Постанова

від 12.07.2018 по справі 826/8609/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8609/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Бабенка К.А.,Василенка Я.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична колегія "Алєксєєв, Боярчуков та Партнери" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична колегія Алєксєєв, Боярчуков та Партнери звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві про:

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 14.07.2016 р. №10863-17;

- визнання протиправним та скасування рішення від 30.12.2016 р. №393/26-55-12-04 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2017 р. №0000971204;

- зобов'язання відповідача-1 врахувати в інтегрованій картці платника єдиного податку - позивача наявну оплату єдиного податку за перший квартал 2016 року у сумі 49408,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 р. №278 та відсутність податкового боргу у зв'язку зі здійсненням такої оплати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.12.2016 р. №393/26-55-12-04 про виключення з реєстру платників єдиного податку; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18.05.2017 р. №0000971204; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві врахувати в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична колегія Алєксєєв, Боярчуков та Партнери (код ЄДРПОУ 39348696) як платника з єдиного податку наявну оплату єдиного податку у загальній сумі 49408,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 р. №278; позов в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2016 ДПІ у Печерському районі складено оскаржувану податкову вимогу, згідно з якою, станом на 13.07.2016 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 49405,89 грн.

30.12.2016 ДПІ у Печерському районі прийнято оскаржуване рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, підстава для прийняття такого рішення: абз. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, відповідно до абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України.

Згідно з п. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Тобто, оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято внаслідок наявності у позивача податкового боргу.

В подальшому ДПІ у Печерському районі проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з єдиного податку, результати якої оформлені актом від 24.01.2017 р. №72/12.04, згідно з висновками якого, позивачем порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку за І квартал 2016 року у сумі 49405,89 грн. та за І півріччя 2016 року у сумі 9344,11 грн.

На підставі акту перевірки, 10.02.2017 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000801204, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11750,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, податкове повідомлення-рішення від 10.02.2017 р. №0000801204 скасовано.

З урахуванням викладеного, 18.05.2017 ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване рішення №0000971204, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 11750,00 грн. за порушення строку сплати єдиного внеску.

Вважаючи перелічені податкову вимогу, рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного внеску та повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2013 - 2015 роки, що, у свою чергу, стало підставою для перерахунку відповідачем бази оподаткування військовим збором і єдиним соціальним внеском не знайшли свого підтвердження.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеню, нараховану на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України , у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону № 2346-ІІІ визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 1.30 статті 1 цього Закону встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону № 2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-ІІІ днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Положенням пункту 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону , якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Здійснивши аналіз вищенаведених положень статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ грошей в Україні , колегія суддів приходить до висновку, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема, з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.9. Інструкції, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Пунктом 1.12. Інструкції передбачено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання / примусове списання / стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України строк зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача/отримувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

- надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу/отримувачу про невиконання його розрахункового документа в установлений законодавством України строк (додаток 23).

Пунктом 2.14 Інструкції передбачено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".

Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.

Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати:

- даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку;

- даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Пунктом 2.22. Інструкції передбачено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 2.25. Інструкції, платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня.

Згідно пункту 3.6. Інструкції, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Аналіз зазначених положень Інструкції свідчить, що банк не приймає платіжне доручення від платника, якщо його сума перевищує суму, яка є на рахунку платника.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2014 р. між позивачем та Публічним акціонерним товариством Фідобанк укладено договір банківського рахунку №566608, за умовами якого банк відкриває поточний рахунок в національній валюті України та іноземних валютах за заявою про відкриття поточного рахунку клієнта з поданням до банку необхідних документів відповідно до вимог чинного законодавства України та в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 1.4 договору обумовлено, що рахунок відкривається банком клієнту для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору, банківських правил, вимог чинного законодавства України, а також за допомогою дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Відповідно до п. 2.31 договору, банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, передбачених законодавством України та банківськими правилами. При цьому, розрахунки за платіжними документами клієнта, що надійшли до банку упродовж його операційного часу, проводити в той же день, а ті, що надійшли після закінчення операційного часу - не пізніше наступного банківського дня.

Позивачем, на виконання вимог щодо сплати єдиного податку, 17.05.2016 подано до ПАТ Фідобанк платіжне доручення №278 на суму 49408,00 грн., призначення платежу: сплата єдиного податку за І квартал 2016 р. .

Вказане платіжне доручення отримано ПАТ Фідобанк до виконання 17.05.2016, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, як зазначає позивач, банк не здійснив переказ коштів з невідомих йому причин.

Колегія суддів звертає увагу, що одержання банком платіжного доручення Товариства та його виконання свідчить про наявність достатніх грошових коштів на рахунку Товариства для проведення розрахункових операцій (списання коштів).

Пунктом 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неперерахування єдиного податку за платіжним дорученням від 17.05.2016 №278 на загальну суму 49408,00 грн. не є наслідком безпосередньо дій позивача, отже, відповідна сума не може бути визнана податковим боргом позивача.

Отже з урахуванням зазначеного, відсутні підстави для нарахування позивачу штрафу за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку, оскільки, як вже зазначено вище, суму єдиного податку позивачем сплачено своєчасно, однак кошти не перераховані на відповідний рахунок з вини банку. А тому, позивача не може бути притягнуто до відповідальності за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання у визначений строк, нарахування штрафу за що передбачено ст. 126 ПК України.

Також колегія суддів погоджується із зобов'язанням відповідача-1 врахувати в інтегрованій картці платника з єдиного податку позивача наявну оплату єдиного податку згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 №278 та відсутність податкового боргу у зв'язку із здійсненням даної оплати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року - без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Бабенко К.А.

Василенко Я.М.

Повний текст постанови виготовлено 13.07.2018.