Постанова

від 05.07.2018 по справі 910/23478/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Справа№ 910/23478/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Соколов В.В.

відповідача - Абросімов С.С.

третьої особи - не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив"

на рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2018 р. (повне рішення складено 05.04.2018 р.)

у справі № 910/23478/17 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив"

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріхівсільмаш"

про припинення договору фінансового лізингу та визнання власником майнових прав у сумі 153 000,00 грн

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року Виробничий кооператив "Всеукраїнський аграрний кооператив" звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про визнання припиненим договору фінансового лізингу № 521 від 27.03.2017 р. та визнання позивача власником майнових прав покупця за договором поставки № 143 від 28.03.2017 р. у сумі 153000,00 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір поставки містить елементи договору комісії. Оскільки відповідач, як комісіонер, не передає позивачу все належно виконане за договором комісії, останній звернувся з вимогою про визнання права власності на майнові права покупця за умовами укладеного договору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.01.2018 р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріхівсільмаш" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.03.2018 р. у справі № 910/23478/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Виробничий кооператив "Всеукраїнський аграрний кооператив" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі позивач вказує на те, що заява кредитора про визнання його кредиторських вимог, поданих згідно ст. 45 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та включення їх в реєстр вимог кредиторів є лише способом фіксації майнових вимог до банку боржника, але саме по собі не є підставою для односторонньої відмови від раніше укладеного договору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що відповідно до рішення правління Національного банку України від 22.06.2017 р. № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІамантбанк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.06.2017 р. № 2663 "Про початок ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк". Позивач скористався своїм правом згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", подав 28.07.2017 р. до ПАТ Діамантбанк заяву № 3 про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог; відповідно до затвердженого реєстру, вимоги позивача на суму 153 900,00 грн акцептовані в повному заявленому обсязі та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ Діамантбак . Крім того, до правовідносин, які виникають під час ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми спеціального Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку з встановленою даним законом черговістю погашення вимог кредиторів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 р. апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Калатай Н.Ф.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив", вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 12.06.2018 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/1464/18 від 11.06.2018 р. у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/23478/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 р. справу № 910/23478/17 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У засідання суду, призначене на 05.07.2018 р., представник третьої вдруге особи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаного представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

27.03.2017 р. між Виробничим кооперативом "Всеукраїнський аграрний кооператив" (далі - лізингоодержувач) та Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу № 521 (далі - договір лізингу).

Згідно з п. 1.1 договору лізингу лізингодавець, відповідно до визначеної лізингоодержувачем в пункті 1.2 договору лізингу специфікації, зобов'язується набути у власність неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену згідно з законодавством до основних фондів, і передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 (одного) року за встановлену плату.

Відповідно до п. 1.2 договору лізингу лізингоодержувач доручає лізингодавцю вибір предмета лізингу відповідно до такої специфікації: різновид предмета лізингу - культиватор причепний; марка, модель, тип, серія - КПП 9,7С; рік випуску - 2017; кількість одиниць - 1; місцезнаходження: Україна, 70501, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Привокзальна, 2Ж, ідентифікаційний код 37260645; ціна за одиницю без ПДВ - 85 500 грн; вартість одиниці з ПДВ - 513 000 грн; загальна вартість предмета лізингу (з ПДВ) - 513 000 грн.

Як передбачено п. 1.3 договору лізингу, лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обирає предмет лізингу та продавця (постачальника) предмета лізингу; продавцем (постачальником) предмету лізингу є особа, зазначена у специфікації.

Предмет лізингу надається в користування лізингоодержувачу на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів, які за винятком авансового лізингового платежу, вказаного в пункті 2.4 договору лізингу, складаються з: частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію обумовленої сторонами в пункті 1.2 договору лізингу загальної вартості предмета лізингу; частини лізингового платежу, що є платежем як винагорода лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу; частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію лізингодавцю будь-яких витрат, що пов'язані з набуттям у власність предмета лізингу та передачею його у лізинг, за винятком витрат зі сплати загальної вартості предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов'язані із державною реєстрацією предмета лізингу та сплаті податків) (п. 2.1 договору лізингу).

У відповідності до п. 2.2 договору лізингу розмір лізингових платежів визначається договором лізингу та графіком сплати лізингових платежів, що наведений у додатку 1 до договору лізингу та є його невід'ємною частиною.

В термін до 29.03.2017 р. лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 30% від вказаної в пункті 1.2 договору лізингу загальної вартості предмета лізингу; сума отриманого лізингодавцем від лізингоодержувача авансового лізингового платежу повністю спрямовується на компенсацію обумовленої сторонами в пункті 1.2 договору лізингу загальної вартості предмета лізингу (п. 2.4 договору лізингу).

Згідно з п. 3.1 договору лізингу передача лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу оформлюється підписанням за встановленою лізингодавцем формою акта(ів) приймання-передачі, що підтверджує(ють) якість, комплектність, справність предмета лізингу, отримання лізингоодержувачем сервісної(них) книжки(ок) на нього, повну відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам та встановленій у пункті 1.2 договору лізингу специфікації на предмет лізингу.

Відповідно до п. 6.1 договору лізингу у випадку відсутності порушень обов'язків лізингоодержувача за договором лізингу, з моменту сплати останнім у повному обсязі лізингових платежів право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача на підставі договору лізингу та акта про повне виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу, який підписується сторонами протягом 7 робочих днів з дня сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу та за встановленою лізингодавцем формою.

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі, якщо пред'явлений лізингоодержувачу для передачі предмет лізингу, або якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів з моменту його отримання лізингодавцем від продавця предмета лізингу (пункт 8.1 договору лізингу);

Як передбачено п. 8.2 договору лізингу, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі за договором лізингу частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 8.4 договору лізингу відмова від цього договору вважається вчиненою на 7 робочий день з дня отримання стороною відповідного письмового повідомлення на визначених договором лізингу підставах та за вказаним в договорі лізингу місцезнаходженням іншої сторони, якщо протягом вказаного семиденного строку остання не надала стороні, що відмовилась від договору лізингу, документальних підтверджень усунення підстав для відмови від договору лізингу.

28.03.2017 р. позивачем було внесено авансовий лізинговий платіж у сумі 153 900,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки з рахунку позивача.

28.03.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріхівсільмаш" (постачальник) було укладено договір поставки № 143 (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки, на визначених в договорі поставки умовах, другій стороні - покупцю майно, а покупець зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму і прийняти вказаний товар у власність; договір поставки укладається на розсуд сторін; найменування - культиватор КПП-9,7С; ідентифікуюча інформація - рік випуску 2017, колір синій; кількість штук - 1; сума без ПДВ - 425 000,00 грн; ПДВ - 85 000,00 грн; загальна вартість - 510 000,00 грн.

Згідно з п. 1.3 договору поставки придбання товару на умовах договору поставки здійснюється покупцем для подальшої передачі в лізинг Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив .

Загальна вартість товару складає 510 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% в сумі 85 000 грн. (пункт 2.1 договору поставки);

Як передбачено п. 2.2 договору поставки, після підписання цього договору покупець здійснює передоплату у розмірі 30% вартості товару в сумі 153 000,00 грн, в тому числі ПДВ, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку; решту суми у розмірі 70% вартості товару в сумі 357 000,00 грн, в тому числі ПДВ, покупець сплачує в день отримання товару.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою: Україна, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, смт Цибулів, вул. Залізнична, 15.

Постачальник зобов'язується передати товар покупцю (п. 4.1 договору поставки).

Згідно з п. 4.2 договору поставки покупець зобов'язується оплатити товар у повному розмірі згідно з умовами, викладеними в договорі поставки, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, з використанням власних коштів або з використанням кредитних коштів.

Договір поставки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 9.1 договору поставки).

На виконання умов договору поставки платіжним дорученням №1813-9 від 29.03.2017 р. ПАТ ДіамантБанк сплатило ТОВ Оріхівсільмаш передоплату у сумі 153 000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Рішенням правління Національного банку України від 24.04.2017 р. № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" було розпочато процедуру виведення ПАТ ДіамантБанк з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 24.04.2017 р. до 23.05.2017 р. включно.

23.05.2017 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2075, яким продовжено строк тимчасової адміністрації відповідача з 24.05.2017 р. до 23.06.2017 р. включно.

22.06.2017 р. правлінням Національного банку України прийнято рішення № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Діамантбанк".

23.06.2017 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Відповідно до вказаного рішення розпочато процедуру ліквідації відповідача з 24.06.2017 р. по 23.06.2019 р. включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активів Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ Діамантбанк .

Листом від 22.09.2017 р. реєстраційний № 1196/14.1/2л відповідач повідомив ТОВ Оріхівсільмаш про ліквідацію відповідача та просив повернути 153 000,00 грн попередньої оплати за договором поставки № 143 від 28.03.2017 р.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Як передбачено ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Отже, оскільки виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про ліквідацію ПАТ Діамантбанк , тому задоволення вимог кредиторів останнього здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, 28.07.2017 р. Виробничий кооператив "Всеукраїнський аграрний кооператив" подав до ПАТ Діамантбанк заяву № 280717/2 про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, в якій позивач просив визнати себе кредитором ПАТ Діамантбанк щодо авансового лізингового платежу у сумі 153 900,00 грн, що був сплачений згідно з договором фінансового лізингу № 521 від 27.03.2017 р.

Відповідно до довідки ПАТ Діамантбанк від 05.12.2017 р. № 2287/01/Л виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.09.2017 р. було прийнято рішення № 4077 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", яким затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідача; вимоги Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" акцептовані загальною сумою 1 008 440,10 грн (у тому числі й за договором фінансового лізингу № 521 від 27.03.2017 р.) та внесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ Діамантбанк .

Як передбачено п. 8.6 договору лізингу, наслідком відмови лізингоодержувача від договору лізингу є виникнення у лізингодавця таких обов'язків перед лізингоодержувачем, які мають бути виконані негайно з моменту надіслання відповідної письмової вимоги лізингоодержувачем за вказаним у договорі лізингу місцезнаходженням лізингодавця, але не раніше дня вчинення відмови від договору лізингу, зокрема, обов'язок лізингодавця повернути лізингоодержувачу сплачений останнім авансовий платіж відповідно до умов договору лізингу.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, подання позивачем заяви про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ Діамантбанк щодо повернення авансового лізингового платежу та задоволення такої заяви відповідачем шляхом акцептування вимог Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив свідчить про вчинення обома сторонами конклюдентних дій, спрямованих на відмову від договору фінансового лізингу № 521 від 27.03.2017 р.

Таким чином, договір фінансового лізингу № 521 від 27.03.2017 р. припинено за взаємною згодою сторін, а відтак і припинено правовідносини за ним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про визнання припиненим договору фінансового лізингу № 521 від 27.03.2017 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вимога позивача про визнання Виробничого кооперативу Всеукраїнський аграрний кооператив власником майнових прав покупця за договором поставки № 143 від 28.03.2017 р. у сумі 153000,00 грн також задоволенню не підлягає, оскільки договір фінансового лізингу № 521 від 27.03.2017 р. припинений, грошові вимоги позивача щодо авансового лізингового платежу за ним у сумі 153 900,00 грн включені ПАТ Діамантбанк до реєстру вимог кредиторів відповідача, умовами укладеного договору лізингу не передбачено порядку переведення прав покупця, а чинним законодавством України не передбачено порядку переведення прав покупця за договором фінансового лізингу.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Всеукраїнський аграрний кооператив" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2018 р. у справі № 910/23478/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Виробничий кооператив "Всеукраїнський аграрний кооператив".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.07.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов