Рішення

від 19.06.2018 по справі 761/36849/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/36849/17

Провадження № 2/761/1801/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яриновській Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС про визнання договору ревардингу недійсним; зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2017р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ ЕНТЕРПРАЙСС , в якому просила суд:

- визнати недійсним договір ревардингу № 10690, укладений 12 січня 2017р. між сторонами (далі по тексту - договір);

- зобов'язати відповідача повернуті позивачці у натурі грошові кошти у розмірі 78800,0 грн., сплачені як внесок на фінансування купівлі автомобіля згідно договору, згідно квитанції № 781/з33 від 12 січня 2017р.; 472,8 грн. сплачені як розрахунково - касове обслуговування при прийомі готівкових платежів та переказів згідно квитанції № 781/з34 від 12 січня 2017р.;

- стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, які складаються з судового збору.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 12 січня 2017р. між сторонами було укладено вищезазначений договір, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування автомобіль KIA Sportage 2,0 AT Premium (колір срібний), а отримувач (позивачка) зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно умов цього договору. Згідно даного договору, позивачкою було сплачено перший платіж у розмірі 78800,0 грн. Враховуючи, що договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки порушує права позивачки, як споживача, містить несправедливі умови, не відповідає за формою передбаченою чинним законодавством України, позивачка звернулася до суду з метою захисту своїх прав шляхом визнання вказаного договору недійсним та повернення сплачених нею коштів. Як зазначає позивачка, чинним законодавством не врегульовано правовідносини, що виникають з договору ревардингу, тому, враховуючи положення ст. 8 ЦК України, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закону України Про фінансовий лізинг . Також позивачка посилається на нікчемність спірного договору, як в силу ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки умови укладеного між сторонами договору ревардингу є несправедливими, так і в силу ст. 220 ЦК України, оскільки договір не було посвідчено нотаріально.

До судового засідання позивачка подала на адресу суду заяву, про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просить суд позов задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, свого представника до суду не направив, відзив на позов не подавався.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 12 січня 2017р. між сторонами було укладено договір, за умовами якого ТОВ ЕНТЕРПРАЙСС зобов'язалося придбати у свою власність майно ( KIA Sportage 2,0 AT Premium (колір срібний) та передати це майно у користування позивачки, яка у свою чергу зобов'язувалася сплачувати за користування товаром ревардингові платежі згідно графіку (першого ревардингового платежу в розмірі 16416,67 грн. щомісяця; другого ревардингового платежу в розмірі 4482,36 грн. щомісяця). Договір передбачав право позивачки отримати вищезазначений автомобіль у власність за умови повної сплати вартості автомобіля та інших витрат.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товаром по даному договору є автомобіль KIA Sportage 2,0 AT Premium (колір срібний).

Відповідно до п. 3.2 договору, вартість товару на момент укладення даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №2 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з додатком № 2 до договору вартість предмета ревардингу складає 394000,0 грн., а вартість фінансування 78800,0 грн.

Розділом 1 договору визначено, що вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору отримувачем постачальнику при укладенні договору.

Судом встановлено, що 12 січня 2017р. на виконання умов договору ревардингу, позивачкою було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 78800,0 грн.

Згідно п. 2.1 договору, постачальник - відповідач зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно (товар визначений у п. 3.1 цього договору), а отримувач - позивачка зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як вбачається зі змісту вказаного договору, він є змішаним та містить у собі ознаки договору лізингу, найму та купівлі-продажу транспортного засобу.

Віднесення вказаної категорії договорів до змішаних підтверджено правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Крім цього, вказаний договір не містить вказівки, яка саме особа є продавцем та де знаходиться, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

А отже, зазначені умови спірного договору суперечать вимогам ч. 1 ст. 808 ЦК України, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, суд вважає, що в оспорюваному договорі суттєво обмежені права одержувача - позивачки по відношенню до постачальника, у разі неналежного виконання останнім обов'язків, передбачених договором та законом.

В порушення ч.2 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг , п. 4.1.1. спірного договору, передбачає, що постачальник зобов'язаний передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому даним договором.

Крім того, п.4.1.1. договору не передбачає обов'язку постачальника передати товар у власність.

Отже, умовами договору суттєво звужені обов'язки постачальника, повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару та його належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 вказаної статті у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи зазначену норму Закону (ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ) можна дійти висновку, що несправедливими є зокрема такі умови договору:

- п. 2.3. отримувач має право самостійно обрати ТЗ та продавця ТЗ і несе пов'язані з цим ризики, продавцем ТЗ є особа що як правило, зазначається у специфікації;

- п. 3.4 у разі зміни вартості товару до моменту повної сплати першого ревардингового платежу отримувачем, останній повинен сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі товару постачальником з метою виплати не менше 50% від вартості товару на момент його передачі;

- п. 3.6 постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець, якого не зазначено в договорі.

- п.4.3.3 постачальник має право залишати товар на складі у випадку прострочення отримувачем сплати щомісячних внесків;

- п.п. 5.4, 8.3, 8.8, 8.13 встановлюють, що розмір ревардингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуаціїна грошовому ринку, що впливає на вартість предмета договору, проте формули перерахунку цей договір не передбачає;

- п. 8.14 дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж 12 календарних місяців після підписання акту приймання-передачі товару між постачальником та отримувачем. За дострокову сплату ревардингових платежів, отримувач сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10% від суми дострокового погашення;

- п. 8.15 у разі відмови отримувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості товару постачальник має право розірвати даний договір, після чого отримувач зобов'язаний повернути постачальнику товар протягом 5 днів, при цьому ревардингові платежі поверненню не підлягають

- п. 12.11 у випадку розірвання договору отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, Постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого ревардингового платежу.

- п. 12.1 за несвоєчасне внесення ревардингових платежів отримувач зобов'язаний сплачувати постачальнику проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати.

Отже, вказані вище умови договору є несправедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у справах № 6-65цс16; № 6-330цс16; № 6-2766цс15.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 06 листопада 2009р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, слід визнати недійсним договір, укладений 12 січня 2017р. та зобов'язати відповідача повернуті позивачі у натурі грошові кошти у сумі розмірі 79272,8 грн., сплачені як внесок на фінансування купівлі автомобіля, відповідно до договору, згідно квитанції № 781/з33 від 12 січня 2017р.; та як розрахунково - касове обслуговування при прийомі готівкових платежів та переказів згідно квитанції № 781/з34 від 12 січня 2017р.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1432,73 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 11, 15, 16, 203, 215, 216, 220, 509, 525, 526, 628, 629, 638, 799, 806, 808 ЦК України; ст. ст. 4, 10, 18 Закону України Про захист прав споживачів ; ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг , суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС (код ЄДРПОУ 34191485, місцезнаходження: м. Київ, вул. Зоологічна, 4А) про визнання договору ревардингу недійсним; зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати недійсним договір ревардингу № 10690, укладений 12 січня 2017р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС повернуті ОСОБА_1 у натурі грошові кошти у розмірі: 78800,0 /сімдесят вісім тисяч вісімсот/ грн., сплачені як внесок на фінансування купівлі автомобіля згідно договору ревардингу № 10690, від 12 січня 2017р.; 472 /чотириста сімдесят дві/ грн. 80 коп., сплачені як розрахунково - касове обслуговування при прийомі готівкових платежів та переказів на виконання умов зазначеного договору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙСС на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1432 /одна тисяча чотириста тридцять дві/ грн. 73 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27 червня 2018р.

Суддя: