Постанова

від 15.06.2007 по справі 6/42-748

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/42-748

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2007 р.Справа № 6/42-748

 12:48

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Шумського І.П.             

при секретарі судового засідання  Лучко Р.М.

Розглянув справу

за позовом  Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль

до  Державного підприємства «Тернопільське», вул. Шевченка, 41, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області.

про  стягнення 4252,20 грн. збитків.

За участю представників сторін:

позивача: Сушко А.С.

  відповідача: Полюта С.М.

Суть справи:

Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Державного підприємства «Тернопільське»про стягнення 4252,20 грн. збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства. А саме:

- 175,55 грн. внаслідок залишення лісопродукції у лісі в кількості 25 сортиментів ;

- 71,10 грн. внаслідок незаконної рубки 12 дерев без наявності клейма відводу;

- 7,28 грн. внаслідок знищення клейма на  пнях 4 дерев

- 87,52 грн. внаслідок пошкодження 22 дерев до ступеня припинення росту;

- 50,67 грн. внаслідок залишення 3 недорубів;

- 6,93 грн. внаслідок залишення у завислому стані 8 зрубаних дерев;

- 52,80 грн. внаслідок  зрізання 1 дерева в тридцятиметровій зоні зрубки, всього –451,85 грн. А також самовільній порубці 15 дерев, чим заподіяно 3800,53 грн. шкоди.

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що ДП «Тернопільське»як лісокористувач, винне у допущенні перелічених лісопорушень.

Відповідач, у запереченнях на позов та усних поясненнях, позовні вимоги визнав в частині нарахованих 451,85 грн. майнових стягнень. Щодо відшкодування 3800,35 грн. збитків, пояснив, що лісопорубку вчинено іншими лісопорушниками, від-так вказана сума підлягає стягненню з осіб, які її безпосередньо здійснили.

Згідно п. 3   ч. 1   ст. 20    Закону  України  "Про  охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року (зі змінами та доповненнями) до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать подання позовів про відшкодування збитків і витрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 Положення про державне управління екології та  природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природоохоронних ресурсів України від 11.08.2000 N 108( із наступними змінами та доповненнями), на час звернення до суду, державне управління екології та природних ресурсів в областях було територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України і входило до сфери його управління.

За заявою позивача №1-2/2285 від 31 травня 2007 року, у зв'язку з реорганізацією, в порядку ст.55 КАС України, Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області замінено на  Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області.          

Положенням про державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженим Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №55 від 19 лютого 2007 року, одним із основних завдань інспекції визначено здійснення   управління   та   регулювання  у  сфері  охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення  природних  ресурсів,  забезпечення  екологічної  та у межах  своєї  компетенції радіаційної безпеки у сфері поводження з відходами.

Пункт 4  статті  17  Кодексу  адміністративного   судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

З наведеного випливає, що   державне управління екології та природних ресурсів  в Тернопільській області, а пізніше, державна екологічна інспекція у Тернопільській області,   має  адміністративну  процесуальну  правоздатність і діє у сфері  забезпечення   реалізації   державної  екологічної  політики, спрямованої на забезпечення ефективного використання та відтворення   природних   ресурсів, тобто у сфері  публічно-правових відносин. Тому, відповідно до ухвали суду від 20 квітня 2007 року,  розгляд справи здійснюється відповідно до   ст. 4, 6, 17, 18 та п.6 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.   

Судове засідання призначене вперше на 06 квітня 2007 року, неодноразово відкладалось, востаннє на 15 червня 2007 року.             

У судовому засіданні, учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

12-13 квітня 2006 року робочою групою Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області, правонаступником якого є позивач,  за участю посадових осіб відповідача, проведено перевірку дотримання природоохоронного законодавства, якою обстежено окремі ділянки лісових насаджень ДП «Тернопільськеке»- постійного лісокористувача (факт постійного користування відповідачем не заперечено, документи на право постійного користування знаходяться на стадії виготовлення). За наслідками перевірки складено відповідний Акт.

Відповідно до змісту Акту, підписаного уповноваженими представниками відповідача без заперечень, перевіряючими виявлено ряд порушень природоохоронного законодавства, зокрема ст.ст. 19,64,86,90 Лісового Кодексу України, п.5 Правил відпуску деревини на пні в лісах України, затверджених Постановою КМ України №1378 від 29 липня 1999 року (далі –Правила №1378), які полягали у:

- залишенні лісопродукції у лісі;

- знищенні клейма на пнях дерев;

- пошкодженні дерев до ступеня припинення росту;

- залишенні недорубав;

- залишенні у завислому стані зрубаних дерев;

- зрізані дерева в тридцятиметровій зоні зрубки.

За вказані порушення, відповідно до п. 62 розділу VIII Правил №1378 відповідачу нараховано майнові стягнення в сумі 451,85 грн.

Суму майнових стягнень відповідач визнав повністю, що не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.ст. 112,136,164  КАС України є підставою для задоволення позову.

Щодо відшкодування 3800,35 грн. шкоди, то

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»№1264-ХІІ від 25 червня 1991 року (далі –Закон №1264-ХІІ), із наступними змінами і доповненнями, передбачено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, що полягають у т.ч. у відшкодуванні в установленому  порядку  збитків,  завданих порушенням  законодавства  про  охорону  навколишнього  природного середовища.

Відповідно до статті 68 Закону №1264-ХІІ, на винних осіб покладено обов'язок  нести відповідальність за порушення природоохоронного законодавства, при цьому наведений перелік порушень не є вичерпним, а підприємства, установи, організації та громадяни  зобов'язані відшкодовувати заподіяну    ними    шкоду,  в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування  заходів  дисциплінарної,  адміністративної  або кримінальної відповідальності не звільняє винних  від  компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода,  заподіяна  внаслідок  порушення  законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 69 цього Закону підлягає компенсації, як правило,  в  повному  обсязі  без  застосування  норм  зниження розміру  стягнення  та  незалежно  від  збору    за    забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з його статутом, ДП «Тернопільське» належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України.

Положенням про Державний комітет лісового господарства України, затвердженим Указом Президента України №969/2000 від 14 серпня 2000 року, серед основних завдань Держкомлісгоспу (підпорядкованим якому є відповідач) встановлено обов'язок забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, а також охорони, захисту, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів,  мисливських  тварин, підвищення ефективності лісового та мисливського господарства.

Основною метою створення ДП «Тернопільське»є охорона, захист, раціональне використання та відтворення лісів, а основними напрямками діяльності, серед іншого, є охорона лісів і захист лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень та інших лісопорушень (ст. 2 Статуту відповідача).     

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх, передбачених законом та установчими документами обов'язків, було  допущено самовільну порубку 15 дерев, чим завдано шкоду, розмір якої обраховано відповідно до Постанови КМ №1464, становить 3800,35 грн.

Згідно із змістом ст.ст.105,107 Лісового кодексу України, ч. 1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана в т.ч. бездіяльністю підприємства, установи, організації, відшкодовується такими особами в повному обсязі.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання відповідача на здійснення порубки іншими особами, оскільки відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного Кодексу України, особа, відповідальна за завдання шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини.

Однак, належних і допустимих доказів вчинення порубки іншими особами, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги в частині стягнення 3800,35 грн. шкоди є обґрунтованими і належним чином не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Згідно п.5 ст.64 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” встановлено, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності є джерелом формування спеціального фонду місцевих бюджетів, тому сума компенсації за завдану шкоду перераховується до спеціального фонду Драганівської, Романівської та Острівської сільських рад.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАСУ, та зважаючи на  пільги  якими користується позивач щодо сплати державного мита при поданні позову до суду, судові витрати  з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,158 -163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Тернопільське», (вул. Шевченка, 41, с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області, код 33282120)

- 1532,87 грн. місцевий бюджет Драганіської сільської ради р/р 31519903600528, код 24061600, в УДК в Тернопільській області, МФО 838012, код 23589225;

- 78,38 грн. місцевий бюджет Романівської сільської ради р/р 31514903600545, код 24061600, в УДК в Тернопільській області, МФО 838012, код 23589225;

- 2640,95 грн. місцевий бюджет Острівської сільської ради р/р 31519903600540, код 24061600, в УДК в Тернопільській області, МФО 838012, код 23589225;

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 22 червня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    І.П. Шумський