Рішення

від 17.07.2018 по справі 918/407/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2018 р. Справа № 918/407/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства - фірми "Ямуна"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Європак"

про стягнення заборгованості в сумі 154 117,79 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року Мале приватне підприємство - фірма "Ямуна" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Європак" (далі-відповідач) про стягнення в сумі 154 117,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: 05.12.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №16/12/05-1 (надалі-договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати окремими партіями у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити позивачу вартість товару.

На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 115 500,00 грн, що стверджується видатковою накладною.

Відповідачем отримано поставлений товар, проте не оплачено в повному обсязі.

За поставлений товар відповідач сплатив лише 20 000,00 грн, відтак заборгованість останнього перед позивачем становить 95 500, 00 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар позивачем нараховано 38 127,00 грн пені, 3% річних в розмірі 4 048,60 грн та 16 442,19 грн інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 655, 692 ЦК України та ст.ст. 174, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 20.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/407/18 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 17.07.2018 року.

У судове засідання 17.07.2018 року представники сторін не з'явились, явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 33027, АДРЕСА_1. Ухвали Господарського суду Рівненської області направлялись судом на зазначену у ЄДРПОУ та ГФ адресу відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Приймаючи до уваги, що відповідач в судове засідання не з'явився, не подав відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.12.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №16/12/15-1 (надалі-договір).

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2017 року.

За умовами договору постачальник зобов'язується передавати окремими партіями у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором. Найменування, кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим договором, визначається на підставі підписаних сторонами специфікацій та/або у видаткових накладних постачальника, які є невід'ємними частинами договору. Під додатками до цього договору маються на увазі заявки, додаткові угоди, специфікації, додатки, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину договору. Права та зобов'язання сторін за цим договором визначаються, виходячи з його умов.

Поставка товару здійснюється на підставі погодженого сторонами замовлення, поданого покупцем в будь якій зручній та зрозумілій для постачальника формі (телефонним, факсимільним чи електронним зв'язком. Партія товару, що підлягає поставці за умовами цього договору формується на основі погодженого сторонами замовлення та зазначається у видаткових накладних (розділ 3 договору).

Розділом 5 договору передбачено порядок та передача - приймання товару. Датою поставки та переходу права власності на товар є дата підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару. Приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін згідно наданих Постачальником супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Підписанням цього договору покупець свідчить, що особи, які будуть підписувати накладні, товарно - транспортні накладні про приймання товару від імені покупця, мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання товару в інтересах та на користь покупця. Покупець не має права не сплачувати поставлений товар та відмовитися від його приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар в інтересах і на користь покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 115 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2382 від 05.12.2016 року.

Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях та або видаткових накладних до даного договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними до даного договору. Покупець оплачує вартість товару на підставі виставленого рахунка-фактури, який формується на основі погодженого замовлення та/або специфікації чи видаткових накладних. Розрахунки на умовах даного договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку коштів покупцем на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% від вартості товару, погодженої сторонами в замовленні, покупець зобов'язаний оплатити протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту отримання виставленого постачальнком рахунку - фактури та та/або отримання та видаткової накладних покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв поставлений товар, що стверджується підписаними обома сторонами видатковою накладною № 2382 від 05.12.2016 року, довіреністю № 001935 від 05.12.2016 року та товарно - транспортною накладною № 2382 від 05.12.2016 року.

Проте не оплатив його в повному обсязі, сплативши лише 20 000, 00 грн, відтак заборгованість відповідача перед позивачем складає 95 500, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Зміст договору та взяті за ним зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 95 500,00 грн основної заборгованості за поставлений товар.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар позивачем нараховано 38 127,00 грн пені, 3% річних в розмірі 4 048,60 грн та 16 442,19 грн інфляційних втрат.

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо інфляційних та 3 % річних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних, пені та 3% річних, встановив, що розмір інфляційних становить 16 442,19 грн (при заявленому - 16 442,19 грн), пені - 38 127,00 грн (при заявленому - 38 127,00 грн), 3% річних 4 048,60 грн (при заявленому - 4 048,60 грн).

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 95 500,00 грн основної заборгованості, 38 127,00 грн пені, 3% річних в розмірі 4 048,60 грн та 16 442,19 грн інфляційних втрат є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами довів факт прострочення в оплаті поставленої продукції, а відповідач за належного повідомлення судом про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень, у судове засідання не з'явився та вказаних обставин не спростував.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 95 500,00 грн, 38 127,00 грн пені, 3% річних в розмірі 4 048,60 грн та 16 442,19 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Європак" (33027, АДРЕСА_2, код 30946906) на користь Малого приватного підприємства - фірми "Ямуна" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 182, код ЄДРПОУ 30352116) 95 500,00 грн основного боргу, 38 127,00 грн пені, 4 048,60 грн 3% річних, 16 442,19 грн інфляційних втрат, 2 312,00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.