Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/5341/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/5341/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕД"

про стягнення 52 466,62 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Вовк В.М. - представник за довіреністю № 07/01-231 від 17.05.2018;

Терещенко С.В. - представник за довіреністю № 07/01-01 від 02.01.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕД" (далі - відповідач) про стягнення 52 466, 62 грн., в тому числі 35 586, 54 грн. основного боргу, 2 827, 11 грн. пені, 10 873, 72 грн. штрафу, 3 179, 25 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" №КС/17-0063 від 01.12.2016, в частині здійснення орендних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.05.2018 постановлено здійснювати розгляд справи №910/5341/18 у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 30.05.2018.

У судовому засіданні 30.05.2018 представник позивача подав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 30.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2018 відкладено розгляд справи на 18.06.2018 року.

Представник відповідача у судове засідання 18.06.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 18.06.2018 року оголошено перерву до 02.07.2018 року.

Представники позивача у судовому засіданні 02.07.2018 року підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 02.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з цим, частина 2 статті 178 У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи е вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 між Державним публічним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕД" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № КС/17-0063 від 01.12.2016 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі майна, яке розташоване у адміністративному будинку за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 23, що належить орендодавцю на підставі постанови КМУ від 13.07.2004 року № 897.

Плата за користування майном здійснюється орендарем щомісячно (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду і користується ним протягом узгодженого цим Договором строку оренди.

Орендні платежі за місяць оренди майна є договірними і визначаються, згідно узгодженого з орендарем розрахунку розміру щомісячного платежу за оренду майна (додаток № 2 ) та складаються із плати за користування майном та відшкодування витрат орендодавця на утримання адмінбудинку, пропорційно площі майна, переданого в оренду. (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендні платежі за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця відповідно до узгодженого розміру щомісячного платежу та рахунку - фактури, який орендар не пізніше п'ятого числа поточного місяця повинен отримати у орендодавця. Несвоєчасне отримання орендарем рахунку - фактури у орендодавця не звільняє орендаря від зобов'язання вчасно сплачувати орендні платежі.

01.12.2016 року між сторонами підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за оренду майна у розмірі 35 586, 54 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірним приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 35 586, 54 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 827, 11 грн. пені, 10 873, 72 грн. штрафу, 3 179, 25 грн. інфляційних втрат.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За несвоєчасне внесення орендних платежів ( після 15 числа поточного місяця ) орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до 28 числа поточного місяця включно, а у разі несплати орендних платежів до 28 числа поточного місяця, орендар, крім пені, сплачує на користь орендодавця штраф в розмірі 25% від суми простроченого платежу (п. 9.2 договору).

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2 827, 11 грн. пені та 10 873, 72 грн. штрафу за розрахунком позивача.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3 179, 25 грн. підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача, який є арифметично вірним.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів в спростування заявлених позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕД" 35 586, 54 грн. основного боргу, 2 827, 11 грн. пені, 10 873, 72 грн. штрафу, 3 179, 25 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за Договором оренди №КС/17-0063 від 01.12.2016 року в сумі 52 466, 62 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМЕД" (02099, м. Київ, вулиця Ялтинська, будинок 5-Б, ідентифікаційний код 30517824) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, будинок 23, ідентифікаційний код 33298371) заборгованості по сплаті орендної плати за Договором оренди № КС/17-0063 від 01.12.2016 року в сумі 52 466 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 62 коп., з яких 35 586 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 54 коп. основного боргу, 2 827 (дві тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 11 коп. пені, 10 873 (десять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 72 коп. штрафу, 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 25 коп. інфляційних втрат, а також 1 784 (одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 92 коп. судових витрат.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова