Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/2206/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/2206/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар"

до Приватного підприємства "Експрес-Пак"

про стягнення 272 940,40 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Веретельник І.Ю. - представник за довіреністю № 09 від 07.05.2018;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Експрес-Пак" (далі - відповідач) про стягнення 272 940, 40 грн., в тому числі 187 596, 36 грн. основного боргу, 41 932, 40 грн. пені, 19 885, 21 грн. інфляційних втрат, 4 766, 79 грн. 3 % річних, 18 759, 64 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення норм укладеного між сторонами Договору поставки № 4 від 03.01.2017 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вказаному вище розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2018 у справі № 910/2206/18 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.03.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 відкрито провадження у справі №910/2206/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 14.05.2018.

14.05.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку з відрядженням судді Літвінової М.Є. на навчання до Національної школи суддів України на період з 14 по 18 травня 2018 року включно, відповідно до наказу В.о. голови Господарського суду міста Києва Босого В.П. № 45-А від 04.05.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018 по справі № 910/2206/18 судове засідання призначено на 04.06.2018 року.

Представники учасників справи у судове засідання 04.06.2018 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2018 року судове засідання відкладено на 25.06.2018 року.

Представник відповідача у судове засідання 25.06.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2018 року судове засідання відкладено на 02.07.2018 року.

У судовому засіданні 02.07.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 02.07.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Разом з цим, частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлює те, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи е вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2017 між Приватним підприємством "Експрес-Пак" (покупець) та Приватним акціонерним товариством "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" (постачальник) укладено Договір поставки № 4 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує окремі види відходів виробництва: відходи преформи ПЕТ, відповідно до ліцензії, яку має покупець, далі спільно іменовані відходи , відповідно до умов даного Договору та Додатків до даного Договору.

Згідно п. 2.1. Договору загальна сума Договору не більша 800 тис. грн. з ПДВ та є рівною загальній сумі всіх специфікацій, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що покупець здійснює передоплату 50 % перед відвантаженням відходів та 50 % протягом 3 банківських днів з моменту поставки.

Датою поставки відходів покупцеві вважається дата підписання уповноваженими представниками покупця товарно-транспортної накладної.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу відходів на загальну суму 187 596,36 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОС-РНо-000000000127 від 11.04.2017.

Позивач зазначає, що всупереч умов укладеного між сторонами Договору, відповідачем не здійснив оплату поставленої продукції.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачу відходів на загальну суму 187 596, 36 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОС-РНо-000000000127 від 11.04.2017.

Проте, відповідач в порушення умов договору оплати поставленого товару не провів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що покупець здійснює передоплату 50 % перед відвантаженням відходів та 50 % протягом 3 банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що станом на момент звернення позивача до суду у відповідача існувала заборгованість в сумі 187 596, 36 грн., яка не погашена на даний час.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 187 596, 36 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 41 932, 40 грн. пені, 19 885, 21 грн. інфляційних втрат, 4 766, 79 грн. 3 % річних, 18 759, 64 грн. штрафу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлені позивачем відходи не провів, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 9.1. Договору за порушення покупцем термінів оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що за порушення покупцем термінів оплати товару понад 10 банківських днів, постачальник має право стягнути з покупця додатково штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 23 828, 48 грн. пені та 18 759, 63 грн. штрафу за розрахунком суду.

При цьому, судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких згідно із ст. 230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок даних компенсаційних виплат, суд вважає його обґрунтованим і арифметично правильним, та з боку відповідача не спростованим, у зв'язку з чим останні підлягають стягненню в розмірі 19 885, 21 грн. інфляційних втрат та 4 766, 79 грн. 3 % річних.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, на які посилається позивач у позові.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" до Приватного підприємства "Експрес-Пак" підлягають частковому задоволенню в розмірі 187 596,36 грн. основного боргу, 23 828,48 грн. пені, 19 885,21 грн. інфляційних втрат, 4 766,79 грн. 3 % річних, 18 759,63 грн. штрафу.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Експрес-Пак" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, будинок 9, ідентифікаційний код 32252980) на користь Приватного акціонерного товариства "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Геологів, 12 а, ідентифікаційний код 22415322 ) основну заборгованість у розмірі 187 596 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 36 коп., пеню у розмірі 23 828 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 885 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 21 коп., 3 % річних у розмірі 4 766 (чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 79 коп., штраф у розмірі 18 759 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 63 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 822 (три тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 55 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 17.07.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова