Рішення

від 16.07.2018 по справі 910/5819/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2018Справа № 910/5819/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Шнайдер К.Б., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"

до Приватного підприємства "ГЛЕБУС"

про стягнення 42000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ГЛЕБУС" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 42000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти у сумі 42000,00 грн., перераховані позивачем на рахунок відповідача згідно із платіжним дорученням №1767 від 26.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 910/5819/18, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначити судове засідання у справі на 11.06.2018.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в позивач якій просить суд забезпечити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" до Приватного підприємства "ГЛЕБУС" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 42000,00 грн. шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно, а також на банківські рахунки ПП "ГЛЕБУС" в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018, у зв'язку із перебуванням судді Гулевець О.В. 11.06.2018 у відрядженні, розгляд справи № 910/5819/18 по суті призначено на 14.06.2018.

11.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заява про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_1 - економіста з планування ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА", копії паспорта та ІПН свідка, копії наказу про прийняття на роботу та оригіналу платіжного доручення №1767 від 26.04.2018.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч. 1 ст. 88 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Обставини наведені у вказаній нормі для виклику ОСОБА_1 в судове засідання як свідка відсутні. Разом з тим, у вирішенні даного спору у відповідності до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України судом буде надано оцінку вказаної вище заяви свідка.

В судове засідання 14.06.2018 представники учасників судового процесу не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 розгляд справи №910/5819/18 відкладено на 25.06.2018.

В судовому засіданні 25.06.2018 судом відкладено розгляд справи на 10.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання 10.07.2018.

03.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Представник позивача в судове засідання 10.07.2018 не з'явився, про розгляд справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 25.06.2018.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 25.06.2018 про виклик у судове засідання, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" ухвала суду від 14.05.2018 про відкриття провадження у справі вручена відповідачу.

Ухвала суду від 31.05.2018 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 14.06.2018 до суду не повернулось.

Також станом на дату розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 25.06.2018 до суду не повернулось. Відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта", 03.07.2018 поштове повідомлення №0103047272975 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини".

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 14.05.2018, від 31.05.2018, від 14.06.2018, від 25.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 26.04.2018 позивач направив електронною поштою лист на електронну адресу Приватного підприємства "ГЛЕБУС" (glebus@email.ua) з проханням надіслати договір поставки контейнера. У відповідь на вказаний лист, відповідач електронною поштою надіслало лист-відповідь з проектом договору поставки №79 від 26.04.2018 та специфікації №1 від 26.04.2018 (додаток №1 до договору).

Відповідно до Специфікації вартість поставки морського контейнеру 40 футів (тонн) "HQ" серійний номер: BCHU 972238 та доставки його в м. Одеса складає 42000,00 грн.

Приватним підприємством "ГЛЕБУС" (відповідачем) було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛЕБУС" рахунок на оплату №159/04 від 26.04.2018 на суму 42000,00 грн. за придбання морського контейнеру 40 футів (тонн) "HQ" серійний номер: BCHU 972238 та за доставку вказаного товару в м. Одеса.

Платіжним дорученням №1767 від 26.04.2018 позивачем було перераховано на користь відповідача 42000,00 грн. з призначенням платежу "сплата за послуги доставки згідно рах. №159/04 від 26.04.2018".

Оскільки, відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару на суму 42000,00 грн. позивач вважає, що відповідач фактично безпідставно заволодів коштами у розмірі 42000,00 грн., у зв'язку із чим, вказана сума підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" на підставі ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №906/1279/16, Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року по справі № 6-88цс13.

Як зазначено в заяві свідка ОСОБА_1 - економіста з планування ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" та підтверджено матеріалами справи, 26.04.2018 позивач електронною поштою направив на електронну адресу Приватного підприємства "ГЛЕБУС" (glebus@email.ua) лист, в якому просив надіслати договір поставки контейнера.

У відповідь на вказаний лист, відповідачем електронною поштою надіслало лист-відповідь разом з проектом договору поставки №79 від 26.04.2018 та специфікацією №1 від 26.04.2018 (додаток №1 до договору), згідно із якими вартість поставки морського контейнеру 40 футів (тонн) "HQ" серійний номер: BCHU 972238 та доставки його в м. Одеса складає 42000,00 грн.

Приватним підприємством "ГЛЕБУС" (відповідачем) виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛЕБУС" рахунок на оплату №159/04 від 26.04.2018 на суму 42000,00 грн. за придбання морського контейнеру 40 футів (тонн) "HQ" серійний номер: BCHU 972238 та за доставку вказаного товару в м. Одеса.

Платіжним дорученням №1767 від 26.04.2018 позивачем на рахунок вказаний у рахунку на оплату №159/04 від 26.04.2018 було перераховано на користь відповідача 42000,00 грн. з призначенням платежу "сплата за послуги доставки згідно рах. №159/04 від 26.04.2018".

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (частина 1 статті 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК України).

Дослідивши наявне в матеріалах справи електронне листування, проект договору поставки №79 від 26.04.2018, специфікацію №1 від 26.04.2018 (додаток №1 до договору), рахунок на оплату №159/04 від 26.04.2018, платіжне доручення №1767 від 26.04.2018, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити оплату товару (морського контейнеру 40 футів (тонн) "HQ" серійний номер: BCHU 972238) та послуги з його доставки, що в загальній сумі становить 42000,00 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язався здійснити поставку товару та надати послуги з доставки товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є змішаним договором з елементами договорів поставки та надання послуг.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи встановлені судом обставини сплата позивачем коштів у сумі 42000,00 грн. згідно із платіжним дорученням №1767 від 26.04.2018, здійснювались на користь відповідача за договором поставки, у зв'язку із чим, згідно приписів ст. 1212 ЦК України, сплачені позивачем грошові кошти не можуть визнаватись такими, що набувались відповідачем безпідставно.

Доводи позивача про те, що відповідач заволодів грошовим коштами у розмірі 42000,00 грн. безпідставно не підтверджені належними, достовірними та достатніми доказами.

Натомість наявні в матеріалах справи проект договору поставки №79 від 26.04.2018, специфікація №1 від 26.04.2018 (додаток №1 до договору), рахунок на оплату №159/04 від 26.04.2018, платіжне доручення №1767 від 26.04.2018, а також заява свідка ОСОБА_1 - економіста з планування ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" свідчать про те, що грошові кошти у сумі 42000,00 грн. були перераховані позивачем відповідачу на правовій підставі, а саме за договором на поставку морського контейнеру 40 футів (тонн) "HQ" серійний номер: BCHU 972238.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів наявності обставини згідно із якими можна було б вважати, що підстава згідно із якої відповідач набув грошові кошти у сумі 42000,00 грн. згодом відпала.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З урахуванням встановлених вище обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 42000,00 грн. у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Враховуючи викладене вище, з огляду на обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України не відповідають встановленому законом способу захисту прав, у зв'язку із чим у позовній вимозі про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 42000,00 грн. належить відмовити.

Суд звертає увагу позивача, що нормами Цивільного кодексу України передбачено право покупця (у випадку не здійснення продавцем у погоджені строки поставки оплаченого товару) вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, заявлені вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" до Приватного підприємства "ГЛЕБУС" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 42000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено та підписано: 16.07.2018

Суддя О.В. Гулевець