Рішення

від 17.07.2018 по справі 806/2252/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2252/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Медіа Ресурс" про стягнення коштів,

встановив:

Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Приватного підприємство "Медіа Ресурс" із позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Медіа Ресурс" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 20 213,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми №10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих у ПП "Медіа Ресурс" за 2017 рік складала 12 осіб. Вказує, що відповідач від числа середньооблікової кількості штатних працівників, що складає "Медіа Ресурс" осіб, повинен був працевлаштувати 1 особу з інвалідністю - штатного працівника. За твердженнями позивача, ПП "Медіа Ресурс" не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю-штатних працівників облікового складу за 2017 рік, передбачений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні" у кількості одного робочого місця, внаслідок чого відповідачу нараховано адміністративно-господарські санкції на загальну суму 19 774,59 грн.

Зазначає, що у зв'язку із порушенням підприємством граничних термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної інвалідів в Україні", відповідачу також була нарахована пеня у розмірі 439,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з ПП "Медіа Ресурс" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 20 213,78 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Примірник ухвали про відкриття провадження у справі від 23.05.2018 разом із пам'яткою про права і обов'язки сторін та учаснику справи надсилався на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та був отриманий відповідачем 29 травня 2018 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с.17)

Відповідач у строк та в порядку, визначеному статтями 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відзив на позовну заяву не надіслав.

Положеннями статті 44 КАС України врегульовано, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Учасники справи, зокрема, мають право: подавати докази; подавати заяви та клопотання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною шостою статті 162 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено, що Приватне підприємство "Медіа Ресурс" є юридичною особою -працедавцем, який, відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов'язаний створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У лютому 2018 року відповідач подав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (за формою № 10-ПІ), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача впродовж 2017 року становила 12 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 39 549,17 грн. (а.с. 8-9).

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій звітностей форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", на підприємстві протягом 2017 року були створені наявні наступні вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями:

Як встановлено із додатку №8 до листа Житомирського міського центру зайнятості вих. №1070/02 від 17.04.2018, від ПП "Медіа Ресурс" протягом 2017 року згідно форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" звіти до Житомирського міського центру зайнятості для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями не надходили. (а.с. 21-22)

27 березня 2017 року позивачем на адресу ПП "Медіа Ресурс" було направлено претензію №31/18 за невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2017 році від 27.03.2018 вих. №04-63/224, відповідно до якої відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 19 774,59 грн. (а.с. 11 та зворот)

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, підприємству у зв'язку із несплатою нарахованої йому суми адміністративно-господарських санкцій в сумі 19 774,59 грн в строки, визначені законодавством, нараховано пеню в сумі 439,19 грн. (а.с. 10)

Таким чином, загальна сума заборгованості ПП "Медіа Ресурс" перед Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складає 20 213,78 грн.

У зв'язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарської санкції не сплачено, позивач звернувся до суду про її стягнення разом з пенею.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії контролюючого органу на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантування їм рівної з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Частинами першою, другої статті 17 Закону №875-XII встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з ч.3 ст.17 Закону №875-XII відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.18 Закону №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 18-1 Закону№875-XII встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Суд звертає увагу, що рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 18 Закону №875-XII на відповідача, як працедавця, покладено обов'язок створити робочі місця і умови для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Вказаний обов'язок не супроводжується обов'язком відповідача здійснювати пошук інвалідів, адже статтею 18-1 Закону №875-XII такий обов'язок покладено на Державну службу зайнятості.

Пунктом четвертим частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI визначено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У відповідності до діючих положень Порядку №316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Слід зазначити, що норма щодо щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць, встановлена Законом України від 01 березня 1991 року №803-ХІІ "Про зайнятість населення", втратила чинність з 01 січня 2013 року, коли набрав чинності новий Закон України від 05 липня 2012 року № 5067-VI "Про зайнятість населення".

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Медіа Ресурс" не зверталось до Житомирського міського центру зайнятості з інформацією про попит на робочу силу з відображенням відомостей про вільні робочі місця, створені виключно для осіб з інвалідністю. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах копією листа Житомирського міського центру зайнятості вих. №1070/02 від 17.04.2018 та додатку №8 до нього, відповідно до змісту яких від ПП "Медіа Ресурс" протягом 2017 року згідно форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" звіти до Житомирського міського центру зайнятості для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями не надходили. (а.с. 21-22)

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження тверджень, що ПП "Медіа Ресурс" забезпечувалися вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями або було прийнято таких осіб на роботу у звітний період.

Положеннями частини першої, другої статті 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч.1, ч.2 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-XII заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Норми чинного законодавства покладають на працедавця виключно обов'язок забезпечити наявність вакансій, в той час, як відсутність реалізації такими особами свого права на працевлаштування із незалежних від суб'єкта господарювання причин, зокрема, шляхом відмови від запропонованих вакансій або не направлення Державною службою зайнятості необхідної кількості осіб з обмеженими фізичними можливостями не свідчить про наявність у діях суб'єкта господарювання складу господарського правопорушення та не є правовою підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій і нарахування пені за їх несвоєчасну сплату.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем протягом 2017 року не було забезпечено встановлену чинним законодавством кількість вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також не подавалась звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу".

Враховуючи вищевикладене, позивач дійшов вірного висновку про порушення "Медіа Ресурс" положень статей 19, 20 Закону №875-XII та про наявність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені на загальну суму 20 213,78 грн.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ст.77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено обґрунтованість заявлених вимог та наявність правових підстав для примусового стягнення з Приватного підприємства "Медіа Ресурс" суми адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 20 213,78 грн, а тому позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати позивача-суб'єкта владних повноважень по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 44, 77, 90, 139, 159, 162, 242-246, 250, 255, 258-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Домбровського, 38, Житомир, 10003. Код ЄДРПОУ 20401066) до Приватного підприємства "Медіа Ресурс" (вул. Рильського, 9, офіс 407, Житомир, 10014. Код ЄДРПОУ 38508199) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Медіа Ресурс" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 20 213,78 грн (двадцять тисяч двісті тринадцять гривень сімдесят вісім копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено: 17 липня 2018 року.

Суддя О.Г. Попова