Ухвала

від 12.07.2018 по справі 5002-12/5489-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" липня 2018 р. м. Київ Справа № 5002-12/5489-2011

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Антонової В.М., суддів - Горбасенка П.В., Яреми В.А., розглянувши скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 20.06.2018 вих. № 04-07/752 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.06.2018 у справі

за позовом: Прокурора міста Євпаторії в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до : Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради Автономної Республіки Крим; Дочірнього підприємства "Підприємство "Євпаторіяремкурортбуд" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Крим"; Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"): Державного агентства земельних ресурсів України, Федерації незалежних профспілок України, Фонду соціального страхування України

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання договору оренди недійсним, визнання права власності, зобов'язання повернути майно

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_2 - служ. посвід. № 046428 від 29.03.2017;

від позивача (стягувача): не прибув;

від відповідача (боржника/скаржника/ПрАТ "Укрпрофоздоровниця"): не прибув;

від інших відповідачів (боржників): не прибули;

від третьої особи (Фонду соціального страхування України): ОСОБА_3 - довір. від 15.02.2018 вих. № 01-38-21;

від інших третіх осіб: не прибули;

від ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2014 у справі №5002-12/5489-2011 позов прокурора задоволено в повному обсязі; зокрема, зобов'язано Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздоровниця", м. Київ, вул. Шота Руставелі, б. 39/41, повернути у власність держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, нерухоме майно - нежитлові приміщення головного корпусу літ "А", яке розміщено на території Дочірнього підприємства "Євпаторіяремкурортбуд" за адресою м. Євпаторія, вул. Будівельників, 6, передані за договором оренди №4/11-2010 від 01.11.2010, а саме приміщення літ. А-А.-2 площею 15,2 кв.м., площею 150,5 кв.м., навісу для зварників літ "Г" площею 61,25 кв.м., приміщення розчинно-бетонного вузлу (РБВ) площею 14,8 кв.м. балансовою вартістю 40300,00 грн.

На виконання даного рішення суду видано наказ №5002-12/5489-2011 від 11.03.2015.

26.06.2018 до господарського суду від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" надійшла скарга на дії органу ДВС від 20.06.2018 вих. № 04-07/752, згідно з якої товариство просить визнати протиправними дії державного виконавця по винесенню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.06.2018 та просить скасувати дану постанову.

Ухвалою від 27.06.2018 господарський суд призначив розгляд скарги на 05.07.2018.

Ухвалою від 05.07.2018 господарський суд відклав розгляд скарги на 12.07.2018.

На день розгляду скарги стягувач, скаржник, боржники, треті особи та орган ДВС повноважних представників в судове засідання не направили, хоча про час і місце її розгляду були повідомлені вчасно та належним чином. Правом подачі відзиву на скаргу ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" від 20.06.2018 вих. № 04-07/752 не скористалися.

Представник прокуратури та третьої особи (Фонду соціального страхування України) в судовому засіданні при вирішенні скарги поклалися на розсуд суду.

Враховуючи те, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), а надання письмового відзиву на скаргу є правом, а не обов'язком учасника процесу, господарський суд вважає, що неявка скаржника, органу ДВС та інших учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що скарга Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на дії державного виконавця від 20.06.2018 вих. № 04-07/752, підлягає задоволенню виходячи з такого.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність виконавців, вчинені ними під час, у зв'язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник (ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") звернувся до Господарського суду Київської області зі скаргою, в порядку ст. 339 ГПК України, предметом якої є оскарження дій державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепської А.В. щодо винесення у ВП № 56083612 постанови від 12.06.2018 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.

По суті скарги представник ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" зазначив, що з моменту отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження № 56083612 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №5002-12/5489-2011 від 11.03.2015, він повідомив державного виконавця, що не може з незалежних від нього причин виконати рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014 у справі №5002-12/5489-2011, яким зобов'язано товариство повернути у власність держави в особі Фонду державного майна України нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, оскільки фактично не розпоряджається ним. Однак незважаючи на це, державним виконавцем було винесено постанову від 12.06.2018, якою стягнуто з боржника (ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") у ВП № 56083612 виконавчий збір, примусове виконання рішення по якому не відбулося.

При вирішенні питання про відповідність дій державного виконавця вимогам Закону України "Про виконавче провадження" при прийнятті рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, господарським судом було враховано наступне.

Постановою від 02.04.2018 державний виконавець ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області відкрив виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №5002-12/5489-2011 від 11.03.2015. Виконавчому провадженню було присвоєно № 56083612.

У ході здійснення виконавчих дій, державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепською Аліною Володимирівною було прийнято рішення про стягнення з боржника (ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") 14892,00 грн виконавчого збору.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Приписами вищевказаного Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Так, за ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, може бути зазначено у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Разом з тим, приписами ч. 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець має право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження), а саме у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження, постанова про їх стягнення виноситься виконавцем на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Аналіз наведених вище норм Закону дає можливість зробити висновок про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.

Тобто до реального примусового виконання рішення і без його фактичного виконання в частині стягнення боргу чи повернення майна, державний виконавець не може вирахувати розмір виконавчого збору, який має бути стягнутий з боржника, що нівелює його право, передбачене ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", на зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження обов'язку щодо його сплати боржником, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 27 названого Закону.

Підтвердження саме такого трактування підстав стягнення виконавчого збору міститься також в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, відповідно до п. 20 розділу ІІІ якої визначено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача, та за наслідками фактичного виконання судового рішення.

Таким чином, слід дійти висновку, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. У разі ж відсутності доказів реального виконання судового рішення боржником за пред'явленим наказом або підтвердження, що саме заходи, застосовані виконавцем, призвели до фактичного виконання рішення суду, у державного виконавця відсутні підстави для прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

В протилежному випадку при стягненні виконавчого збору, відповідно до частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, в той час як виконавчий збір стягується на підставі постанови, яка виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника сум за наслідками закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з підстав, визначених в законі.

Такої ж правової позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13.

Натомість, як встановлено господарським судом, станом на 12.06.2018 (момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепською Аліною Володимирівною не було забезпечено виконання рішення суду від 04.12.2014 у справі №5002-12/5489-2011 в примусовому порядку, не було винесено ні постанови про закінчення виконавчого провадження згідно ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", ні постанови про повернення виконавчого документа згідно ст. 37 вищевказаного Закону.

Відповідно до інформації, яка міститься в АСВП (автоматизованій системі виконавчих проваджень), стан ВП № 56083612 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №5002-12/5489-2011 від 11.03.2015, визначено як "Примусове виконання".

З огляду на викладене, господарський суд вказує, що оскільки фактичного виконання рішення Господарського суду Київської області від 04.12.2014 у справі №5002-12/5489-2011, за яким було видано наказ від 11.03.2015, не відбулося, враховуючи, що виконавчий збір, за своїм призначенням, є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів саме примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення, господарський суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови від 12.06.2018 про стягнення з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" виконавчого збору.

З урахуванням викладеного, господарський суд вбачає наявними підстави для задоволення скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 20.06.2018 вих. № 04-07/752 у виконавчому провадженні № 56083612 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №5002-12/5489-2011 від 11.03.2015.

У відповідності до ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За змістом ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що право скасовувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, надано виключно начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований такий державний виконавець, при здійсненні ним контролю/перевірки за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень.

Поряд з цим, в ч. 1 ст. 5 ГПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 2 вищевказаної статті ГПК передбачено, що у випадках, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У прохальній частині поданої скарги від 20.06.2018 вих. № 04-07/752, боржник просить поновити його порушене право шляхом скасування незаконно винесеної постанови.

Враховуючи те, що єдиною підставою для скасування постанови державного виконавця є винесення її з порушенням вимог чинного законодавства, а також те, що таке оскарження постанови боржником можливе лише в судовому порядку, звідси слід дійти висновку, що суд вправі скасувати незаконну постанову державного виконавця для більш повного захисту і відновлення порушеного права учасника виконавчого провадження. Це відповідає статті 5 ГПК України, оскільки обраний скаржником спосіб захисту свого права від неправомірних дій державного виконавця не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, за встановлених судом обставин невідповідності оскаржуваної постанови державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепської Аліни Володимирівни вимогам Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд дійшов висновку, що порушене право скаржника може бути поновлене шляхом визнання дій державного виконання щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.06.2018 неправомірними та скасування постанови як такої, що винесена незаконно.

Згідно зі статтею 345 ГПК України передбачено, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України України "Про виконавче провадження", ст. ст. 1-3, 5, 18, 74, 234, 235, 339 - 345 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 20.06.2018 вих. № 04-07/752 у виконавчому провадженні № 56083612 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області №5002-12/5489-2011 від 11.03.2015 у справі №5002-12/5489-2011 задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепської Аліни Володимирівни по винесенню у виконавчому провадженні № 56083612 постанови від 12.06.2018 про стягнення з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" виконавчого збору на суму 14892,00 грн.

3. Скасувати постанову державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Херсонській області Лепської Аліни Володимирівни від 12.06.2018 про стягнення виконавчого збору на суму 14892,00 грн, винесену у виконавчому провадженні № 56083612.

4. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області повідомити Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Господарський суд Київської області про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги від 20.06.2018 вих. № 04-07/752, у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.

Повний текст ухвали складено: 18.07.2018.

Головуючий суддя В.М. Антонова

Судді П.В. Горбасенко

ОСОБА_4