Рішення

від 10.07.2018 по справі 812/1424/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1424/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/1424/18 за позовом ОСОБА_1 до Сватівського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участі в антитерористичній операції, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1(далі - Позивача) до Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - Відповідач), в якому позивач просить:

- стягнути з відповідача за період з 26 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менше ніж 3000,00 грн, у розрахунку на місяць: за вересень (з 26.09.2014 по 30.09.2014) - 507,83 грн; за жовтень 2014 року - 3541,05 грн, за листопад 2014 року - 6117,50 грн, за грудень 2014 року - 5701,05 грн; разом 15867,43 грн.

Ухвалою від 25.05.2018 відкрито провадження у справі, визначено, що справа буде розглядатись за правилами загального позовного провадження (а.с. 1-2).

Ухвалою від 18.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 49).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з серпня 2008 року по 06.11.2015 проходив службу в ОВС. В період з 26.09.2014 по 31.12.2014 фактично брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. З інформації та даних, викладених у довідці ліквідаційної комісії Сватівського РВ ГУМВС України у Луганській області, встановив, що за період з вересня по грудень 2014 року не нараховувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО. Просив суд стягнути з Відповідача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року в загальному розмірі 15867,43грн.

У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 53), в клопотанні від 11.06.2018 б/н просив розглянути справу без його участі (а.с. 30).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмовий відзив на позову заяву від 14.06.2018 б/н, у якому зазначив, що наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 26.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 07.11.2015. Виплата винагороди за участь в АТО у 2014 році була передбачена постановою КМУ від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету . Для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Разом з тим, наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з вересня по грудень 2014 року.

Крім того, представник відповідача з посиланням на статті 105 та 112 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач, як кредитор юридичної особи - Сватівський районний відділ ГУМВС України у Луганській області, що ліквідується, мав право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про відмову ліквідаційної комісії у задоволенні його вимог, звернутися до суду з позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Позивач звільнений з ОВС 06.11.2015, остаточний розрахунок з ним проведено в 21.12.2015, до суду звернувся лише 24.05.2018. Тобто позивачем пропущений строк звернення до суду, визначений частиною третьою статті 122 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Винагорода за участь в АТО не є щомісячною, у зв'язку з чим не має постійного характеру, а тому не може бути складовою грошового забезпечення. Виплати, про стягнення яких просить позивач, носять періодичний характер, і про порушення своїх прав позивач був обізнаний безпосередньо після отримання винагороди за кожен конкретний часовий період відповідний місяць відповідного року. Тобто, позивач, отримуючи грошові кошти, знав про їх розмір, а відтак довідався про існування дій, що порушують його інтереси. Таким чином вимога про стягнення винагороди може буди розглянута в межах місячного строку, так як пов'язана з проходженням публічної служби (а.с. 32-38).

05 липня 2018 року позивачем через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду надано відповідь на відзив (а.с. 54-59), в якому зазначено, що інформацією зазначеною у довідці від 22.09.2015 № ВДЗ/10094/А та № А-3649 від 25.05.2016 підтверджується безпосередня участь позивача в антитерористичній операції, тобто право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої пунктом 2 Постанови КМУ № 158, вважає що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу винагороду за період з 26.09.2014 по 31.12.2014.

Зазначає, що винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватись за весь період безпосередньої участі в АТО, є винагородою, що має постійний характер, входить до структуру заробітної плати, і відповідно є її складовою.

10 липня 2018 року від відповідача через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду надійшло заперечення (а.с. 61-65).

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 52), у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням вимог статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), з 28.05.2012 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 25.05.2015 № А-3649 Позивач дійсно в період з 26.09.2014 по 07.11.2015 брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а.с. 10).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон № 108), заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону). Крім того, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Сватівському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, саме цей орган внутрішніх справ є належним відповідачем у справі.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (далі - Постанова № 158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанова № 158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

Тобто, виплата такої винагороди за час перебування особи у відпустці не передбачена. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

З інформації, зазначеній в довідках про доходи за період 01.09.2014 по 31.12.2014 від 18.04.2018 № 64/208 та від 12.06.2018 № 64/234, виданій Позивачу ліквідаційною комісією Сватівського районного відділу ГУМВС України у Луганській області, судом встановлено, що Позивачу виплачене грошове забезпечення в загальній сумі 20473,09 грн, в тому числі: у вересні 2014 року - 3074,95 грн (3046,95 грн - грошове забезпечення, 28,00 грн - нічні); у жовтні 2014 року - 3566,50 грн (3541,05 грн - грошове забезпечення, 25,45 грн - нічні), у листопаді 2014 року - 8123,59 грн (6117,50 грн - грошове забезпечення, 6,09 грн - нічні, 2000,00 грн - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань); у грудні 2014 року - 5708,05 грн (5701,05 грн - грошове забезпечення, 7,00 грн - нічні) (а.с. 12, 28, 41).

З інформації, зазначеній в довідках від 20.04.2018 № 64/210, від 12.06.2018 № 64/235, судом встановлено, що Позивач у період з 11.09.2014 перебував у додатковій відпустці терміном 8 діб. В період з 26.09.2014 по 31.12.2014 на лікарняному не перебував (а.с. 11, 27, 42).

Позивачем в позовній заяві виконаний розрахунок позовних вимог (а.с. 5).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Оскільки відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 Позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 26.09.2014, то винагорода Позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період саме з 26.09.2014.

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь Позивача за 2014 рік повинен становити: за вересень 2014 року - 512,49 грн (3074,95 грн (грошове забезпечення за вересень) : 30 (кількість днів у вересні) х 5 (кількість днів участі в АТО; за жовтень 2014 року - 3566,50 грн (грошове забезпечення за жовтень з врахуванням нічних); за листопад 2014 року - 6123,59 грн (8123,59 грн - грошове забезпечення за серпень + 6,09 грн нічних, - 2000,00 грн - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань); за грудень 2014 року - 5708,05 грн (5701,05 грн грошове забезпечення за грудень + 7,00 грн нічних).

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованою суму винагороди в розмірі 15910,63 грн.

Крім того, судом встановлено, що Позивачем при здійсненні розрахунку винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 31.12.2014 обчислено винагороду у розмірі меншому, ніж обчислено судом.

Разом з тим, ця помилка, допущена Позивачем, не змінює суті його позовних вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З метою повного захисту права позивача на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, про захист якого він просить, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь Позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції у розмірі більшому, ніж визначений у позовній заяві.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому Відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 Бурдов проти Росії ).

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, Відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити Позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовні положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини третьої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Посилання представника відповідача на положення статей 105 та 112 Цивільного кодексу України, суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105,112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Сватівський районний відділ ГУМВС України у Луганській області.

Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України Про судовий збір .

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: 92600, Луганської області, м. Сватове, кв. МирнийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Сватівського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (місце знаходження: 92600, вул. Державна, 11 м. Сватове, код ЄДРПОУ 08670906) про стягнення винагороди за безпосередню участі в антитерористичній операції задовольнити повністю.

Стягнути зі Сватівського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (місце знаходження: 92600, вул. Державна, 11 м. Сватове, код ЄДРПОУ 08670906) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: 92600, Луганської області, м. Сватове, кв. МирнийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 26.09.2014 по 31.12.2014 включно у загальному розмірі 15910 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот десять) гривень 63 копійки, в тому числі - за вересень - 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 49 копійок; за жовтень - 3566 (три тисячі п'ятсот шістдесят шість) гривень 50 копійок; за листопад - 6123 (шість тисяч сто двадцять три) гривні 59 копійок; за грудень - 5708 (п'ять тисяч сімсот вісім) гривень 05 копійок; з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2