Рішення

від 17.07.2018 по справі 918/405/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2018 р. Справа № 918/405/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - фірма ДІВІТРАКС

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Захід-Диліжанс

про стягнення в сумі 61 140,55 грн.

за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - фірма ДІВІТРАКС (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Захід-Диліжанс (надалі - відповідач) про стягнення в сумі 61 140,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

24.02.2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 009/17 про сервісне обслуговування та продаж запасних частин.

На виконання умов зазначеного договору позивачем продано відповідачу запчастини та виконано роботи по технічному обслуговуванню та ремонту на загальну суму 35 163, 73 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, проте відповідач свій обов'язок щодо проведення розрахунків не виконав, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 35 163, 73 грн.

Внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню в розмірі 10 538,62 грн, 24 % річних в розмірі 8 216,65 грн, 3 705,18 грн інфляційних та 3 516, 37 грн штрафу.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 525, 536 610-612, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 216-218, 230, 232 ГК України.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 17.07.2018 року.

10.07.2018 року через відділ канцелярії та документообігу суду позивач подав заяву, в якій повідомляє, що відповідач провів оплату основного боргу у сумі 35 163, 73 грн, відтак просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 538,62 грн, 24 % річних в розмірі 8 216,65 грн, 3 705,18 грн інфляційних та 3 516, 37 грн штрафу.

У судове засідання 17.07.2018 року представники сторін не з'явились, явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 35000 , Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дружби, 3. Ухвали Господарського суду Рівненської області направлялись судом на зазначену у ЄДРПОУ та ГФ адресу відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Приймаючи до уваги, що відповідач в судове засідання не з'явився, не подав відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2017 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір №009/17 про сервісне обслуговування та продаж запасних частин (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору визначено, що виконавець надає замовнику на платній основі послуги по технічному обслуговуванню, поточному та капітальному ремонту вантажних автомобілів, причепів, напівпричепів та автобусів (далі - транспортні засоби), здійснює продаж запасних частин, авто хімії, мастил (олив), супутніх товарів для вантажного автотранспорту (далі - товар), за цінами, в асортименті (за номенклатурою) і кількості, що остаточно погоджуються сторонами в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язаний приймати послуги та/або товар і оплачувати їх на встановлених даним договором умовах.

Продаж товару здійснюється виконавцем згідно заявки замовника, здійсненої в усній або письмовій формі, в якій вказується найменування та кількість товару. На підставі заявки від замовника. Виконавцем оформлюється рахунок-фактура на замовлений товар, в якому вказується ціна, кількість, асортимент, термін сплати суми ціни товару та надається замовнику для погодження. У разі погодження замовником рахунку-фактури виконавцем здійснюється відвантаження товару. При наявності замовленого товару на складі виконавця, відвантаження товару здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту підтвердження заявки виконавцем та рахунку-фактури замовником, або після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі відсутності замовленого товару на складі виконавця, строки поставки такого товару додатково погоджуються сторонами.

Товар відвантажується зі складу виконавця або доставляється на склад замовника за домовленістю сторін.

Датою поставки вважається дата, вказана в видатковій накладній.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється на складі замовника або виконавця відповідно до найменування товару, зазначеного у видаткових накладних. Право власності на товар та ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження переходить від виконавця до замовника з моменту фактичного прийому - передачі товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2.6 договору замовник зобов'язаний своєчасно, та в повному обсязі проводити розрахунки за виконані роботи та встановлені запасні частини відповідно до рахунків-фактур, актів виконаних робіт, видаткових накладних, виставлених виконавцем.

Замовник зобов'язаний провести повний розрахунок за придбану по видатковій накладній партію товару та/або за отримання по акту виконаних робіт послуг, у встановлений сторонами термін (п.5.1.договору). При проведенні поставки та/або виконання сервісного обслуговування з відстроченням платежу замовник сплачує суму ціни товару та/або суму виконаних робіт, протягом терміну, зазначеного у видатковій товарній накладній та/або акті виконаних робіт (п. 5.3. договору).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів в повному обсязі на розрахунковий рахунок виконавця.

Судом встановлено, що 26.09.2017 року на виконання умов договору позивачем прийнято від відповідача на технічне обслуговування і ремонт тягач DAF XF 105.460 днз ВК0462ВХ. Після виконання технічного обслуговування та проведення виконання робіт тягач передано відповідачу відповідно до акту виконаних робіт № НДТ-0001606 від 03.10.2017 року, згідно з яким вартість виконаних робіт та використаних запчастин становить 23 660,45 грн (в т.ч. ПДВ - 3 943,41 грн).

Крім цього, 26.09.2017 року позивач прийняв від відповідача на технічне обслуговування і ремонт напівпричіп MONTRACON днз ВК7408XT. Після виконання технічного обслуговування та проведення виконання робіт напівпричіп передано замовнику відповідно до акту виконаних робіт № НДТ-0001619 від 04.10.2017 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт та використаних запчастин становила 17 688,95 грн (в т.ч. ПДВ 2 948,16 грн).

Також, 04.10.2017 року позивач прийняв від відповідача на технічне обслуговування і ремонт напівпричіп LUFT днз ВК6677XT. Після виконання технічного обслуговування та проведення виконання робіт напівпричіп передано замовнику відповідно до акту виконаних робіт № НДТ-0001627 від 05.10.2017 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт та використаних запчастин становить 5 916,46 грн (в т.ч. ПДВ 986,08 грн).

05.10.2017 року позивач прийняв від відповідача на технічне обслуговування і ремонт самоскид General Trailers днз ВК1325XT. Після виконання технічного обслуговування та проведення виконання робіт вказаний самоскид було передано замовнику відповідно до акту виконаних робіт № НДТ-0001633 від 05.10.2017 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт та використаних запчастин становить 2 671,73 грн (в т.ч. ПДВ 445,29 грн).

Отже, всього позивачем продано відповідачу запчастин та виконано роботи на загальну суму 35 163,73 грн, проте обов'язок щодо проведення розрахунків відповідачем не виконано.

З метою досудового врегулювання спору, 28.03.2018 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію, яку залишено без відповіді та задоволення.

Після звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 61 140,55 грн, відповідач провів оплату основного боргу у сумі 35 163,73 грн, що стверджується платіжним дорученням № 166 від 15.06.2018 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи викладене та наявні докази в справі, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 35 163,73 грн основного боргу.

Крім того, внаслідок несвоєчасного і неналежного виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню в розмірі 10 538,62 грн, 24 % річних в розмірі 8 216,65 грн, 3 705,18 грн інфляційних та 3 516, 37 грн штрафу.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 24%річних, інфляційних та штрафу, суд зазначає наступне.

Несплата відповідачем вартості поставленого товару та виконаних робіт за договором №009/17 про сервісне обслуговування та продаж запасних частин від 24.02.2017 року є порушенням договірних зобов'язань та вимог ст. ст. 525, 526, 625, 692 ЦК України.

Згідно зет. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі не дотримання замовником умов п. 5.1 .- 5.4. договору виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу на протязі всього часу прострочення, також у відповідності зі ст.625 ЦК України 24% річних від простроченої суми на протязі всього часу прострочення.

Крім пені та річних у випадку прострочення платежу терміном більше 30 календарних днів, замовник зобов'язаний сплатити додатково штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Нарахування пені і штрафу за прострочення оплати за придбану по видатковій накладній партію Товару та/або за отримання по акту виконаних робіт послуг припиняється через дванадцять місяців з дня , коли грошове зобов'язання повинно бути виконано.

Судом перевірено та визнано арифметично вірним нараховані позивачем пені в розмірі 10 538,62 грн, 24 % річних в розмірі 8 216,65 грн, 3 705,18 грн інфляційних та 3 516, 37 грн штрафу.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 35 163,73 грн основного боргу на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, та стягнення з відповідача 10 538,62 грн пені, 8 216,65 грн 24% річних, 3 705,18 грн інфляційних втрат, 3516,37 грн штрафу.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129, 130 ГПК України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Окрім цього, позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що представник позивача - ОСОБА_2 є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1061 від 08.10.2013 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

На підтвердження здійснених позивачем судових витрат, його представник долучив до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 01.10.2017 (далі - договір про надання правової допомоги), акт № 1 виконаних робіт від 05.06.2018 року, копію платіжного доручення № 1928 від 13.06.2018 року на суму 2 000,00 грн.

Так, положеннями п.п. 1.1, 1.2 договору про надання правової допомоги передбачено, що на умовах цього договору позивач дає завдання адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта виконати та надати зазначені адвокатські послуги. На підтвердження факту надання адвокатом позивачу адвокатських послуг відповідно до умов цього договору складається акт.

Із акту № 1 виконаних робіт від 05.06.2018 року вбачається, що на виконання умов договору про надання правової допомоги була надана правова допомога, що полягала в наступному: вивчення матеріалів наданих замовником та складання претензії до відповідача у цій справі та підготовка матеріалів для подання позову всього на суму 2 000, 00 грн.

Позивач здійснив оплату юридичних послуг в розмірі 2 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1928 від 13.06.2018 року.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати (окрім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Захід-Диліжанс 35 163,73 грн основного боргу закрити.

2. Позов задоволити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Захід-Диліжанс (35000, Рівненська область, м. Костопіль, вул. Дружби 3, код ЄДРПОУ 36950487) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - фірма ДІВІТРАКС (35360, Рівненська область, Рівненський район, с.Велика Омеляна, вул. Шевченка 35, код ЄДРПОУ 32089226) 10 538,62 грн пені, 8 216,65 грн 24% річних, 3 705,18 грн інфляційних втрат, 3516,37 грн штрафу та 1 762, 00 грн судового збору та 2 000, 00 грн на правову допомогу.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud50

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.