Рішення

від 09.07.2018 по справі 910/5509/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.07.2018Справа №  910/5509/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Бус-Маркет” про стягнення 16 344, 55 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду м. Києва звернулось Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі – ДП “МА “Бориспіль”) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Бус-Маркет” (далі – ТОВ “Авто-Бус-Маркет”) про стягнення пені у сумі 16 344, 55 грн. У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю товарів № 37-14.1/3.3-22 від 23.06.2016 р. в частині своєчасної поставки товару у строк, визначений сторонами, внаслідок чого позивач нарахував штрафні санкції. У позові ДП “МА “Бориспіль” просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 16 344,55 грн. Провадження за вказаними вимогами було відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2018 р., розгляд справи в суді вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Суд, розглянувши позовні вимоги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 23.06.2016 р. між ДП “МА “Бориспіль” (покупець) та ТОВ “Авто-Бус-Маркет” (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів № 37-14.1/3.3-22 (далі – договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити замовнику товар – частини та приладдя до моторних транспортних засіобв, а замовник здійснити приймання товару та оплатити такий товар відповідно до специфікації та технічних характеристик, що наведено у додатку № 1 до договору (п.п. 1.1, 1.2 договору). Сума, визначена у договорі складється з сумарної ціни одиниць товару, які будуть поставлені протягом строку дії цього договору і становить 398 093,05 грн. Ціна за одиницю зазначена у специфікації (п. 3.1 договору). Згідно з п. 4.2.1 договору замовник протягом 60 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної перераховує на поточний рахунок постачальника 100 % ціни фактично поставленого товару. Пунктом 5.1 договору встановлений строк поставки товару – 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар. Місце поставки товару: Київська область, міжнародний аеропорт «Бориспіль», склад, на умовах DDP, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 р. (п. 5.2). Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором (п. 7.3.1 договору). Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2016 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними. Специфікацією до договору сторони погодили найменування товару, який підлягає поставці, його кількість та вартість. Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2016 р. на виконання п. 5.1 договору позивач направив відповідачу заявку на поставку товару № 01-22-3432 від 22.09.2016 р., відповідно до якої ДП “МА “Бориспіль” було замовлено у відповідача поставку запчасних частин, яка була отримана позивачем 30.12.2016 р. Отже, кінцевим терміном поставки товару відповідно до п. 5.1 договору стала дата - 29.01.2017 р. Проте, як встановлено судом, вказана заявка була виконана відповідачем із порушенням строку її виконання, а саме – відповідач здійснив поставку замовленого позивачем товару у повному обсязі лише 18.01.2018 р., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000035 від 18.01.2018 р. на суму 132 720,00 грн. Оскільки відповідач свої зобов'язання виконав неналежним чином, позивач нарахував йому пеню у сумі 16 344,55 грн., яку просить стягнути в судовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Як вже встановлено судом, відповідач допустив прострочення зобов'язання з поставки обумовленого сторонами товару за договором № 37-14.1/3.3-22 від 23.06.2016 р. Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення зобов'язання пов'язане з виконанням державного контракту, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Також умовами договору № 37-14.1/3.3-22 від 23.06.2016 р. сторони передбачили нарахування штрафних санкцій у вигляді пені (п. 8.3 договору), відповідно до яких у разі порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.1 договору, перші 14 календарних днів постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 50 % облікової ставки НБУ від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. У разі порушення строку поставки, понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. Провівши власний перерахунок пені на підставі наведених умов договору та вимог закону, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 16 344,55 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Бус-Маркет” про стягнення пені у сумі 16 344, 55 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Бус-Маркет” (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 50, ідентифікаційний код 38514862) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська область, село Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) пеню у сумі 16 344 (шістнадцять тисяч триста сорок чотири) грн. 55 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Повне судове рішення складено 9 липня 2018 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.        Суддя                                                                                                                   Головіна К.І.