Рішення

від 11.07.2018 по справі 654/1610/18

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/1610/18

Провадження №2/654/809/2018

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 року Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Данилевського М.А.,

за участю секретаря - Друговин В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голопристанського районного суду цивільну справу № 654/1610/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.05.2018 звернулася до суду з зазначеним позовом мотивуючи його тим, що між нею та відповідачем 06.05.2013 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець (відповідач) у порядку і на умовах, визначених у договорі зобов'язався передати у власність покупцеві (позивачу), а покупець прийняти і оплатити товар відповідно до п. 1 даного договору, нерухоме майно, а саме:

- будівлі та споруди Автозаправочної станції № 1, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_3) та складається з: операторської, що позначена літерою "А" площею 8,0 кв.м., майстерня літерою "Б", уборна літера "В", огорожа № 1, 2, колонка № 3, 4,

- будівлі та споруди Автозаправочної станції № 2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_4) та складається з: операторської, що позначена літерою "А" площею 4,1 кв.м., уборна літера "Б", огорожа № 1,2, колонка № 3, 4, які належать відповідачу на праві власності відповідно до договору купівлі - продажу від 11.06.2002 року.

Згідно п. 2 договору, сторонами було досягнуто домовленість щодо ціни на об'єкти відчужуваних будівель АЗС, яка складає 80000 грн. Після погодження всіх інших істотних умов даного договору, та його підписання, позивачка розрахувалася з відповідачем ОСОБА_2, про що продавцем складено відповідну розписку. Того ж дня, продавець - ОСОБА_2 передав, а позивачка - прийняла, придбане майно - будівлі АЗС, разом із наявними у продавця правовстановлюючими документами та ключами від АЗС.

Однак, відповідач, в порушення вимог п. 7 договору, ігнорує численні звернення позивачки щодо нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу нерухомого майна мотивуючи браком часу для приведення у відповідність правоустановчих документів та підписання відповідного договору.

Просила позов задовольнити, визнати зазначений договір купівлі продажу дійсним та визнати право власності на зазначене в договорі майно з підстав зазначених в позові.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час слухання справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті Голопристанського районного суду, причини неявки суду не відомі.

Виходячи з наведеного та зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача судом встановлено наступне.

Згідно договору купівлі-продажу від 06.05.2013 ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 будівлі та споруди Автозаправочної станції № 1, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_3) та складається з: операторської, що позначена літерою "А" площею 8,0 кв.м., майстерня літерою "Б", уборна літера "В", огорожа № 1, 2, колонка № 3, 4, яка належить на підставі договору купівлі-продажу від 11.06.2002року;

- будівлі та споруди Автозаправочної станції № 2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_4) та складається з: операторської, що позначена літерою "А" площею 4,1 кв.м., уборна літера "Б", огорожа № 1,2, колонка № 3, 4, які належать відповідачу на праві власності відповідно до договору купівлі - продажу від 11.06.2002 року. (а.с.9-10)

Згідно акту прийому-передачі майна відповідно до Договору купівлі-продажу від 06.05.2013 ОСОБА_2 передав майно ОСОБА_1 (а.с.11)

Згідно розписки від 06.05.2013 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1, грошові кошти у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень. (а.с. 12)

Згідно договорів купівлі-продажу від 11.06.2002 АЕК №259154 та АЕК №259155, посвідчених державним нотаріусом Голопристанської державної нотаріальної контори Негрою О.А., ОСОБА_2 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю Радон-М будівлі та споруди Автозаправочної станції № 1, яка розташована за адресою АДРЕСА_1. (а.с.13-14) та будівлі та споруди Автозаправочної станції № 2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. (а.с.17-18).

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI, по відношенню до ч. 2,3 статті 182, ч. 4 статті 334, ч. 3 статті 640 та статті 657 ЦК України.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів", яким частину третю статті 640 ЦК викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК виключено слова "та державної реєстрації". З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше, а право на нерухоме майно та його обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно до цих змін, державна реєстрація договору (правочину) нерухомого майна скасовано. Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється лише реєстрація речового права, а не самого правочину.

Таким чином, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ст. 220 ЦК) .

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06 листопада 2009 року, при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Про безповоротність ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору свідчить ігнорування відповідачем численних звернень позивачки до нього з проханням здійснити нотаріальне посвідчення договору, відсутність відповідача за місцем проживання та відсутність реєстрації відповідача за місцем проживання, зазначеному в договорі (а.с. 22-26).

Про дійсність та реальність договору купівлі-продажу будівель АЗС також свідчить той факт, що відповідно до договору купівлі-продажу земельних ділянок (кадастрові номери НОМЕР_3 та НОМЕР_4), посвідчених приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області Желєзняком С.В., від 12.02.2015, НАК 946608 та НАК 946607, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі АЗС, перейшли у власність позивачки (ас. 15-16, 19-20).

Таким чином, судом встановлено, що позивач втратив будь-яку можливість нотаріально посвідчити правочин.

Враховуючи, що сторони по справі уклали між собою письмову угоду купівлі-продажу, яка не була нотаріально посвідчена, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу та відбулося повне виконання його умов сторонами, в даний момент місце знаходження продавця нерухомого майна (будівель АЗС) позивачу не відоме, встановити його місце знаходження не можливо, таким чином відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору, тому суд вважає, що за таких обставин договір може бути визнано дійсним у судовому порядку та таким, що не потребує подальшого нотаріального посвідчення.

На підставі викладено, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідачем або іншими особами порушується, не визнається або оспорюється його право власності на зазначені будівлі, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, яке є предметом договору (будівлі АЗС) задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, 210, 220, 321, 328, 640, 657 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 06 травня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1), що проживає за адресою: АДРЕСА_3 (продавець), та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_2), що зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 (покупець), а саме:

- будівлі та споруди Автозаправочної станції № 1, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_3) та складається з: операторської, що позначена літерою "А" площею 8,0 кв.м., майстерня літерою "Б", уборна літера "В", огорожа № 1, 2, колонка № 3, 4, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 11.06.2002 року;

- будівлі та споруди Автозаправочної станції № 2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_4) та складається з: операторської, що позначена літерою "А" площею 4,1 кв.м., уборна літера "Б", огорожа № 1,2, колонка № 3, 4, яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу від 11.06.2002 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Херсонської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повне рішення складено 17.07.2018.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.

Суддя М. А. Данилевський