188 ГК України), який відповідачем не дотриманий, і цей порядок не передбачає розірвання договору шляхом  відмови він виконання зобов'язання однією із сторін. Доказів досягнення домовленості з позивачем щодо розірвання договору чи розірвання договору в судовому порядку відповідач не надав, тому його зобов'язання за спірним договором  не припинились. Щодо посилання відповідача на порушення Концерном “Міські теплові мережі”  п.11.1.7 договору, ст. 161 ЦК УРСР, ст.ст.628,629 ЦК України, а саме:  позивач повинен був, на думку відповідача, припинити постачання теплової енергії у разі відсутності протягом 10 днів оплати за її постачання, то дане твердження є необгрунтованим, оскільки за змістом розділу 11 договору, а також п.п.4.1.4, 4.1.5 договору припинення постачання теплової енергії споживачу у разі відсутності  оплати теплової енергії є правом, а не обов'язком енергопостачальної організації. Крім того, відповідно до ст.ст.612,613 ЦК України такі дії позивача не є простроченням кредитора, що могло б бути підставою стверджувати, що прострочення відповідача, як боржника, не настало.             

Згідно з ст. 49  ГПК України судові витрати  відносяться на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

           Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Екіпаж-5”(69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів 19/23, фактична адреса: м. Запоріжжя, вул. Перемоги буд.63, к.309., код ЄДРПОУ 24909784)  на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458)  суму 2 756 грн. 42 коп. основного боргу, суму 102 грн. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                      Суддя                                                              Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 11.06.2007р..